На озері

Михайло Старицький

Як пишно тут! Покинув я весло,

Нехай пливе наш човен за водою…

Мов зайнялось вогняною стягою

На заході розтопленеє скло.

Ані дихне… Ген-ген туман густий

Вже огорта наміткою діброви;

З чола твого мов хвилі ті шовкові

Розсипались під промінь золотий.

Не ворушись! Твій образ у воді,

Мов намальований, хороший, як те небо

Гойдається і знаджує до себе

У глибінь ту, в безкраїни бліді!

О дівчино! Кохаю і люблю!

Спинить себе не маю більше сили, –

Хоч пригорни, хоч у прозорі хвилі

Я кинусь сам і лихо потоплю!

1869

Примітки

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 110. Друкується за автографом (Ін-т літ, ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 15, № 6).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 44.