Герась Соколенко

«Темний гай і степ широкий…»

Герась Соколенко

Темний гай і степ широкий —

Край це рідний, чарівний.

Я юнак блакитноокий,

Я романтик молодий.

Йду розкішними житами

У майбутність золоту.

Дише буйними піснями

Серце в огненнім цвіту.

Нахиляються тополі

Понад шляхом раз-у-раз

І горить на видноколі

Місяць в мариві прикрас.

Чорний ворон на кургані.

Над землею синя ніч.

Я у місячнім тумані

Чую твій призивний клич.

І клекоче срібнодзвінно

В грудях юності порив.

Я зустрів тебе хвилинно,

А навіки полюбив.

Пам’ятаю — увостаннє

Ти ішла від мене в гай.

Фарби дивного світання

Малювали небокрай.

В далині затихли кроки.

Тільки вітер медовий…

Я юнак блакитноокий,

Я романтик молодий.

Йду розкішними житами,

Усміхаючись весні.

Серце в грудях наче камінь

Креше іскряні пісні.

Герась Соколенко

Попередній | Перелік віршів | Наступний