Життя
Олександер Каручок
Присвячено Герасеві Соколенкові
Чую, чую, як дзвонять акорди,
Юний барде волинських степів.
Пил доріг опадає за обрій
На похилені вежі віків.
Вітровій, розправляючи крила,
Нахиляє додолу траву.
Твої творчонасичені сили
Сповіщають про еру нову.
Крізь грозу, що вирує над світом,
Крізь ліси, де цвіте синева,
Ти прийшов, щоб наскрізь зрозуміти
Самчукові правдиві слова.
Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ
|
