Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Архетип «Україна»

Смітюх Г.Є., Стрілецький В.В.

В безодні простору та часу, яку утаємничі всіх часів та народів називали або Пустотою, або Абсолютом, або Невидимим Світом, що народжує Творчий Промінь, в оточенні пульсуючих та обертаючихся багатовимірних утворень, що дають початок всьому видимому, матеріальному,як на Землі, так і у Всесвіті, невід’ємною часткою цієї живої Вічності існує архетип «Україна».

Кожний архетип, як багатовимірний атом Абсолюту, має складну структуру. Як цілісний об’єкт, він не може бути осягнутим людською свідомістю, яка формується та розвивається в координатах трьохвимірного простору та лінійно спрямованого одновимірного часу (так званий «ейнштейнівський континуум») фізичного Всесвіту. Тим не менше, архетип можливо осягнути в проекціях його геометрично оформленого «тіла» на двомірну площину. Тоді він репрезентує себе як сукупність зрозумілих для людського розуму емблем, знаків та символів. В такій – символьній, двомірній – системі координат архетип «Україна» «розпадається» на добре відомі кожному українцю символи: хрест, коло та тризуб. Зупинимося більш докладно на цих сакральних знаках.

Хрест та коло. Загальновизнаною є думка про те, що хрест получив своє розповсюдження у світі тому, що на ньому був розп’ятий наш Спаситель – Ісус Христос. Після воскресіння Сина Божого хрест змінив свою сутність і перетворився із знаку ганьби і смерті, як це було в Стародавньому Римі, на знак життєдайної сили та Божого Промислу. Але це не зовсім так. По-перше, Ісуса стратили не на хресті, а на Т-подібному спорудженні, яке аж ніяк не могло вважатися хрестом. По-друге, хрест, як символ життєдайної сили та Сонця (про це ми нижче скажемо більш докладно) знали за багато тисячоліть до Христа в Стародавньому Єгипті та Індії. Хрест зустрічається і на знайдених археологами артефактах Трипільської культури, що нині зберігається в наших музеях, і в цьому не важко переконатися. В святому Писанні немає жодних натяку або згадки про хрест.

Символом християнства хрест став в 680.р.н.е., коли шостий Константинопольський церковний собор прийняв рішення замінити символ жертовного ягняти – «Божого Агнца», символом людини, розп’ятої на хресті. А перший християнський хрест в Європі був встановлений в 60-р.р. н.е. апостолом Андрієм Первозваним на Дніпрових кручах. До цього на праукраїнських землях скрізь встановлювалися мітраїстські хрести. Вони являли собою перехрестя променів з диском Сонця посередині.

Хрест у сонячному колі з давніх давен супроводжував життя проукраїнського автохтонного населення Подніпров’я. Цей символ по суті є стилізованим зображенням Сонця, як життєдайного світла для Землі. Сторони хреста символізували сонячні промені, які несли на всі сторони світу життя та Вищу Благодать. Пізніше коло зображувати перестали, і залишилося одне перехрестя.

Сонячний життєдайний початок – це світла, жіноча, родюча Сутність, що належить Вищому Світові і несе світу матеріальному Його тонкі еманації (випромінювання). Як стверджує більшість компетентних сучасних істориків України, в такій іпостасі жіночість стала об’єктом обожнювання нашими пращурами, починаючи з 5508 р. до н.е. – часу, коли арійські племена на чолі з аватаром Рамою з далекої півночі прийшли в землі, які охоплювали ареал Трипільської культури.

Тризуб. Цей символ відомий в Європі також з часів приходу аріїв на праукраїнські землі. Тризуб означає духовну силу, що підсилена силою матерії з метою розповсюдження духовності у Всесвіті. Це – знак арійсько-мітраїстської Тримурті (Трійці). Він доводить, що творчий акт здійснюється подихом Бога-Отця та жертвою Бога-Сина в ім’я торжества Святого Духа, що перебуває в матерії доти, доки остання існує як структурована цілісність – Всесвіт.

Архетип «Україна» візуалізується золотистим та блакитним кольорами, де золотистий колір символізує духовність, а блакитний – високий інтелект.

Розуміння сакрального змісту української символіки допомагає усвідомити сутність архетипу «Україна» та визначити його, як основу ментальності українського етносу та головну рушійну силу його всесвітньо-історичної місії. Отже, архетип «Україна» – це уособлення індивідуалізованої частки Творця, що випромінює на нашу планету жіночий родючий та зберігаючий початок, який, в свою чергу, ініціює народження, розвиток та поширення серед народів світу сонячної релігії Трійці, культури праці на землі, а також генерує «тонкі» випромінювання, об’єктивує «Букву», тобто здатний народжувати і вдосконалювати значущі для людства нові символьні та знакові системи (інформаційні технології в широкому розумінні цього слова – соціальні, політичні, ідеологічні і суто інформаційні). Пояснимо це визначення, оскільки воно є ключовим не тільки для кращого розуміння минулого та прогнозування майбутнього нашого народу, але й для усвідомлення змісту складних процесів, що відбуваються в економічній, політичній та ідеологічній сферах сучасного українського суспільства.

Уособлення індивідуальної частки Творця. Архетип «Україна» має трансцендентне походження, і його «робота» не описується традиційними історичними, політичними та економічними теоріями. Він незалежний від векторів внутрішньої та зовнішньої політики держави та її лідерів, якою б харизмою останні не характеризувалися. Він належить Невидимому Всесвіту і є його вічним утворенням. Він буде існувати навіть тоді, коли закінчиться відведений історією час для генезису українського народу, для того щоб відродити його в іншому Всесвіті.

Жіночий родючий та зберігаючий початок. Українці – не агресивна, не «чоловіча» нація. Вони ніколи не будуть заражені екстремізмом. Вони ніколи не будуть «давити» на інші народи, не будуть диктувати їм свою волю і не будуть навчати їх загальнолюдським цінностям.

Наша земля – полігон для випробування передових ( суто в конструктивному значенні цього слова) агрокультурних технологій та нових виробничих відносин, структур та технологій в сільському господарстві, які потім надаються всьому цивілізованому людству у спадок.

В поворотні, вирішальні моменти всесвітньої історії Україна – Ангел-Хоронитель спокою та прогресу всього арієзованого людства. Вона приймає на себе удар психічних та матеріальних енергій, демонізованих, підкорених темним інстинктам народів, і розсіює ці енергії « колективними тілом» та менталітетом етносу з метою збереження на майбутнє глибинних культурних надбань тих націй, які в той, чи інший час проходять «світлу» фазу свого етногенезу. Це не наша етнічна карма, а всесвітньо-історична місія. І ми – не «козли відпущення», а велетні духу, які мужньою боротьбою та страджаннями доводять світові непридатність для цивілізованої частини людства ідеологій, політичних культур та економічних моделей, що є продуктом сатанинських, руйнівних сил історії, уособлених в ті чи інші часи певними національними елітами.

Сонячна релігія Трійці. Україна завжди підтримувала, підтримує і в майбутньому має підтримувати християнську релігію та культуру. Вона – послідовна правонаступниця всіх «сонячних» вірувань людства. І саме в Україні, виходячи з природи її архетипу, в далекому майбутньому має народитися на базі християнства нова релігія Бога-Отця, Бога-Сина і Святого Духа.

Генерує «тонкі» випромінювання, об’єктивує «Букву». Інтелектуальне призначення України – створення нових знакових систем та передових інформаційних ( ще раз підкреслимо –в широкому розумінні цього слова!) технологій, які виникають і розвиваються на суто національному економічному, політичному, соціальному та ментальному підгрунтті.

Цілком зрозуміло, що структурні елементи архетипу «Україна» мають стати стрижнем української національної ідеї, яку вкрай потрібно об’єкти візувати всім верствам населення України як чітко визначену і зрозумілу ідеологічну систему.

Щоб більш аргументовано обґрунтувати все вищевикладене, звернемось до нашої історії і подивимось, як сакральне проникало в основи буття українського народу. При цьому зазначимо, що ми не претендуємо ні на вичерпний опис архетипу Україна, ні на докладне висвітлення всіх сакральних моментів нашої історії. Читач, в якого виникне бажання самому розібратися в проблематиці нашої роботи, може звернутися до наведеного в кінці викладеного матеріалу списку літератури. Наведені в них положення заслуговують на окрему увагу і дають широкий простір для розвитку творчої думки.