Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / У / Микола Устиянович / Поезії / Могила Святослава

Поезії

Могила Святослава

Микола Устиянович

Над річкою над Опором

Долина зацвіла,

Біля річки на долині

Самотня могила.

Над могилов Бескид гордий

Недвижимо чає

І, мов дитя, раменами

Курган обнимає.

А одвічні ліси, бори

Вершки нахиляють

І могилу, мов стареньку

Матір, осіняють.

Тихо, глухо доокола,

Як в дворищах суму,

Рек би-сь, що там душі снують

Таїнственну думу.

Лиш хвилями слезков кане

Грустная ялиця,

Мов то плаче, вічно плаче

Над гробом вдовиця.

І часами вітрець дуне

Від востока, юга

І могилу обцілує,

Мов друг вірний друга.

Чиї ж кості в тім ізгнанні

Судьба повалила?

Серед глуші, серед суму

Чия ж то могила?

Ішли старці з верховини,

Ялину ламали,

На могилу на самотню

Галуззя метали.

Чом ви, старці сідоглаві,

Чом, милії друззя,

На сей курган завалений

Мечете галуззя?

Давно тому, давно дуже,

На зелені свята,

Убив у бою на тім полі

В погоні брат брата.

Ой брат брата Святослава,

Руськоє орлятко,

Ледво що лиш замкнув очі

Ярослав, їх татко.

Ой брат брата рідненького

З каленого ружжя,

Тому ж ми на ту могилу

Мечемо галуззя:

Щоби звірі не порили

Княжеського гробу

Щоби діти пам’ятали

Каїнськую злобу.


Примітки

Вперше надруковано у «Науковом сборнике, издаваемом литературным обществом Галицко-русской Матицы», 1865 г., с. 220 – 221.

Публікація супроводжується такою авторською приміткою:

« находиться три милі за містечком Сколе при цісарській дорозі на правім березі Опора, у стіп величавого Зелемєня, одної з найвищих гір Стрийського округу. Поле тоє, по нинішній день Святославове зване, уживаєся лише на пасовиська і для того колись хащем цілком заросте, а могилу саму води чимраз більше зносять, так що колись і сліду єї не стане».

Подається за першодруком.

Святослав – син князя Володимира Святославича, загинув у Карпатах, тікаючи в Угорщину від брата Святополка Окаянного.

Ярослав, їх таткофактична помилка М. Устияновича. Треба було би «Владимир, їх татко».

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 453 – 455.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2017 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 42

Модифіковано : 18.09.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.