7

Марко Вовчок

Потроху та помалу усе панночка на свій лад перевернула, – життя і господарство.

– Покиньте ж бо, покиньте, бабуню, плести! Хіба нікому в вас діла робити? Хто приїде, а ви все за чулкою манячите, наче прислужниця абощо.

– Та нудно без роботи, дитино! – одказує стара.

– Візьміть книжку почитайте.

– Що я читатиму? Я вже не бачу читати.

– То так погуляйте, тільки, голубочко, не плетіть! Ви мені лучче око викольте тим дротиком!

– Та добре ж, добре, угамуйся!

Покине плести стара й нудиться. Убрала її панночка у чіпчик з стрічками рябенькими та й посадовила на кріслечку серед кімнати. Приїдуть гості – вона напоготові, привітає їх.

Стара вже світом нудить, а панночка втішається: – Як славно, бабусечко, як славно, як у нас велично та пишно!

Примітки

Подається за виданням: Марко Вовчок Твори в семи томах. – К.: Наукова думка, 1964 р., т. 1, с. 127.