На новий рік

Михайло Старицький

Минає рік… нудний, окритий млою, –

Без радощів, без ясних навіть днів…

Мов каганець, засвічений без лою,

Він не горів, а тільки-но чадів

І чадом тим давив нам серце кволе,

Знесилював сподіванкам крило…

Незчулися, як рідне наше поле

Мороз скував і снігом занесло…

Але дарма!.. Піднімем чарки вгору,

Щоб пережить сю безпросвітню пору!

Минає рік… ступінь знов до могили,

І постарівсь на рік ще знову світ!

Підбились ми, дасть біг булої сили, –

Розгублена в дорозі зниклих літ;

Проте, хоч наш припав морозом волос,

Хоч тугою й пригнічене чоло,

А все ж, поки тремтить у грудях голос,

Ми крикнемо, як в давні дні було:

«За розвиток народного утвору,

За слово те – піднімем чарки вгору!»

Ми чесно йшли: любили щиро брата,

Кохалися в добрі його душі

І вірили, що прийдуть колись свята –

Прогляне світ у сій німій глуші…

Що ж? Хоч думкам не сталося простору,

Але за них піднімем чарки вгору!

Минає рік… і в темряві безодні

Несе людських багато сліз і мук…

І рідшають все сіячі народні,

На труд тяжкий не вистачає рук,

І не рясне зібралося нас коло:

Одні лягли в труні нечасовій,

Другі – за те, щоб вище драти чоло,

За ласощі, великопанський гній –

Запродали свій край і віру…

Але знайшлись і куті з криці груди,

З яких біда кресала лиш вогонь;

Вони несли без ляку світло всюди

І в боротьбі не стали осторонь…

Розкидані по нетрях несходимих,

На чужині, в тяжкій самотині –

Вони болять лиш за братів родимих,

Вони скорблять по рідній стороні,

І думами вітають нас в сю пору…

Піднімем же за них чарки ми вгору!

1877

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1893, № 2, стор. 26. Друкується за збірником «Вік», т. I, К., 1902, стор. 294 – 295.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 72 – 73.