Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Культурологія / Смислорозширення / Образотворчість / 3-й елемент методології: канва

Образотворчість

3-й елемент методології: канва

Даніель-Анрі Пажо,
переклад Володимира Баняса

Наступний метод, звернення до якого зумовлене переходом од антропології до семіотики, базується передусім на працях Барта: на «Міфологіях», звісно, на «Елементах семіотики», але також на «Імперії знаків», адже у ній автор звертається до теми іншості, чужорідного простору (конкретніше – японського). Ми вважаємо, що семіотика – то наука, котра не лише вивчає життя знаків у глибині соціуму, її простір значно обширніший – досліджувати всі можливі види комунікації, себто вона перетворюється на історичну дисципліну. То ніби нова історія, зосереджена на комплексному вивченні життя людей. Отож після того, як ми окреслили лексичні аспекти проявлення в тексті образу Іншого, після того, як зупинилися на його структурі, настав момент інтерпретації результатів подвійного аналізу. Цей момент є, сказати б, герменевтичним – якщо вдатися до вузького визначення терміна.

Щоби сформувати образ Іншого, письменник – ми це знаємо напевне – не копіює реальність, він обирає кілька векторів, суджень, які випливають із його власних уявлень про Іншого. Механізми цього вибору проаналізовано. Залишається (якщо так можна сказати) вивчити соціальну та культурну значимість оцих елементів (текстову – опускаємо) і принципи оперування ними. Важливо об’єднати результати лексичного й структуралістського аналізу, поглянувши на них із історичного кута зору, себто взявши до уваги політичний, економічний, дипломатичний та культурний аспекти.

Необхідно визначити: перебуває чи ні літературний текст у резонансі з конкретною соціокультурною ситуацією; якій культурній та ідеологічній традиції відповідає (адже зв’язки між літературою та історією – чи, точніше, продукуванням тексту й ходом історії – неуникні); до якого наукового, а також політичного контексту належить текст, що став об’єктом аналізу, до якого соціокультурного сектора він передусім відсилає; врешті, як відбувається літературне зображення (презентація) Іншого й загалом чужорідного простору в культурі, яка аналізує («споглядає»).

Навряд чи доцільно вважати, що в окресленому аспекті йдеться всього-лише про механічне зіткнення (зустріч) тексту з певним контекстом. Аби усвідомити, яким же чином усі компоненти культурного образу були вибрані для цієї функції, а по тому стали текстовими елементами й культурними символами для читача, потрібно вийти за межі тексту, помістивши його в історичний контекст. Розуміння функцій імагологічного тексту неможливе без «повороту» до історії, особливо історії ментальної.

Свого часу історик Мішель Вовель дав цій галузі таке визначення: «Вивчення посередництва й діалектичних стосунків між об’єктивними умовами життя людей та способам, як вони живуть у цих умовах і як вони їх змальовують». Зваживши на цю дефініцію, зрозуміємо, яким чином згаданий у попередньому абзаці «поворот» може прояснитися. Дюбі, зі свого боку, також вказує на велику увагу, що її потрібно приділяти «ментальним уявленням»: «Судження індивідуумів і цілих колективів, а також обставини, що ці судження диктують, детермінуються не довколишніми економічними умовами, а завдяки створеному індивідуумами й колективами образу цих умов, який ніколи точним не буває, але завжди видозмінюється під упливом гри ансамблю ментальних уявлень».

Отже, образ чужинця – особлива культурна індикація – є частиною запропонованої нами комплексної проблематики, що зобов’язує дослідника розмірковувати над взаємозв’язком, наявним між різними історичними реаліями. (Хоча наголошуємо: не йдеться про те, аби забути, власне, літературну специфіку образу.)

Як із погляду ієрархічної структури, так і з погляду лексики образ розширюється в теми, смислові групи, сцени (у подвійному – оповідному й драматургічному – значенні терміна). Виникає канва, котра вписується в текст і може змішатися зі сформованою там низкою наративних груп, які реципієнт розпізнає. Причому ступінь розпізнавання залежить од того, наскільки стабільними, «соціалізованими» (вдаємося тут до термінології соціологів) є образи-передавачі в культурі, що аналізує («споглядає»).

І в цьому аспекті не обходиться без стереотипів. Припустімо, для деяких мандрівників, есеїстів, співаків говорити про Іспанію чи писати про Іспанію майже автоматично, запрограмовано означає згадувати про: негостинні заїжджі двори, погану кухню, «бандитів із великої дороги» і т.д. Щось подібне можемо знайти на початку новели «Кармен» Проспера Меріме, котра стала своєрідним фундаментом пропаганди специфічного – близького до міфу – типу культури (найповніше це виявилося, звісно, у міфі про Фатальну жінку). Як бачимо, немає жодного шансу перервати спадковість між стереотипом та міфом: од моменту, коли стереотип розміщується в тексті, в образі, в канві, він немовби стає провісником міфу.

Цікаво відзначити, що слово «канва» відсилає до одного з ключових елементів дефініції міфу: останній неможливий без наявності зв’язної розповідної історії. Згадаймо й інші три, запропоновані нами, дефініції, які надають йому всієї культурної ваги: міф – то знання та влада; міф є історією певного людського угруповування; міф – це етична історія, що скріплює угруповування, котре її виробило і на котре вона орієнтована. Кожен із елементів наведеного визначення може слугувати також характеристикою образу, позаяк для письменника чи певного людського угруповування він набуває пояснювального, нормативного, етичного значення в конкретних історико-культурних умовах.

Дон Кіхот проти вітряних млинів, гордий, але бідний ідальго; «Чорні очі, які дивляться на тебе» – усе це стереотипи, що сприяють визначенню, ієрархізації та адаптації презентованого ними іспанського простору у французькій культурі (як і в інших). Одначе ці архівні елементи, що зберігаються в пам’яті, можна переконвертувати – з настановної історії в ансамбль роз’яснювальних значень-образів: Ідіот; Фатальна жінка; Любов, яка триває до смерті; Господар Сантьяго.

Слова, ієрархічні стосунки, канва – це те, до студіювання чого ми повинні докласти зусилля. Втім, необхідно внести таку заувагу: як конкретний письменник, так і ціле людське угрупування звертає увагу («контактує») не з будь-якою культурою чи канвою, а лише з тими, що «промовляють» до них. У першому випадку йдеться про значеннєві моделі, пояснювальні властивості, завдяки яким автор підтримує особистий міф. У другому – про історії (культурного чи, власне, історичного спрямування), котрі будь-якого моменту можуть бути відтворені. Образ – то немовби дублікат міфу: така асиміляція понять не має дивувати, адже ми вже провели паралелі поміж мовами символічною, міфологічною та імагологічною. Образ, як і міф, має властивість оповідати, відтворювати ту історію, що стала прикладом. Хіба не доцільно застосувати визначення Марселя Детьєна «Міф – це місце, де відбувається битва між пам’яттю та безпам’ятством» як дефініцію образу?

Імажинарність, яку ми відкриваємо, є тріумфом інтертекстуальності, це свого роду місце, де здаються в архів або ж відновлюються обривки тексту чи цілі текстові полотна (не завжди чужорідного походження). Але ця інтертекстуальність не сприяє аналізу внутрішнього функціонування тексту, вона дає змогу зрозуміти, яким чином він став ціннісним культурним об’єктом, а також інструментом символічної комунікації. Треба рішуче прийняти очевидний факт: імагологічний текст служить соціуму, адже образ Іншого допомагає писати, думати й мріяти по-іншому. Інколи всередині суспільства чи культури письменник обирає індивідуальний дискурс про Іншого, що йде врозріз із довколишньою політичною обстановкою, – так цей автор наближається до самоідентифікації. А соціум, своєю чергою, розглядає себе на світлі…


Подається за виданням: Баняс В. В. Смислорозширення. – К.: 2017 р., с. 135 – 139.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2017 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 33

Модифіковано : 2.10.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.