Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

До історії прапора товариства
«Сокіл–Батько» у Львові

Андрій Сова (Львів)

Серед пам’яток української вексилології слід виділити прапори українських молодіжних товариств «Сокіл», які існували на території Східної Галичини з 1894 по 1939 рр. Кожний осередок організації «Сокіл» прагнув мати свій прапор. Це бажання виконати не було легко, оскільки деякі товариства налічували невелику кількість членів, а ті в свою чергу не могли зібрати потрібних коштів для замовлення прапора. Однак, незважаючи на всілякі труднощі, кількість прапорів з кожним роком зростала. Так, за даними звіту 1912–13 рр., який подала організаційна секція «Сокола-Батька», в Східній Галичині нараховувалося 128 прапорів, при чому це були дані складені на основі звітів, які прислали 596 товариств з 886 існуючих [1]. Посвячення прапорів відбувалося з великими урочистостями та за спеціально розробленою програмою [2]. На посвячення та застосування сокільського прапора треба було мати дозвіл від влади. Не завжди такий дозвіл сокільські осередки отримували. Наприклад, на Третьому Краєвому здвизі, який відбувся 30 червня – 2 липня 1934 р. у Львові на честь 40-ліття організації «Сокіл», осередки виступали без прапорів, бо польська влада заборонила використовувати їх під час святкувань [3].

На більшу увагу заслуговує прапор «Сокола–Батька» у Львові, який з’явився лише 1911 р. Статут товариства від 1892 р., затверджений Міністерством внутрішніх справ у Відні 26 липня 1893 р. і Галицьким намісництвом 3 серпня 1893 р., передбачав наявність власного прапора. Зокрема, в § 34 зазначалося: «Знамя товариства є руский лев, поклик «бодрім ся» [4]. Це підтверджувалося і в наступних статутах [5]. Однак товариство «Сокіл» у Львові не спромоглося одразу створити прапор. Відомо, що «Клуб Русинок» взявся виготовити для товариства «Сокіл» прапор зі зображенням золотого лева на синьому тлі [6]. Однак з цієї ініціативи нічого не вийшло.

Основна проблема полягала в тому, щоб виконати добрі ескізи прапора. Це питання особливо ретельно обговорювалося на початку ХХ ст. 3 серпня 1903 р., коли головою прапорової комісії обрали Ярослава Вінцковського [7] (псевдонім Ярослав Ярославенко), робота в цьому напрямку пожвавилася. Було оголошено збір фондів на прапор. На засіданні старшини «Сокола» 11 червня 1904 р. ухвалили, що прапор товариства має уподібнюватись до гетьманського, з обов’язковим зображенням святого Михаїла. Прапорова комісія за консультаціями вирішила звернутися до директора Архіву давніх актів м. Львова Олександра Чоловського та професора Ягеллонського університету, геральдиста та сфрагіста Францішка Пекосінського, які мали провести геральдичне дослідження про зображення св. Михаїла та лева [8]. Чоловський навіть погодився з цих питань провести консультації для товариства [9]. Прапорова комісія також вела роботу зі збору ілюстративного матеріалу. Правда, не завжди такі пошуки завершувалися вдало. Зокрема, на засіданні старшини 14 липня 1904 р. В. Іванець повідомляв, що одержав з Києва відбитки зображень св. Михаїла. Однак вони, по-перше, були невідповідно зроблені, а по-друге, за них автор хотів отримати 10 рублів і гроші розпорядився віддати в Наукове Товариство імені Т. Г. Шевченка. Тому старшина вирішила віддати замість грошей ці відбитки в НТШ [10]. 7 березня 1905 р. щоб прискорити створення сокільського прапора старшина вирішила затвердити ескіз, а також вибрати день посвячення прапора [11]. Проте ці рішення не судилося тоді втілити в життя.

Зі звіту гімнастичного товариства «Сокіл» у Львові за 1908 р. дізнаємося, що на засіданнях прапорової комісії, участь в яких брали М. Коць (голова), С. Миронович, В. Ратишина, О. Сопотницький, П. Сенюта, Б. Шехович та Л. Хоминський, обговорювалися розміри, колір і вишивка прапора. Однак остаточного вигляду прапора товариства «Сокіл» у Львові не було затверджено, хоча комісія провела 4 засідання [12].

1910 р. прапорова комісія наполегливо працювала над розробкою прапора. Досить активними в ній були М. Коць та І. Боберський. Прапорова комісія зібрала з гербовників копії зображень «Льва» і «св. Михаїла», які рисував І. Галавин. Відвідуючи в серпні 1910 р. Парижі, І. Боберський порозумівся з українцями, які там проживали. Художник Олександр Зінов’єв, який перебував на мистецьких студіях, за ціну 225 франків зробив ескізи гербів, котрі 2 лютого 1911 р. прибули до Львова. Товариство «Сокіл–Батько» ці ескізи отримало 4 лютого. На засіданні 9 лютого старшина «Сокола–Батька» затвердила одержані ескізи з поправками, що біля голови св. Михаїла має бути лише світле коло замість круга, а напис «Боріте ся! Поборете!» розміщався не біля голови, а обабіч ніг святого Михаїла [13]. 14 січня 1911 р. О. Зінов’єву відіслали гонорар за роботу. У Франції Ліонська фірма «Dalger» виготовила зображення Лева і св. Михаїла на шовковій тканині [14]. Прапор було зроблено дуже якісно. Сокільський часопис за 30 травня 1911 р. повідомляв, що товариство «Достава» отримало прапор «Сокола–Батька» з французької фабрики, на першій сторінці поміщено фотографію зі зображенням однієї сторони прапора (з Левом) [15].

Прапор т-ва Сокіл

На прапорі розміром 120×150 см з одного боку на синьому тлі зображений золотий коронований Лев, що спирається лапами на жовту скелю. По краях полотнища (крім древкового) розташовувалися трикутні зубці жовтого кольору. Над малюнком напис «Все вперед!» З іншого боку прапора на малиновому тлі була постать св. Михаїла з опущеним мечем у правій руці й піхвами у лівій. Під малюнком напис (слова Т. Г. Шевченка): «Боріте ся! Поборете!» По краях полотнища (крім древкового) – трикутні зубці білого кольору. Полотнище кріпилося герасівкою до древка, яке закінчувалося вістрям списа [16]. До речі, гасло «Все вперед! Всі враз!», на думку І. Боберського, з’явилося вперше на оголошеннях, які скликали Перший Краєвий Здвиг у Львові – 10 вересня 1911 р. [17] Прапор «Сокола–Батька» урочисто посвячений у Львові митратом А. Білецьким у неділю 10 вересня 1911 р. Урочисте посвячення розпочалося о 10 год. 15 хв. на площі «Сокола–Батька» [18]. Показовим є те, що на посвячення прапора передали одну ленту (стрічку) через Л. Цегельського з Києва, дві інші –від українців і українок з Північної Америки, котрі потрапили до Львова через три тижні після посвячення прапора [19]. На ленті, яку надіслали українці з Києва, був напис: «Соколові–Батькові» 1911. Українки з Київа: Хай прапор Батька з’єднає Соколів понад Дністром та над Дніпром» [20]. У держак прапора «Сокола–Батька» планувалося вбити сто цвяшків [21]. Також ленти до прапора «Сокола–Батька» прислали чернівецька «Січ» і львівська «Жіноча Громада» [22]. Після посвячення відбувся святковий похід вулицями Львова, під час якого несли близько 70 прапорів [23]. З прапором «Сокола–Батька» представники українського сокільства їздили на Всесокільський здвиг у Празі, який відбувся 30 червня 1912 р. [24]

Після Першої світової війни прапор забрала польська поліція. Ось що з цього приводу писав син Івана Франка Тарас: «Довго не сходила і досі не сходить з порядку нарад старшини справа прапора, що його забрала безправно львівська поліція на Янівськім кладовищі по панахиді за наших членів, що наложили головами у Львові під час пам’ятних боїв 1918 р. Пішло багато письм до властей, роблено й особисті заходи, але прапор до нині арештований в поліції» [25]. Дальшу долю символа нам не вдалося простежити, хоча відомо, що ще 1927 р. старшина «Сокола-Батька» зверталася до Дирекції поліції у Львові з вимогою повернути прапор, забраний 1923 р. під час церковного обходу на Янівськім кладовищі [26].

Прапор «Сокола–Батька» є однією з унікальних пам’яток української вексилології початку ХХ ст.

Примітки:

[1] Калєндар «Вістий з Запорожа» на 1914 р. І річник. – Львів, 1913. – С. 135.

[2] Сокілські Вісти. Ч. 8 // Свобода: політична, просьвітна і господарска часопись. – Львів, 1908. – Ч. 47 (22 жовтня). – С. 5-6; Сокілські Вісти. Ч. 9 // Там само. – Ч. 48 (29 жовтня). – С. 5-6.

[3] Третій Краєвий здвиг Українського Сокільства з нагоди 40-ліття Сокола-Батька в днях 30 червня і 1 та 2 липня 1934 р. у Львові. – Львів, 1934. – С. 5.

[4] Центральний державний історичний архів України у Львові (далі – ЦДІА України у Львові). – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 7; Ф. 146. – Оп. 25. – Спр. 222. – Арк. 5.

[5] Статут філії львівського Товариства гімнастичного «Сокіл.» – Львів, 1900.– С. 2.

[6] Вацеба О. Нариси з історії спортивного руху в Західній Україні. – Івано–Франківськ, 1997. – С. 26.

[7] ЦДІА України у Львові. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 39. – Арк. 23.

[8] Там само. – Арк. 43, 51.

[9] Там само. – Арк. 50.

[10] Там само. – Арк. 46.

[11] Там само. – Арк. 63.

[12] Народне Слово. – Львів, 1909. – Ч. 211 (25 травня). – С. 6.

[13] Вісти з Запорожа.– Львів, 1911. – Ч. 54–55 (30 березня). – С. 6.

[14] Там само.

[15] Там само. – Ч. 57 (30 травня). – С. 1, 10.

[16] Там само. – Ч. 60 (серпень). – С. 2, 12.

[17] Боберський І. Українське сокільство (1894-1939). – Львів, 1939. – С. 12.

[18] Вісти з Запорожа. – 1911. – Ч. 61 (8 вересня). – С. 2

[19] Там само. – Ч. 62–64 (30 грудня). – С. 2.

[20] Сокільські Вісти. – Львів, 1929. – Ч. 9 (вересень). – С. 15.

[21] Вісти з Запорожа. – 1911. – Ч. 61 (8 вересня). – С. 4.

[22] ЦДІА України у Львові. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 62. – Арк. 79.

[23] Там само. – Арк. 75

[24] Вісти з Запорожа. – 1912. – Ч. 71 (31 липня). – С. 3.

[25] Франко Т. Розвій руханки серед Українців. – Б. м. в., б. р. в. – С. 3. (У цій брошурі зазначено, що це відбиток із «Канадського Фермера» від 1–8 липня 1925 р., ч. 27–28. – А. С.).

[26] ЦДІА України у Львові. – Ф. 312. – Оп. 1. – Спр. 69. – Арк. 11, 12.

Опубліковано : Знак, 2003 р., ч. 29, с. 8 – 9.