Михайло Тишкевич, справоздання Симону Петлюрі, Париж, 12 липня 1920

Ваша Ексцеленція.

Становище нашої справи надзвичайно тут трудне завдяки стратегічним обставинам і явній ворожнечі звісної Вам вже держави, котрою руководять жидівські большевицькі впливи.

Ціла надія на нас самих, повстання і на Францію. [Ferdinand’а] Foch’а я бачив, дуже нас підтримує так само [Jules] Cambon і [Eleftherios] Venizelos, котрий виробив мені зараз побачення з особистим секретарем і найбільш впливовим співробітником [David’а] Lloyd Georg’а [Philip’ом] Kerr’ом. Моя розмова з ним трохи ріжниться від розмови дуже неприхильної для нас, яку він мав з п[аном] [Арнольдом] Марголіним (яку він везе до п[ана] [Андрія] Ніковського). Отже, він насамперед запевнив, що Англія дуже прихильно ставиться до нас і що готова нас визнати, як будемо мати територію, а особливо Київ і Одесу. Як цілий народ вискажеться за самостійність і буде мати Уряд, ним вибраний (очевидний вплив «українців», таких як [Сергій] Моркотун, галичан і т[ак] д[алі]). Я йому відказав, що люд український, борючись майже три роки проти Росії і вибравши собі Уряд, доказав, що має право на визнання.

[Philip] Kerr: Мене дивує, що народ 40 міл[ьйонів] не може сам вигнати большевиків, раджу вам з’єднатися з [Петром] Врангелем.

Я: Не мали зброї, а наші вороги її мали. Ми з’єднались з поляками і були б ішли з [Антоном] Денікіним, якби він був згодився. Просимо морального підтримання через визнання, котре може викликати повстання. Просимо амуніції.

[Philip] Kerr: Не дамо ні одного солдата, ні грошей, ні амуніції.

Я: Ми втратили 1/2 мільйона убитих і 1 мільйон ранених для вас.

[Philip] Kerr: Ви сильні, я знаю, що большевики бояться вас.

Я: Росія нічого не має до експорту, це все на Україні.

[Philip] Kerr: Я це знаю.

Я: Показую лист британського Комісара до Цент[ральної] Ради.

[Philip] Kerr: Це не має значіння, але запевнюю Вас, що хай ми покажем здібність до державного будівництва і волю народа бути самостійним, то нас визнають.

На другий день 9 приїхав п[ан] [Арнольд] Марголін і мав з ним побачення; залучаю копію з цього важного сумного докладу.

Тут приїхав [Сергій] Моркотун, залучаю його меморіял. Не думаю, щоб вплинув на вище показану резолюцію. Вся надія на Францію, котра може не згодитись на те. Я зараз, після отримання відповіди [Philip’а] Kerr’а через п[ана] [Арнольда] Марголіна, написав до знайомих депутатів і сенаторів французьких, щоби требували окремого визнання нас Францією, а як це не удасться – дуже можливий упадок Кабінету і прийде прихильний нам [Raymond] Poincaré або [Aristide] Briand. Стараюсь о авдієнцію Короля бельгійського, котрого матір я добре знав. Він має зв’язки з Англією, але більший вплив там мають жиди.

12 липня приїхав п[ан] [Микола] Василько; я перший раз його бачив, але з розмови вважаю, що це правдивий Дипльомат і щиро Вам відданий. Прохаю Вас не вірити в брехні московські о якійсь до Вас моїй ворожнечі. Мимо всього, що я витерпів від многих українців з Уряду, вважаю їх Вашими, так само як моїми ворогами. Я до Вас відношусь з пошаною і любов’ю яко до найвищого представника нашого народу і люду, нашої самостійництва ідеї, і чим більш Ви в тяжких умовинах, тим більш Ви для мене дорожчі.

Дякую з душі за оказане мені за короткий час так повне довір’я. Я тепер радніший навіть, що в так тяжкий момент я маю з собою уповановжених делегатів. Треба признати, що в Англії для справи не працювали добре.

Зостаюсь з правдивою пошаною.

[Михайло] Тишкевич

Бачився з [Stanisław’ом] Patek’ом. Дуже до нас добре ставиться; має приїхати [Ignacy] Paderewski. Залучаю копію ноти до конференції в Спа, розмови особистого секретаря [David’а] Lloyd George’а п[ана] Philip’а Kerr’а з п[аном] [Арнольдом] Марголіним.

***

Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 379. – Арк. 76-77.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 331-332.