Микола Порш, справоздання Костю Мацієвичу, Берлін, 24 лютого 1919
Лічу необхідним довести до Вашого відома про діяльність російських кол, які зараз в великому числі сконцентрувалися в Берліні. Ці кола по більшости складаються з російського дворянства, «думців» бюрократії та буржуазії, що емігрували за кордони впродовж останнього року і особливо після перевороту в декабрі 1918 р[оку] на Україні. Досі всі їх мрії спиралися на Антанту, яка мала, на думку цих емігрантів відбудувати Росію. Отже тепер, коли виявилося, що війська свого Антанта в Росію не пішле, що взагалі її політика відносно большевиків не така негативна (конференц[ія] на Принцев[их] остр[овах]), як то раніш гадали, тепер прихильники «единой и неделимой» знов переносять центр ваги своєї роботи на Берлін. Ними засновані навіть політичні салони, в яких робиться політика «всеросійського» напряму. Такі салони є у кн[язя] [Володимира] Барятинського і др[угих].
В Берліні появився ген[ерал] [Дмитро] Потоцький, який офіціяльно завідує Місією «Черв[оного] Хреста», але ж неофіціяльно є представником ген[ерала] [Антона] Денікіна. Цьому генералові [Дмитру] Потоцькому вже передана Антантою вся справа російських полонених, до яких звичайно прирахували також і українців. До Німеччини їде, як нас повідомили з офіціяльних джерел, д[октор] [Павло] Мілюков і другі відомі російські діячі. В Берліні зараз є бувший Гетьман, [Ігор] Кістяківський, багато членів «Протофісу» і др[угі]. Політики ці вороже ставляться не тільки до большевиків, але й до України.
Задля того, щоби Вас ближче ознайомити з характером пропаганди, яку ведуть ці російські кола, надсилаю Вам примірники двох російських часописів, що почали останніми часами виходити у Берліні. «Время» субсидується російськими та німецькими промисловими колами (здебільшого жидівськими). «Голос России» видається на кошт російського дворянства та буржуазії кадетського напрямку. Редагує її кн[язь] Шаховськой. Їх план загальний ось такий: тому що Англія й Америка почасти навіть Франція, Росію зрадила (бо вже балакали із українцями), треба їм опертись о Німеччину, з котрою вони тепер зв’язані спільною боротьбою з большевизмом. Великими уступками й концесіями хотять ці кола зацікавити теперішні німецькі урядові і політичні кола у відбудованій Росії й зі німецькою помоччю почати це діло. Про людське ж око вони кричать vive la France і навіть йдуть на службу Антанти у Берліні, маючи на оці дурити її.
На нашу некористь у Німеччині впливові кола ідуть на цю комбінацію виходячи з тої підстави, що захід буде німецькій торговлі запертий і що тільки лишиться Росія як рекомпенсата за страчені світові ринки для німецького збуту. Ціла акція є для України дуже некорисна й вимагає негайного протиділання.
Проти цих часописів зокрема, які мають виявляти нібито «общественне мнение всей России», українське Посольство в Берліні повинно повести і веде інтенсивну боротьбу. На мою думку, на цю справу ми мусимо звернути велику увагу, бо на деяке підтримання з боку німців відбудовники «єдиної і неділимої» можуть мати надію. Діло в тому, що попередня українська політика завжди була зв’язана з реакційними колами, яких тепер цілковито одкинуто од влади. Отже, на погляд багатьох демократично настроєних німців, українська справа є справа реакційна, тому вони охоче допоможуть противникам України. Треба зазначити, що і в соціялістичних колах (особисто лівих) дуже розповсюджений такий погляд. Рахуючись з цими обставинами, нам необхідно повести як можливо інтенсивнішу роботу з російським впливом на німецьку суспільність. В Берліні мусять постійно існувати інформаційний відділ при Посольстві, обов’язком якого була би боротьба з фальшивою інформацією та інтригами.
Повідомляючи Вас, пане Міністре, про те, що в Берліні закладається велика «російська» база для дипльоматичної акції (в тім числі і особливо проти нас), що се робота є дуже небезпечною вже нині, а далі стане ще небезпечнішою, я вважаю потрібним особливо зміцнити працю Посольства у Берліні і сподіваюся на Вашу, пане Міністре, підтримку.
Про план нашої роботи і новіші в сій справі інформації повідомлю новим докладом.
Посол на Німеччині
М[икола] Порш
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО України Ф. 3619. – Оп. 3. – Спр. 19. – Арк. 172-173.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 717-718.