Як видно з цієї таблиці, Литвин залюбки вживає античні географічні назви, якщо вони йому відомі. З шести таких назв дві ототожнені ним помилково (Танаїс – не Волга; Феодосія – не Крим). Борисфен рішучо переважає над Дніпром, Понт Евксинський – над Чорним морем, Таврика або Таврида – над Перекопом. Варіанти назви Таврика й Таврида вживаються поперемінно, якоїсь закономірності в їх використанні я не помітив. Що саме було для нього джерелом античних назв – я не можу здогадатись; можливо, та сама "Хроніка Польщі" Меховського. Можливо, що ця справа буде розв’язана, якщо знайдеться джерело парадоксального і помилкового ототожнення Танаїсу з Волгою. Окрім того, знайомство Литвина з античністю виступає в таких моментах. 1. Оповідаючи про Івана_3, Литвин відмічає: "Столицю свою він прикрасив фортецею, збудованою з цегли, а свій палац кам’яними фігурами, подібними до Фідієвих" (§ 34, с. 27). Думаю, що тут мались на увазі скульптури св.Георгія та св.Дмитра Солунського роботи Василя Єрмоліна 1462 – 1464 рр. – дуже рідкісний для Московії зразок круглої скульптури [37]. Порівняння з Фідієм сумнівне з фактичної точки зору, але добре вказує нам напрямок культурної орієнтації автора. Він знайомий з античним мистецтвом (звичайно, через посередництво якихось латинських праць). 2. Оповідаючи про південь України, він пише: "Устя Дністра називається також Відовим (озером) від імені поета Овідія, який був засланий, як гадають, на цей берег Понту. Дехто вважає також, що Іліон або Троя знаходилась на київській землі [… у місці, яке зветься] Торговиця" (§ 57, с. 51). Хто був цей "дехто", погляди якого поділяє Литвин – я не можу здогадатись (принаймні це не "Трактат про дві Сарматії" і не твір С.Герберштейна). Про цю могилу Овідія є оповідання в Лаврентія Мюллера (він буцімто її бачив), але його твір видано допіру 1585 р. [38] Разом з тим слід відзначити, що "Трактат про дві Сарматії" Меховського не був настільною книгою Литвина: як суттєві елементи концепції, так і ряд дрібних деталей цих творів істотно різняться.
Таблиця 6. Розбіжності "Трактату про дві Сарматії"
Число цих порівнянь можна продовжувати, але видно й так, що як в концепції, так і в деталях виклад Литвина не залежить від "Сарматії". Слід зауважити, що зміни, внесені Литвином, не збільшують, а зменшують обсяг фактичних відомостей "Сарматії", тобто у Меховського ряд моментів викладено точніше і ближче до істини, ніж у Литвина. Це ми бачили як на прикладі історії Московії, так і на прикладі татар. Примітки37. Про ці скульптури написано в "Истории русского искусства" (М.: 1957 р., т. 1, с. 122). Вони призначались для Фролівської (Спаської) башти Кремля, не для князівського палацу в стислому значенні слова. 38. Мыцык Ю.А. Записки иностранцев как источник по истории Украины. – Дп.: 1981 г., т. 1, с. 13 – 14. 39. Після цитат вказані сторінки використаних видань: "Мемуары" – для Литвина, видання 1936 р. для "Трактату".
|
|
