Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Пам’ятки / Дім Богдана Хмельницького у… / 3. Де знаходився дім Богдана Хмельницького? Археологічні розкопки на замчищі

Дім Богдана Хмельницького у Суботові: аналіз наявних даних

3. Де знаходився дім Богдана Хмельницького? Археологічні розкопки на замчищі

Тетяна Гедзь

Інформація про розкопки на замчищі Суботова у XIX столітті не систематизована.

Поема Шевченка "Великий льох" може розглядатися як свідоцтво про реальні археологічні розкопки, що проводились в Суботові. Адже згідно з її текстом на місці, де стояли “Богданові палати”, було розрито підземелля із скелетом. Стосовно реальності розкопок у Суботові, відображених у поемі, йдеться і в коментарі Ю. О. Івакіна – це розкопки, що проводилися "за участю офіційних осіб. Відомостей про археологічні розкопки в Суботові в 40-х роках XIX ст. ми не знайшли. Щоправда, І. Я. Айзеншток у коментарях до російського видання Шевченка пише про великі археологічні розкопки в Суботові у 1940-х роках. Проте в жодних матеріалах з історії Київської археографічної комісії, яка в ці роки здійснювала дослідження "древностей" на Київщині, про розкопки в Суботові не згадується. Саме в цей час експедиція археографічної комісії розкопувала могилу Перепетиху (Васильківський повіт)"[54].

П. В. Жур датував події "Великого льоху" 1843-м роком, бо саме тоді над Україною спостерігалася згадана в поемі комета [55]. Але археологічні роботи на українських землях активізувалися саме в 1845 році. "Исполняя Высочайшую волю, Коммиссия немедленно приступила к исполнению новых обязанностей. Пригласив в состав своих членов проф. А. И. Ставровского, … она в июне того же 1845 года выработала обширную программу археологических изысканий, после чего проф. Ставровский и академик Солнцев немедленно были командированы в г. Овруч для исследования развалин древнего Васильевского храма, а проф. Иванишев занялся раскопкой кургана Перепитихи, въ Васильковском уезде. … В том же 1845 году были произведены многочисленные раскопки и разведки в Киеве и в его окрестностях, въ Овруче, Василькове, Искорости и въ др. местах"[56]. Тарас Шевченко, імовірно, був присутній на розкопках кургану Переп’ятиха наприкінці червня – на початку липня 1845 року, та, як доведено, на розкопках кургану Перепет (Переп'ят) 2–14 липня 1846 року [57]. Чи не був візит Шевченка у Суботів у 1845 році також наслідком доручення бути присутнім на розкопках?

Урядник, який керував розкопками, зірвав злість на козакові Якименку, чия клуня, за словами Шевченка, стояла "на місці, де були Богданові палати". Ю. О. Івакін вважав, що Богданів будинок (“палати”) і є "Богдановими руїнами", зображеними на однойменному малюнку Шевченка, тобто оборонною спорудою-донжоном. А отже, розкопки 1845 року відбувалися усередині фундамента оборонної споруди [58]. Але докази того, що Шевченко вважав "Богданові руїни" рештками Богданового будинку, відсутні.

Розкопки на замчищі проводилися перед реставрацією Ілллінської церкви, ініціатором якої був священик Роман Орловський. "Маємо відомості, що початку реставраційних робіт в Іллінській церкві (1862 року) передували наукові досліди і на місці садиби гетьмана, що проводилися Археографічним товариством. Не виключено, що керував експедицією авторитетний дослідник і знавець старожитностей, професор Київської духовної академії Теофан Лебединцев". Інформація про місце цих розкопок (у тому числі стосовно розташування будинку Хмельницького), імовірно, збереглася у матеріалах, що знаходяться в Черкаському обласному краєзнавчому музеї [59].

За інформацією археолога М. М. Новика [60], в 1947 році пам’ятки Суботова були обстежені комплексною експедицією Академії архітектури УРСР у складі Г. Логвина, В. Мойсеєнка, В. Самойловича, П. Юрченко, Д. Яблонського, а в 1953 році – ще однією експедицією Академії архітектури УРСР на чолі з М. Цапенком, причому звіти цих експедицій розшукати в профільних архівах не вдалося (невідомо, чи мали ці візити архітекторів статус експедиції і чи вимагали детального звітування –Т. Г.).

У травні 1953 року відбулася 8-денна підготовча експедиція під керівництвом співробітника Інституту архітектури та містобудування Г. Н. Логвина, у жовтні того ж року було проведено розкопки під його керівництвом [61]. Г. Н. Логвин користувався траншейним методом досліджень, місця його розкопок на плані замчища не зафіксовано. Наслідком розкопок було встановлення місцеположення фундаментів кам’яної споруди на західному краю садиби, руїни якої у XIX столітті ще були помітні на поверхні. Саме цей фундамент свого часу виміряв де ля Фліз та змалював Шевченко як "Богданові руїни";, і саме цей фундамент донжону нині накрито захисним павільйоном.

Розкопки 1953 року мали своїм наслідком створення Г. Н. Логвином двох реконструкцій замчища, які, за відсутності альтернативи, передруковуються й досі (мал. 5 і 6).

Іллінська церква і замок Богдана Хмельницького [62]

Мал. 5. Іллінська церква і замок Богдана Хмельницького [62].

Мал. 6. Замок Богдана Хмельницького [63]

На обох наведених реконструкціях палац зображено зліва від руїн донжону, тилом до урвища і заплави Тясмину, фасадом до підвищення, хоча територія замчища на першій реконструкції є ідеально пласкою.

У 1970–1973 роках на розкопках у Суботові постійно перебував представник Інституту Історії архітектури та теорії будівництва України С. К. Кілессо, а в 1990–1993 роках він періодично відвідував розкопки і визначав місця їх проведення. Саме С. К. Кілессо створив єдину відому за всі роки досліджень реконструкцію будинку Хмельницького, на фундаменті оборонної споруди-донжону, фактично проігнорувавши опис Куліша, що був задекларований ним як основа реконструкції [64].

Архітектурна реконструкція будинку Богдана Хмельницького в Суботові. Чільний фасад і план

Мал. 7. Архітектурна реконструкція будинку Богдана Хмельницького в Суботові. Чільний фасад і план. 1 – сіни; 2 – покої; 3 – світлиця; 4 – ганок; 5 – наріжна башта [65]

Реконструкція С. К. Кілессо (мал. 7), фактично, є безпідставною. Важливо в комплексі розглянути всі знахідки, зроблені на замчищі, щоб розробити історично справедливу й обгрунтовану реконструкцію гетьманської садиби.

Можна з упевненістю стверджувати, що всі розкопки замчища починаючи з другої половини XX століття мали на меті, передусім, віднайдення кам’яного фундаменту Богданового палацу. Іншого суцільного кам’яного фундамента, окрім фундамента донжону, на території замчища не виявлено до цього часу.

У липні-вересні 1970 року на замчищі працювала експедиція Інституту археології під керівництвом Р. О. Юри. "Загін також має знайти на місці садиби Б. Хмельницького залишки фундаментів кам’яного палацу гетьмана" – цитата з щоденника розкопок Р. О. Юри 1970 року [66]. М. П. Кучера написав про цю експедицію: "Було закладено в різних частинах замчища 14 траншей і 1 шурф з метою пошуків монументальних споруд. Однією з траншей (№ 16) було перерізано вулицю на місці рову з напільного південного боку і одна траншея (№ 11) знаходилась на терасі північного схилу. Оскільки план замчища складено 1971 р., то на ньому було відновлено місцеположення лише останніх двох траншей, а місця розкопок 1970 р. всередині замчища не були графічно зафіксовані"67]. Так, на створеному М. П. Кучерою плані (мал. 10) відсутні позначення місць розкопок у 1970 році всередині замчища. Таку інформацію можна спробувати отримати із звіту про розкопки та щоденника розкопок 1970 року.

Першу траншею Р. О. Юра проклав біля кам’яних фундаментів вежі та гуртожитку-інтернату (колишньої хати священика), де за припущенням Г. Н. Логвина мали знаходитися фундаменти палацу (див. мал. 5 і 6). Висновок був такий: "В траншеї №1 не знайдено будь-яких решток від будівельного сміття, яке свідчило б про існування в районі гуртожитку-інтернату давньої кам’яної споруди"[68].

Розпитавши селян, які жили на замчищі, Р. О. Юра встановив, що залишки цегли, каміння, черепки та інші свідчення існування давніх помешкань частіше зустрічалися у південній та південно-східній його частинах, де переважно і проводились подальші розкопки. Розглянемо найважливіші знахідки цих розкопок.

У південній частині замчища на городах двох місцевих жителів раніше було знайдено та вибрано для господарських потреб два кам’яні фундаменти розміром 2x2 м. У 1970 році було досліджено яму із збереженими залишками одного з цих фундаментів (на садибі Свирида Коваленка) та зроблено висновок, що характер кладки, матеріалу та розчину фундаменту ідентичний кладці фундаменту та стін Іллінської церкви [69].

"На замчищі заклали ще одну розвідкову траншею № 14 (11x0,8 м) на північний захід від фундамента стовпа, виявленого на садибі Свирида Коваленка. Своїм південним торцем траншея № 14 не доходила до "стовпа" (ями) на 0,8 м. Траншея орієнтована з південного сходу на північний захід (азимут 303°). Нумерація квадратів йде з півдня на північ. На глибині 0,3 м в квадраті 1 було виявлено верхній зріз кладки фундамента з каменів на глиняному розчині, який був орієнтований поперек траншеї і продовжувався в північно-східному напрямку, виходячи за межі траншеї. Ширина фундамента дорівнює 1 м. Для повного виявлення фундаменту було закладено поперечну траншею № 15 (7x2,0 м), орієнтовану з північного сходу на південний захід (азимут 39°).

Фундамент має довжину 1,75 м і висоту 1,1 м … Фундамент викладено з невеликих брил каменю-пісковику червоно-коричневого кольору. За характером кладки цей фундамент відрізняється від виявлених раніше фундаментів, які знаходились поруч. Ці фундаменти були викладені з великих брил каменю на вапняному розчині і мали квадратну форму 2x2 м.

На відстані 0,13 м від південного торця кладки фундаменту, на рівні його верхнього зрізу, було виявлено п’ять цілих цеглин XVII ст. (0,3x0,15x0,13x0,07) з канелюрами, оберненими донизу, які лежали горизонтально, зберігаючи напрямок фундаменту. Мід першою і другою цеглинами (рахуючи із сходу) знаходяться дві половинки цегли, складені догори торцями. Слідів розчину між цеглинами немає, цеглини лежать на чистій землі. Можливо, це залишки підлоги, порогу або східців"[70].

Креслення кам’яної кладки із звіту Р. О. Юри було опубліковано у статті М. П. Кучери (мал. 8 і 8а).

Мал. 8. Кам’яна кладка (план і профілі) [71] Мал. 8а. Кам’яна кладка, орієнтація на північ

Найперша стаття, опублікована після закінчення розкопок, містить такий висновок: "В південній частині замчища виявлено рештки фундаменту великої кам’яної споруди, ймовірно, гетьманського палацу. Поряд з ним знайдено багато уламків полив’яної черепиці, орнаментованих кахлів, круглого віконного скла, керамічного і скляного посуду, які можна віднести до XVII ст."[72]. Наголосимо: у 1970 році було знайдено не "рештки фундаменту великої кам’яної споруди", а окремий чотирикутний кам’яний фундамент (кладку), зображений на малюнках 8 і 8а.

Наступного 1971 року експедицією під керівництвом П. А. Горішнього було розчищено комплекс з чотирьох кам’яних фундаментів у вигляді квадратних у плані стовпів, місцеположення яких було встановлено у 1970 році. Збереглося два стовпи – північний і південний, два інші – західний (на садибі Свирида Коваленка, що був досліджений Р. О. Юрою) і східний вже були розібрані. Нагадаємо: кладка цих стовпів ідентична кладці Іллінської церкви. Цей комплекс із фундаментів вважається підмурками в’їзної (оборонної) дерев’яної вежі. На схід від фундаментів стовпів розкопано господарське приміщення (погріб) [73].

Кам’яні фундаменти і погріб [74] ″ План замчища-садиби Б. Хмельницького в Суботові з позначенням місць розкопок [75]
Мал. 9. Кам’яні фундаменти і погріб [74] Мал. 10. План замчища-садиби Б. Хмельницького в Суботові з позначенням місць розкопок [75]

Ділянка, на якій знайдено комплекс з чотирьох фундаментів, позначена на мал. 10 синім кольором.

У щоденнику розкопок 1971 року збереглася детальна схема двох розкопів, на яких знайдено чотири фундаменти стовпів. Також щей щоденник містить інформацію про повторні розкопки у 1971 році кам’яної кладки, уперше відкритої у 1970 році (мал. 8a), та дозволяє встановити взаємне розташування цієї кладки та комплексу з чотирьох фундаментів (мал. 9). Мал. 11 створено на основі схем № 3 і № 5 із щоденника розкопок 1971 року, а також такого тексту щодо розкопок на ділянці № 3: "Четверг, 1 июля. …в квадратах 3-в, 4-в в стенке обнаружена кладка, в связи с этим были прирезаны квадраты 1-г, 2-г, 3-г, 4-г (см. сх. №5). Суббота, 3 июля. Проводилась выемка земли на квадратах 1-г, 2-г, 3-г, 4-г, а также проводилась раскопка кладки в квадратах 3-г, 4-г. Кладка находится на глубине 0,30 м от дневной поверхности. Понедельник, 5 июля. … Продолжалась расчистка кладки на участке №3, в квадратах 3-г, 4-г. Достигнута глубина 1,40 м от дневной поверхности. Размеры кладки: 1,60x1,00. h=1,10 м"[76].

Опис місцезнаходження та розмірів окремої кам’яної кладки 1971 року є ідентичним із наведеним вище описом знаходження кам’яної кладки у 1970 році за допомогою траншей №14 і №15, отже була відкрита повторно саме ця кладка.

Єдиною публікацією, де було оприлюднено малюнки обох згаданих вище знахідок (кладки та фундаментів), є стаття М. П. Кучери 2010 року, в якій знаходяться і приблизні координати обох об’єктів: "Фундамент (мається на увазі кам’яна кладка – Т. Г.) відкрито біля погреба місцевого жителя (це приблизно на відстані 15 м від західного краю замчища і 25 м – від південного)". "Фундамент з стовпів орієнтований перпендикулярно до південного краю замчища на відстані приблизно 12 м від нього"[77]. Згідно з координатами, наведеними у статті, об’єкти знаходяться на помітній відстані один від одного, але дані розкопок 1970–1971 років свідчать, що вони знаходяться майже поряд (мал. 11).

Комплекс із чотирьох фундаментів отримав свою інтерпретацію як підмурки в’їзної (оборонної) вежі. Натомість, у жодній з публікацій немає гіпотези: чим же могла бути кам’яна кладка з "порогом" із цеглин?

Згадаймо муровану башточку – молільню коринфського митрополита Йоасафа з опису будинку Хмельницького в романі Пантелеймона Куліша. Припустимо, що знайдена кам’яна кладка з "порогом" є фундаментом башточки-молільні .

Чи було достатньо внутрішнього простору, що міг бути створений на такому фундаменті, для знаходження усередині однієї людини? Довжина фундаменту 1,75 (1,60?) м і ширина 1 м, із врахуванням ширини цеглини окреслює досить тісний внутрішній простір, приблизно, 1,40 на 0,8 м, що є досить припустимим для знаходження усередині однієї людини. Не виключено, що обмежені розміри приміщення для молитви могли бути обрані митрополитом Йосафом свідомо, як частина молитовної практики.

Якщо згадана кам’яна кладка є фундаментом башточки митрополита Йоaсафа ("тонкая остроконечная башенка, пристроенная уже Богданом к северному углу дома вместо упора"), це дасть нам ключ до визначення розташування будинку. Цеглини біля південно-західної сторони фундаменту могли бути викладені як поріг біля входу, як це зазначив Р. О. Юра. В такому випадку справа від входу ("порогу") стіна башти підпирала стіну будинку, а протилежна від входу північно-східна сторона молільні була її фасадом, який, у свою чергу, був продовженням фасаду будинку. Отже місцезнаходження башточки маркує координати північно-західного кутка будинку. Те, що до фундамента кам’яної кладки не примикає кам’яний фундамент будинку, підтверджує, що сам будинок був дерев’яним.

Для приблизного обчислення довжини фасаду будинку можна використати дані з опису Куліша: "Вот широкое, с двенадцатью столбиками крыльцо или, как тогда называли, рундук, занимающий почти треть длины фасада". Припустимо, що відстань між стовпчиками рундука становить 0,5 м, тоді довжина фасаду дорівнює 0,5*11=5,5*3 приблизно дорівнює 17 м. Довжину бічної стіни можна припустити близько 6-7 метрів.

Позначивши на малюнку гіпотетичні обриси будинку за його північно-західним кутом (синя лінія), ми бачимо, що обриси будинку перекриваються комплексом із чотирьох фундаментів (мал. 11).

Мал. 11. Розташування кам’яної кладки та фундаментів у південній частині замчища

Такому перекриванню може бути лише одне пояснення. Дерев’яний будинок Богдана Хмельницького був зруйнований чи розібраний ще до початку побудови комплексу з чотирьох фундаментів. Можливо, це руйнування сталося за рішенням самого Хмельницького і мало такі причини:

– амбітні плани щодо комплексного перепланування замчища;

– аварійний стан батьківського будинку: цегляні упори не могли перешкодити руйнуванню наближених до схилів південної та східної стін;

– батьківський будинок стояв тильною південною стіною до нової Іллінської церкви.

Оcновні висновки даного дослідження такі.

1.Опис "дому сотника Чарниша", що міститься у романі Пантелеймона Куліша "Михайло Чарнишенко", містить риси і кам’яної, і дерев’яної будівлі. "Кам’яний палац" Богдана Хмельницького є результатом неуважного читання опису.

2.Аналіз свідчень XIX століття про місцезнаходження будинку Хмельницького дозволяє зробити висновок, що він знаходився у південній частині замчища та був орієнтований фасадом на північний схід.

3.Під час розкопок на замчищі 1970 і 1971 років було знайдено кам’яну кладку, біля якої було викладено поріг з п’яти цеглин. Автором зроблено припущення, що це – фундамент башточки-молільні коринфського митрополита Йоасафа, що, згідно з описом Пантелеймона Куліша, знаходилась біля північного кута будинку Хмельницького. З цього припущення випливає наступне: будинок був дерев’яним (поруч з кладкою не виявлено прилеглого кам’яного фундаменту) та орієнтованим фасадом на північний схід. Розташування поряд кам’яної кладки і чотирьох потужних кам’яних фундаментів, що мають структуру, аналогічну фундаменту церкви св. Іллі, вказує на те, що будівництво фундаментів розпочалося після зруйнування дерев’яного будинку Богдана Хмельницького.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2018 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 56

Модифіковано : 24.01.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.