Олександр Шульгин, лист Андрію Ніковському, Женева, 22 листопада 1920
Пане Міністре!
Сьогодні я знов бачився з [Szymon’ом] Askenazy. З усього видно, що зараз до поляків в Англії дуже кепсько ставляться. [Szymon] Askenazy саме сьогодні говорив з лідерами Робітничої партії [Georg’ом] Barnes’ом і делегатом на асамблею від Англії. [Georgе] Barnes наговорив йому дуже неприємних річей про польський імперіялізм. [Szymon] Askenazy дуже хоче, щоб я говорив з англійцями. Між иншим в листі з Праги [8 листопада 1920 року] мені трудно було сказати про те, що [Tomáš] Masaryk теж говорив мені, що в Англії дуже не люблять поляків, особливо [David] Lloyd George. [Szymon] Askenazy допитувався, чи не маю я скаржитися на поляків за їх імперіялізм? Я йому вияснив, що було б нерозумно з нашого боку говорити англійцям, що начебто поляки ведуть у нас імперіялістичну політику, і що ми з’являємося їх жертвою, що ми від їх залежимо і т[ак] д[алі]. Це було б перш за все власним самовбивством. Англійцям ми прямо говоримо те, що є; були у нас дуже кепські відношення з поляками через ріжні спірні питання, але коли з боку Росії повстала загроза самому існуванню наших держав, ми мусили одкласти наші суперечки на після, а зараз об’єднатися проти лютого ворога. Далі я заявив, що говорю зовсім приватно і що думаю так: поки галицьке питання не буде розрішене, наші відношення не будуть щирі до кінця. [Szymon] Askenazy сказав, що він так думає, але це діло будучини. В майбутньому він вважає потрібним переглянути галицьку справу і одступити частину Галичини Україні. Але зараз без ослаблення Польщі не можна одірвати Галичину. Я сказав, що така постановка заспокоює. При дальших побаченнях я думаю приватно порадити, що найкращий спосіб зняти перед англійцями марку ширму імперіялістів – це сказати про Галичину уголос те, що він мені говорить, і сказати ясно. Загалом [Szymon] Askenazy говорив, що ми робимо тут, я також мушу їм допомагати, особливо перед англійцями…
Дуже зараз важне питання про наші кордони. Це питання, котре стоїть на черзі у підкомісії, про котру Ви самі довідаєтесь з приложеного «Journal de Genève». Наші західні кордони цілком ясні, але східні не зафіксовані ніяким міжнародним актом і навіть нашими власними, коли не рахувати 3 Універсалу, до того не зовсім удачного з цього погляду. Мушу брати досить максимальну лінію з певними застереженнями, що остаточно справа мусить бути вирішеною при заключенню україно-російських договорів майбутньому. В цій справі дайте вказівки навіть телеграфічно. Краще виставляти дві лінії – мінімальну і максимальну. Так радить [Szymon] Askenazy, і я думаю, що це зробить добре вражіння, але сам я цього робити не можу.
За ці дні найбільш важним було побачення з Thoma Ionescu, головою румунської Делегації, та з [Carlo’м] Schanzer’ом, італійським Міністром фінансів. Обидва мені обіцяли помагати. Сьогодні був з [Арнольдом] Марголіним у голови «V» комісії, делегата респуб[ліки] Чилі, і [Арнольд] Марголін був у представника індусів. Обидва побачення, як і ріжні инші, ясно показують, що колишня антипатія до України, з якою приходилось раз у раз зустрітися в Парижі, зникла. Але всю справу псують, звичайно, страшні вістки з фронту… Всю увагу звертаю тепер на підкомісію під керівництвом [Fridtjof’а] Nansen’а, яка має займатися нашою справою. Технічні труднощі через відсутність канцелярії під рукою, через відсутність грошей дуже великі, але, дякуючи [Арнольду] Марголіну, саму ж справу все ж далеко планомірніше можна провадити.
Щиро Ваш
О[лександр] Шульгин
***
Опубліковано: Олександр Шульгин в українському державотворенні та міжнародній політиці / Збірник наукових праць та документів: Наукове видання / Упоряд. В. Піскун. – К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016. – С. 200-201.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 361-362.