Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Пам’ятки / Дім Богдана Хмельницького у… / 2. Де знаходився дім Богдана Хмельницького? Свідчення XIX століття

Дім Богдана Хмельницького у Суботові: аналіз наявних даних

2. Де знаходився дім Богдана Хмельницького? Свідчення XIX століття

Тетяна Гедзь

Для відповіді на це питання звернемося до того періоду XIX століття, коли відбувався активний пошук будь-яких збережених свідчень про минуле.

Першим із інтелектуалів XIX століття побував у Суботові Д. М. Бантиш-Каменський, але його короткі записи про цей візит не містять даних про замчище [31]. За його дорученням у 1826 році Суботів відвідав художник П. Сплестер і зробив малюнок Іллінської церкви та замчища. Цей малюнок вигравірувано О. Осиповим і опубліковано у "Истории Малой России" Бантиш-Каменського [32].

За словами І. Е. Грабаря Пантелеймон Куліш "в начале 40-х годов 19-го века вместе с Костомаровым посетил многие места, где протекала деятельность исторических личностей Малороссии, и видел памятники, еще сохранившиеся там"[33]. Куліш познайомився з Костомаровим у 1840-му році, але відсутня будь-яка інформація про їхні спільні мандрівки Україною, і зокрема до Суботова. Відомо про самостійний візит Куліша до Суботова вже в 1843 році, після видання "Михайла Чарнишенка". У такому випадку інформацію про "цегляні упори дому, що й досі видніються з-під трави", йому мав повідомити невідомий нам очевидець ще до видання книги. Розповідь Куліша про перебування у Суботові побачила світ у складі "Записок о Южной Руси", виданих у 1856–57 роках:

"В Суботово я пришел уже вечером, переночевал в доме диакона и только на другой день мог осмотреть место, где стоял дом Хмельницького (от него не осталось уже никаких следов), построенную им церковь и самое село… повстречал косаря, чрезвычайно похожего лицом на изображения казацкого батька!… он начал беседовать со мной о Суботовской старине. С одной стороны перед нами розвивалась перспектива Тясьмина с его камышами, с другой – на горе виднелась озаренная солнцем церковь Богдана Хмельницкого и возвышенность, занятая некогда его домом, а теперь покрытая скирдами ″экономического хлеба" [34].

На початку 1846 року у газеті "Киевские губернские ведомости" друкувалося "Историческое обозрение городов Киевской губернии и их окрестностей". 8 березня 1846 року було надруковано матеріал про Чигирин і Суботів:

"Место, занимаемое домом и церковью Богдана Хмельницкого, составляет значительную возвышенность, c которой открывается вид на все Суботово и далекие луга тясминские. Место, на котором стоит церковь, еще выше дома Хмельницкого. Еще лет восемь назад оставались от этого дома развалины стен высотою в сажень, но невежество допустило разобрать их для фундамента под церковь Медведовского монастыря. Теперь на месте дома Хмельницкого стоит гумно. Местами только заметны следы фундамента, по кирпичам, выбивающимся из-под травы. За гумном есть запустелый сад, где была пасека Хмельницкого. Двор кругом был обсыпан двумя ярусами валов, сад, расположенный на низшей, чем дом, площадке, примыкая к нижнему валу двора, окружен особенным валом. Можно думать, что в саду был в свое время и пруд, ибо в нем есть низменное место, на котором растут болотные растения. Cад, впрочем, заключает в себе небольшое пространство и не имеет ничего приятного для глаз. Ни одно дерево не уцелело от времен Хмельницкого. Промеж капустою и бурьяном растут молодые деревья, как видно, вырасшие сами собою. И дом, и сад были в старину окружены частоколом".

За твердженнями археолога М. М. Новика автором цього опису є Тарас Шевченко [35]. Інші дослідники цитують зазначений текст в контексті перебування Шевченка в Суботові у 1845 році, але не називають Шевченка автором [36]. Прямого підтвердження авторства Шевченка знайти не вдалося, але у його щоденнику є такий запис від 17 червня 1857 року: "В особенности благодарен я ему (Пантелеймону Кулішу – Т. Г.) за "Записки о Южной Руси". Я эту книгу скоро наизусть буду читать. … Прочитавши в первый раз эту алмазную книгу, я дерзнул было делать замечания, но когда прочитал в другой и в третий раз, то увидел, что заметки мои – заметки пьяного человека и ничего больше. Окроме Суботова, т. е. насчет места бывшего дома Богдана Хмельницкого" [37]. У примітках до тому цей текст із "Щоденника" має такий коментар: "Шевченко під час другого приїзду виконав акварелі "Богданові руїни в Суботові", "Богданова церква в Суботові", "Кам’яні хрести в Суботові", "Будинок Хмельницького в Суботові" (малюнок не зберігся)"[38]. Автор коментаря пов’язує запис у щоденнику із живописом Шевченка, хоча у самому записі ясно йдеться про текст (про "заметки"). Схоже, Шевченко насправді був автором тексту "про бывший дом Богдана Хмельницкого" та розумів унікальність і цінність свого опису для історії [39].

"Историческое обозрение городов Киевской губернии и их окрестностей" друкувалося у тижневику "Киевские губернские ведомости" з 11 січня по 11 квітня 1846 року: до 15.02.1846 про місто Канів, з 22.02.1846 по 15.03.1846 про місто Чигирин (у тому числі 8 і 15 березня – про Суботів), з 22.03.1846 по 19.04.1846 про місто Черкаси. Тексти "Обозрения" надруковано без зазначення автора. Навіть поверхневий аналіз цих текстів свідчить, що вони мали різних авторів. Розповіді про Канів і Черкаси написано більш "сухою" науковою мовою, вони супроводжуються посиланнями на інші тексти та історичні джерела. Тексти про Чигирин і Суботів написано жваво, емоційно, без посилань, це свідчить, що їх автор/автори були більше літераторами, ніж науковцями. В описі Суботова коротко переповідаються легенди про Хмельницького та Барабаша, про приїзд Хмельницького на Січ та про Юрія Хмельницького, який збив гарматою хреста з батьківської церкви. Оскільки ці легенди в подальшому увійшли до складу "Записок о Южной Руси"[40], можна припустити, що текст про Чигирин і Суботів в "Обозрении" є спільною роботою Куліша та Шевченка.

Текст в "Обозрении" свідчить про візуальний контакт між Чигиринською горою і суботівським замчищем:

"… гора Чигиринская так поставлена, что город мог строится вокруг нее под защитой пушек. С нее открывается прекрасный вид на Тясмин, который течет изгибами, и нагорными берегами представляет чудесную перспективу выступающих один из-за другого планов. На левом берегу Тясмина белеется церковь св. Ильи, построенная Богданом Хмельницким в Субботове"[41] (цей текст, імовірно, належить спостережливому художнику Шевченку).

Т. Г. Шевченко відвідав Суботів у вересні 1845 року. Шевченко на той час ще формально не був членом Київської археографічної комісії, але вважається, що саме за завданням Комісії він виконав свої відомі малюнки Суботова і Чигирина. Саме тоді він мав змогу зробити і текстовий опис, використаний пізніше в "Историческом обозрении". Тут варто згадати особу Миколи Еварестовича Писарева, яка могла об’єднати обидва вище згадані текстові описи, що стосуються дому Богдана Хмельницького. Куліш свого часу назвав Писарева "мой киевский литературный благодетель" [42], що цілком зрозуміло, якщо саме від Писарева він отримав матеріали, що надихнули його на створення "Михайла Чарнишенка" та "Чорної Ради", а саме список літопису Самовидця. Саме у час головування Писарева у Комісії Шевченко побував у Суботові й створив малюнки та (імовірно) найдетальніший із збережених текстових описів замчища.

Текст із "Исторического обозрения городов Киевской губернии" було використано Леонтієм Похилевичем у статті про Суботів[43]. Але той, хто читає опис місцезнаходження будинку у Похилевича, має враховувати, що там відсутня важлива деталь щодо взаємного розташування об’єктів замчища, наявна в "Обозрении": "За гумном есть запустелый сад, где была пасека Хмельницкого". Натомість, в "Историческом вестнике" 1884 року було надруковано фактично не змінену версію початкового опису [44].

Ще раз уважно прочитаємо опис із "Исторического обозрения".

"Место, занимаемое домом и церковью Богдана Хмельницкого, составляет значительную возвышенность". "Место, на котором стоит церковь, еще выше дома Хмельницкого". Вулицю, яка огинає замчище із півдня й заходу, було прокладено на місці рову між валами у час до 1872 року: "Близ самого места построек находится овраг, образовавшийся полою водою, а в глубине этого оврага идет дорога. Образование этого оврага и проведение по нем дороги способствовали искажению двора Хмельницкого" [45]. До появи вулиці територія замчища була одним цілим з місцем побудови Іллінської церкви. Місце знаходження будинку порівнюється за висотою з узвишшям Іллінської церкви. З цього приводу можна згадати текст Павла Алеппського, що стосується 2-3 серпня 1656 року: "[Розанда] живет среди чужих во дворце своего супруга, кругом которого он выстроил укрепление с окопами а теперь гетман, его отец, чтобы увеличить пышность дворца, строит насупротив него, на возвышенности, каменную церковь во имя св. Илии пророка"[46]. Текст Павла Алеппського був би більш інформативним щодо опису замчища, якби переклад даного епізоду було здійснено Г. Муркосом з оригіналу.

"Еще лет восемь назад оставались от этого дома развалины стен высотою в сажень, но невежество допустило разобрать их для фундамента под церковь Медведовского монастыря". Якийсь невідомий очевидець надав Шевченку інформацію про вигляд замчища "восемь лет назад" (приблизно, у 1837 році – Т. Г.), можливо, це був представник місцевого духовенства. Постає окреме питання: для якої саме будови на території Медведівського монастиря було використано цеглу і яка подальша доля цієї будови.

"Теперь на месте дома Хмельницкого стоит гумно". "Гумном" (стодолою чи клунею) в даному випадку, найїмовірніше, названо дерев’яну споруду для зберігання снопів або сіна. Передусім, згадується примітка самого Шевченка до тексту поеми: "Козака Яременка клуня на тому місці, де стояли Богданові палати"[47].

Розглянемо два малюнка замчища.

Мал. 1. П. Сплестер, 1826 р. Фрагмент. Текст під малюнком: "Вид церкви в местечке Суботове, сооруженной Богданом Хмельницким, в которой он был погребен, и развалины его дома" Мал. 2. Т. Г. Шевченко, 1845 р. Фрагмент.

Перш за все на мал. 1 і 2 ми бачимо, що територія замчища не є пласкою. Південна частина замчища являє собою узвишшя, що за висотою є дещо нижчим від узвишшя Іллінської церкви. У 1826 році земля на узвишші ще не оброблялася, в 1843 році на ній вже стояли скирти "экономического хлеба", скирти є і на зображенні 1845 року. На малюнку Сплестера на самій вершині пагорба росте чагарник. Як правило, схили і пагорби на відкритій місцевості під південним сонцем є безлісими. Рослинність (чагарник) на пагорбі означає, що поверхня землі нерівна і там може збиратися волога. Таким чином, чагарник у Сплестера може вказувати на наявність руїн на вершині пагорба. У Шевченка на поверхні пагорба знаходиться сінокос, отже поверхня вже рівна. Варто звернути увагу на майже прямокутну форму східного боку пагорба на малюнку Сплестера, який на малюнку Шевченка вже заплив і згладився.

Узвишшя на замчищі знаходиться у південній його частині, що підтверджуєть топографічною картою (мал. 4). Будинок згідно з описами Куліша і Шевченка, знаходився на узвишші. Отже будинок знаходився на південній підвищеній частині замчища. Це, зокрема, полегшувало огляд напряму на Чигирин і Чигиринську гору (на схід від замчища), де Михайло Хмельницький мав будови. "Как де Чигирин ставил прежнего гетмана Богдана Хмельницкого отец Михайло, и почел было жить в верхнем городке, и ему де в том городе жить не дали… и те де хоромы так изгнили, и никто в них не жил. А башню де в том городке розбил гром при Богдане Хмельницком, тому лет с тридцать" (свідчення належить до 1659 року, отже "башня" стояла приблизно до 1629-го – Т. Г.)"[48]. Ця "башня" могла мати й сигнальне призначення, тому від фасаду суботівського дому було забезпечено візуальний контакт у разі подання сигналу з Чигиринської гори. Принагідно згадаємо зафіксовану в "Историческом обозрении" можливість візуального контакту між Чигиринською горою і Суботівським замчищем. Небезпечна близькість природних схилів могла бути причиною встановлення Богданом Хмельницьким цегляних упорів біля стін будинку (згадаймо опис Куліша).

За свідченням польського історика та письменника Ф. Равіти-Гавронського, який проїжджав через Суботів на початку XX cтоліття, "на одному пагорбі стоїть церква, на другому – двір невеликий, помешкання пароха. Дороги, ведучої од села до гори, між церквою та будинком пароха, в давнину не було. У цьому місці справа у підніжжя гори, на якій підносився дім гетьманський, був величезний став, що з’єднувався з Тясмином, і млини Хмельницького. Нині село розляглося широко на місці ставу. Від дороги, дивлячись на цю гору, на якій відповідно до переказу став будинок Хмельницького, видно ще виразні кілька насипів, чи краще сказати, тераси призначені видно для встановлення гармат, маючих захищати дім"[49]. Інформація про тераси також міститься у "Гетьманському гнізді" Марка Грушевського. За свідченням місцевого жителя, що відноситься до 1897–1899 років: "Приспи (тераси [50]), що і тепера є в попівськім огороді – що зовуть ся царською дорогою через те, що ними гетьман їздив понад ставом у Чигирин до столиці – верхньою туда, а нижчою назад…" [51]. Дороги на терасах, одна до садиби, а інша від садиби, були можливі тільки у разі, коли садиба знаходилась на узвишші, а узвишшя, дозволимо повторитися, знаходиться саме у південній частині замчища.

Мал. 3. Супутниковий знімок замчища (Google maps) Мал. 4. Фрагмент туристичної топографічної карти. Помітно узвишшя у південній частині замчища, перерізане сучасними вулицями

Повернемося до тексту Исторического обозрения.

"За гумном есть запустелый сад, где была пасека Хмельницкого. Двор кругом был обсыпан двумя ярусами валов, сад, расположенный на низшей, чем дом, площадке, примыкая к нижнему валу двора, окружен особенным валом". У Похилевича: "Сад и зверинец на юг …". Звичайно, закономірним є розташування саду за будинком саме на захищеному від холодних вітрів південному схилі пагорба замчища.

Так ми підійшли до наступного питання. Як був орієнтований фасад будинку Хмельницького?

Згідно з давнім народним звичаєм хати в Центральній Україні ставлять "на осонні". Це означає, що фасад хати орієнтований так, щоб отримати за день максимум світла. Таким напрямком за конкретних умов підвищеної південної частини замчища був напрямок на північний схід. При цьому з тильної чи бічної сторони будинку (у 1845 році "за гумном", на південному схилі, розташовувався сад із пасікою. Будь-яке інше взаємне розташування на замчищі будинку й саду було нелогічним і неприйнятним для міцного хазяїна, яким і був Михайло Хмельницький.

Не міг житловий будинок бути розвернутим фасадом до підвищення, а тилом до схилу, призначеного для захисту від ворогів, де розташувати сад із ще одним ровом навколо було неможливо. Передусім із вказаної вище причини руїни у західній частині замчища не можуть бути залишками житлового будинку, як це зазначено у підписі під малюнком 1826 року. Ці руїни нині вважаются залишками оборонної споруди. Призначення цієї споруди до кінця не з’ясовано, архітектори припускають, що це могла бути башта-донжон, тобто житлова башта [52].

Можливо, орієнтація фасаду будинку на північний схід, а отже, на заплаву Тясмина, відбилася у легенді, зафіксованій Костомаровим: "У Хмельницкого голос был такой громкий, что, бывало, выйдет на крыльцо своего дома и, увидев с него казаков, косивших сено на лугу за Тясьмином версты за три, крикнет: "Хлопци, идить горилку пить, жинка вже борщу наварила"; казаки слышат его, покидают работу и спешат к его дому" [53].

Ми дійшли ще до одного закономірного питання: чому рельєф замчища на малюнках 1826 року і 1845 року відрізняється від сучасного рельєфу? (див. мал. 1 і 2). Куди поділось узвишшя, "столова гора", зображена на малюнках? Людське втручання, звичайно, сприяло вирівнюванню рельєфу, але не пошкодило залишки фундаменту будинку, бо його бачили у XIX столітті, що зафіксовано "Историческим обозрением", а потім і розкопками (про що піде мова далі). Можливо, різниця висот замчища була свідомо перебільшена на малюнках, спочатку Сплестером (щоб повністю вмістити на поряд із зображенням церкви замчище як другий важливий об’єкт), а потім Шевченком (який знав про малюнок Сплестера та вмістив на другий план тільки підвищення замчища як місце розташування будинку). Стискання зображення замчища по горизонталі візуально спричинило його вертикальне підвищення.

Далі розглянемо результати археологічних розкопок на замчищі Суботова.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2018 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 34

Модифіковано : 24.01.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.