Анатолій Свидницький

Свидницький Анатолій Патрикійович (1834 – 1871) – український письменник та етнограф.

Народився 13 (25) вересня 1834 р. у с. (на той час – Гайсинського повіту Подільської губернії, нині – Тульчинського району Вінницької обл.) у родині священика.

У 1843 – 1851 роках навчався у духовній школі в с. , в 1851 – 1856 роках – у духовній семінарії в Кам’янці-Подільському. В 1856 р., не скінчивши курсу семінарії, вступив до Київського університету, який теж не зміг закінчити.

В 1860 – 1862 роках він служив учителем у Миргороді, в 1862 – 1869 роках – акцизним чиновником у Козельці. В 1869 р. він переїхав до Києва і поступив до Київського центрального архіву помічником завідувача. Тут він працював над описами актових книг (але закінчив тільки , опублікований в 1879 р.).

Помер він у Києві 30 липня (11 серпня) 1871 р., могила його не збереглася.

Творчість А. П. Свидницького чітко ділиться на два періоди, пов’язані з можливостями друкувати твори. Перший розпочався ще в університетські роки і тривав до 1862 р. В цей час молодий письменник пов’язував свої надії з петербурзьким журналом «Основа», куди надсилав свої твори, в тому числі і свій найкращий твір – роман «Люборацькі».

Другий період пов’язаний з його перебуванням у Києві: в 1869 – 1870 роках він надрукував ряд оповідань і нарисів у газеті «Киевлянин» (через урядову заборону української мови всі вони написані російською мовою).

Невелика за обсягом творча спадщина Свидницького зберегла до нині своє пізнавальне значення, а роман «Люборацькі» – також і значення художнє.

М. Ж., 4 вересня 2016 р.