Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Михайло Тишкевич, лист Андрію Ніковському, Париж, 31 травня 1920

Ексцеленціє.

Українська Делегація в Парижі одержала документи в справі довгу Німеччини, складеного в берлінських банках, і уповноваження на моє імення, щоб робити заходи для його одержання.

Голова Надзвичайної Місії в Швейцарії звернувся до нас з запитом в цій справі. Зважаюсь звернути Вашу увагу, що такі заходи не можуть бути зроблені ніяким чином через нас. Перш усього з правничого боку Версальський договір дає право на претензії за втрати, спричинені німцями лише «співвоюючим» і «союзникам» (§§ 231, 232, 233, 235). Навіть на випадок визнання України вона не входить в оцю категорію. Люксембург і Норвегія воліли полагодити свої грошові справи з Німеччиною безпосередньо.

Берестейський договір як onus probandi може викликати оправдане обурення. Ніякі роз’яснення переміни нашої внутрішньої політики не можуть мати сили в питаннях цілої держави як суб’єкту права. Тому треба шукати инших шляхів для поладнання цього фінансового питання.

Прийміть, Ексцеленціє, запевнення моєї глибокої пошани.

[Михайло] Тишкевич

Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО України Ф. 3603. – Оп. 1. – Спр. 7. – Арк. 67-68.


Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 328-329.