Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Допоміжні історичні дисципліни / Знак / Знак, № 32 (2004 р.) / Символи Вільшанського району та селища Вільшанка

Символи Вільшанського району
та селища Вільшанка

Віталій Кривенко (Кіровоград)

По обох берегах річки Синюхи (притоки Південного Бугу) у західній частині Кіровоградщини розташовані землі Вільшанського району. Перші відомості про поселення на лівобережжі річки Синюхи і далі, в східному напрямку по території сучасної Кіровоградщини, зустрічаються з ХVII ст. Це були зимівники і хутори козаків та селян-втікачів із Поділля, Київщини, які переселялись на ці землі, щоб уникнути феодально-кріпосницького гніту. До 1750 р. лівобережжя Синюхи входило до складу земель Вольностей Війська Запорозького; у 1750-64 рр. – до складу Нової Сербії, а від 1764 р. – до Єлисаветградської провінції.

Перші згадки про слободу Маслове (теперішній районний центр Вільшанка) припадають на середину ХVIII ст. За переказами, тут поселилось декілька родин запорозьких козаків на чолі з козаком Масловим. З часом поселення збільшилось за рахунок інших переселенців. Після російсько-турецької війни 400 болгарських родин за дозволом царського уряду переселились у ці краї та створили поселення неподалік від слободи Маслове. Пізніше поселення злилось зі слободою й отримало назву Вільшанка. У 80-х рр. ХVIІI ст. болгарів включили до складу Бузького козацького війська. З 1818 по 1857 рр. село мало статус військового поселення і стало одним з опорних пунктів на кордоні з Польщею та Туреччиною. У Вільшанці розміщався штаб 4-го полку Бузької уланської дивізії, а згодом – штаб 12-го округу Новоросійського військового поселення і 3-го ескадрону кавалерії, а пізніше волосний штаб військового поселення. Після ліквідації військових поселень село залишилось волосним центром.

Зараз Вільшанка – районний центр однойменного району, створеного у 1923 р. Маючи осмислену та обґрунтовану ідею щодо створення символіки району та райцентру, місцеві ради звернулись до Кіровоградського обласного відділення УГТ з проханням допомогти розробити проекти символів. Протягом 2002-03 рр. членами відділення були розроблені та запропоновані для погодження та затвердження у встановленому порядку проекти символіки району та селища Вільшанки.

При опрацюванні запропонованої ідеї використані ґрунтовні дослідження та довідка директора українсько-болгарського музею історії Вільшанського району В. Вовченка, прорецензовані істориком-краєзнавцем, почесним громадянином Вільшанки І. Гуржосом. Впродовж всього часу роботи над проектами члени тимчасової районної геральдичної комісії брали активну участь в обговоренні ескізних пропозицій. Експертизу остаточних варіантів символіки, розроблених В. Кривенком при участі членів тимчасової геральдичної комісії при Вільшанській районній раді, провів голова УГТ А. Гречило.

Рішенням сесії Вільшанської районної ради від 31 січня 2003 р. затверджені символи Вільшанщини.

Герб Вільшанського району

Герб району: у золотому полі синє вістря, у якому золота бджола зі срібними крилами; праворуч – синя квітка барвінку з зеленим стеблом і листочками, ліворуч – червона троянда на зеленому стеблі з листочками.

Прапор Вільшанського району

Прапор району: прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, яке складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг червоного та жовтого кольорів; від древка на третину довжини відходить зелений клин, на якому золота бджола.

У гербі та прапорі Вільшанського району застосовані символи та кольори, що підкреслюють, в першу чергу, національні особливості району, в якому в дружбі та злагоді живуть та працюють люди різних національностей (більшість складають українці та болгари). Болгари зберегли свої національні традиції, культурну спадщину та мову, а також сприйняли українські звичаї. Яскраво-червона троянда є неофіційною емблемою Болгарії, тому її присутність у гербі району та селища зрозуміла. Сама по собі троянда у геральдиці є символом краси та досконалості, наснаги, уособленням жіночності, духовної любові та кохання. Барвінок є однією з найпоширеніших квітучих рослин України. Він є символом вічності і життя, пам’яті та світлих споминів, щастя в одруженні, злагоди. Дві квітки символізують єднання представників двох народів, що проживають побіч більше двох століть, поважаючи та взаємно доповнюючи звичаї та культуру одні одних.

Об’єднує їх сумлінна праця на Вільшанській землі. Підкреслює це використання у гербі зображення бджоли, яка має багатий символічний зміст: вона втілює працьовитість та самовідданість, окриленість та творчі здібності, мужність та хоробрість, мудрість та ощадливість. Працьовитість бджоли увійшла у прислів’я та приказки багатьох народів світу. Основні кольори українського прапора – синій та жовтий, а болгарського – білий, зелений та червоний. Саме ці кольори використані у символіці Вільшанщини.

Декоративне оздоблення щита складене з елементів, що доповнюють зміст символіки основних гербових фігур, розташованих у щиті. Стилізоване колосся пшениці є символом хліборобського краю, достатку та впевненості. Дуб – символізує міць, силу та славу, могутність та витривалість. Вільха – дерево, назва якого пов’язана з найменуванням району. Виноград символізує природну родючість, життєрадісність, духовне життя та відродження. Він також нагадує про історичні зв’язки частини населення району з сонячною Болгарією.

Козацький хрест говорить про приналежність території теперішньої Вільшанщини до земель Вольностей Війська Запорозького та пов’язаного з цим початком їх заселення. Взагалі лапчастий (козацький) хрест є символом віри, честі, доблесті, основним символом христолюбивого воїнства українського козацтва. На синій стрічці, яка обвиває декоративний вінок – девіз, який вибрали для себе вільшанці – "Віри і добра",

Розроблені при участі членів тимчасової геральдичної комісії, створеної при Вільшанській селищній раді, герб та прапор селища Вільшанки отримали схвальну оцінку рецензента голови УГТ А. Гречила. Автори-розробники В. Кривенко, К. Шляховий, крім описаних символів, використали факти військової історії Вільшанки, зокрема те, що шанець Вільшанка був одним із прикордонних оборонних укріплень, а також неофіційні символи українського та болгарського народів – червону калину та червону троянду. Золотий хлібний колос вказує на основну господарчу галузь, у якій зайнята більшість вільшанців. Срібна хвиляста нитка над синьою окраїною символізує річку Синюху, на берегах якої розташоване селище. Кольори прапора підібрані у відповідності з гербовими тинктурами.

Рішенням від 31 жовтня 2003 р. на сесії Вільшанської селищної ради затверджена символіка селища.

Герб містечка Вільшанка

Герб Вільшанки: у золотому полі зелене земляне укріплення, на якому червоний палісад із трьома вежами, під ним – золотий пшеничний колос над відмежованою срібною хвилястою нитяною балкою синьою основою, вгорі обабіч – червоний кетяг калини та червона троянда з зеленими листочками.

Прапор містечка Вільшанка

Прапор Вільшанки: квадратне полотнище, що складається з червоної, білої, синьої, жовтої та зеленої горизонтальних смуг; ширина синьої (центральної) смуги дорівнює 1/3, ширина решти смуг – по 1/6 сторони прапора.

Затверджені у встановленому порядку та впроваджені герби та прапори селища і району активно використовуються як офіційні символи.

Опубліковано : Знак, 2004 р., ч. 32, с. 6 – 7.

Попередня стаття | Перелік статей | Наступна стаття

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2017 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 5333

Модифіковано : 17.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.