Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / У / Микола Устиянович / Поезії / В день Нового року, до неї

В день Нового року, до неї

Чи ти єще, другинечко моя,

Ведеш к востоку слізную зіницю?

Чи ти єще, болізненная,

Не запалила твоїм снам гробницю?

Єще ли стогн мечтаній блідих

З чорної рветься твого серця згари?

А долі сум чувств твоїх святих

Чи світ єще тобі не склав на мари?

Бідна, остав! ах, твоя зоря

Давно вже щезла із небес востока.

Тобі давно надій нора

Висхла, сред молній розсвіту урока.

Тобі нести в вечірню затінь взрок,

Що осіняє хрест: там сяде колись милий,

Весна твоя, азбука твоїх гадок,

Вірний судьбі, судьбою онімілий.

При нім знайдеш незв’ялий цвіт любві,

Чист як душа, що його садила,

Цвіт, над котрим мечтала слізно ти,

І земний рай, і наповіді всі проснила;

В-около нього мирна тишина,

І роса мила вечірньої охолоди,

А над ним та ж сама зійде звізда,

Що на востоці золотить неба зводи.

Там же, о там, до западной звізди,

Стреми душею, стреми твоїм взором;

І враз коли вона заблисне ти,

Сідай при милім над могили ровом,

І подумай хвилінку з ним одну

Думку за щастя, що судьба стоптала,

І вірно в грудь його ізлий сльозу

Послідню, що-сь єще не виплакала.


Примітки

Надруковано в альманасі «Отечественный сборник» (Відень), 1857 р., т. 5.

Подається за виданням: Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького. – Льв.: Накладом товариства «Просвіта», з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1913 р., с. 52 – 53.

Попередня стаття | Перелік статей | Наступна стаття

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2017 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 41

Модифіковано : 18.09.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.