Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Античність у творі Литвина

Жарких М.І.

Античні географічні назви у Литвина зведені в наступну таблицю.

Таблиця 5. Античні та сучасні назви у М.Литвина

Антична назва Число § вживань Назва 16 ст. Число § вживань
Борисфен 6 Дніпро 2
Меотида 1 [нема] 0
Таврида, Таврика 11 Перекоп 1
Понт, Понт Евксинський, Понтійське море 4 Чорне море 2
Танаїс 1 Волга 1
Феодосія 1 Крим 1

Як видно з цієї таблиці, Литвин залюбки вживає античні географічні назви, якщо вони йому відомі. З шести таких назв дві ототожнені ним помилково (Танаїс – не Волга; Феодосія – не Крим). Борисфен рішучо переважає над Дніпром, Понт Евксинський – над Чорним морем, Таврика або Таврида – над Перекопом. Варіанти назви Таврика й Таврида вживаються поперемінно, якоїсь закономірності в їх використанні я не помітив. Що саме було для нього джерелом античних назв – я не можу здогадатись; можливо, та сама "Хроніка Польщі" Меховського. Можливо, що ця справа буде розв’язана, якщо знайдеться джерело парадоксального і помилкового ототожнення Танаїсу з Волгою.

Окрім того, знайомство Литвина з античністю виступає в таких моментах.

1. Оповідаючи про Івана_3, Литвин відмічає:

"Столицю свою він прикрасив фортецею, збудованою з цегли, а свій палац кам’яними фігурами, подібними до Фідієвих" (§ 34, с. 27).

Думаю, що тут мались на увазі скульптури св.Георгія та св.Дмитра Солунського роботи Василя Єрмоліна 1462 – 1464 рр. – дуже рідкісний для Московії зразок круглої скульптури [37]. Порівняння з Фідієм сумнівне з фактичної точки зору, але добре вказує нам напрямок культурної орієнтації автора. Він знайомий з античним мистецтвом (звичайно, через посередництво якихось латинських праць).

2. Оповідаючи про південь України, він пише:

"Устя Дністра називається також Відовим (озером) від імені поета Овідія, який був засланий, як гадають, на цей берег Понту. Дехто вважає також, що Іліон або Троя знаходилась на київській землі [… у місці, яке зветься] Торговиця" (§ 57, с. 51).

Хто був цей "дехто", погляди якого поділяє Литвин – я не можу здогадатись (принаймні це не "Трактат про дві Сарматії" і не твір С.Герберштейна). Про цю могилу Овідія є оповідання в Лаврентія Мюллера (він буцімто її бачив), але його твір видано допіру 1585 р. [38]

Разом з тим слід відзначити, що "Трактат про дві Сарматії" Меховського не був настільною книгою Литвина: як суттєві елементи концепції, так і ряд дрібних деталей цих творів істотно різняться.

Таблиця 6. Розбіжності "Трактату про дві Сарматії"
та твору Литвина [39]

Твердження Литвин Трактат про дві Сарматії
1 Походження татар Від патріарха Авраама (6) Від Чингис-хана (64)
2 Число володарів татар 12 (6) 4 (63)
3 Назва Танаїс Танаїс – це Волга (6) Танаїс – це Дін, Волга – окрема ріка (61)
4 Назва Феодосія Феодосія – це Солхат (8) Феодосія – це Кафа (90)
5 Походження Темір-Кутлука невідоме: "Ніякійсь Темір-Кутлук" (9) Темір-Кутлук – син Батия (64)
6 Засновник кримської династії Ачи-Гірей (9) Улан (89)
7 Оселення татар в Криму Татар запросили греки для військової служби на феодальному праві, щоб відбивати напади литовців (9) Татари під проводом Улана завоювали Крим (89)

Число цих порівнянь можна продовжувати, але видно й так, що як в концепції, так і в деталях виклад Литвина не залежить від "Сарматії". Слід зауважити, що зміни, внесені Литвином, не збільшують, а зменшують обсяг фактичних відомостей "Сарматії", тобто у Меховського ряд моментів викладено точніше і ближче до істини, ніж у Литвина. Це ми бачили як на прикладі історії Московії, так і на прикладі татар.

Примітки

37. Про ці скульптури написано в "Истории русского искусства" (М.: 1957 р., т. 1, с. 122). Вони призначались для Фролівської (Спаської) башти Кремля, не для князівського палацу в стислому значенні слова.

38. Мыцык Ю.А. Записки иностранцев как источник по истории Украины. – Дп.: 1981 г., т. 1, с. 13 – 14.

39. Після цитат вказані сторінки використаних видань: "Мемуары" – для Литвина, видання 1936 р. для "Трактату".