Роман Смаль-Стоцький, справоздання Андрію Ніковському, Берлін, 6 вересня 1920
Остання кур’єрська пошта відійшла до Вас 2-го цього місяця через хорунжого Омельченка на Тарнів. Ось тепер маю за честь доложити Вам слідуючі справи.
Співробітник інформативного відділу, редактор часописі незалежних с[оціял]-де[мократ]ів «Freiheit» – п[ан] Е. був висланий німецьким Міністерством закордонних справ до большевицької армії, яка наступала на Польщу. Його ціль була інформативно-політична. Він був у Ковні, у Вільні, у Ломжі й т[ак] д[алі] і при своїм повороті в Берлін дав мені сьогодні слідуючі інформації. Кажу наперед, що названий пан дуже добре визнається в українському питанню.
У Мінську балакав він багацько із [Павлом] Аксельродом і предсідателем української Делегації [Карлом] Данішевським. Першого характеризує він як плиткого фразера, другий але зробив на нього вражіння інтелігентної людини. Від цих двох большевиків він довідався слідуюче:
а) Справа миру. Большевики хотять за всяку ціну якнайскоршого миру. Головна причина є в тім, що армія цілком знесилена і що [Петро] Врангель непокоїть їх лівий фланг. В слідуючих точках дебати поступили досить далеко: 1) на лінію [George’а] Curzon’а згодилися принципіяльно обидві сторони, хотя й поляки бажали би де-нещо на Схід посунути свої границі. Литовсько-польські границі території є ще спірною точкою; 2) розоруження Польщі, здається, большевики, як точку миру, полишать осторонь; 3) жадання большевиків, щоб при мирових переговорах брали участь робітники, поляки за всяку ціну відкинуть; 4) відбудову знищених територій на користь мужиків большевики жадають тепер тільки відносно Польщі. Але поляки це відкинуть як вмішування у внутрішні справи Польщі; 5) жадання большевиків, щоб дійстати залізницю Бялосток – Граєво – Просткин Польща відкине, але згодиться на її свобідний ужиток для торговлі Великоросії; 6) жадання Польщі відносно протекторату над Балтійськими державами, Білоруссю і Україною большевики відкинули (?).
б) Дальша тактика большевиків. Дальші кроки большевиків на протязі слідуючих тижднів мають бути такі: найдальше до 14 день треба очікувати нову большевицьку офензиву. Плани большевиків є такі, щоб за всяку ціну втягнути Литву у війну проти Польщі. І справді, при теперішній ситуації війни між Литвою а Польщею навряд чи вдасться оминути. Большевики сподіються вдержатися у польському коридорі, таким чином відтяти транспорт амуніції і тим самим натиснути на Антанту. Приготовання до офензиви великі. Литовський Міністр закордонних справ [Juozas] Purickis підтвердив большевицькі плани вповні.
Помимо того, що большевицька армія не робить вражіння побитої армії і її загальний настрій є добрий, то військові знавці кажуть, що очікування большевиків осягнути нові побіди є оптимістичні. Побіда польської армії була виключно тактична. Побідив французький тактик большевицький провід, але не побідив польський солдат російського солдата. Тому, очікують вони, що большевики на однім і другім місті кинуть польську армію назад, але, врешті-решт, французька воєнна техніка і стратегія не уможливить большевикам Польщу знищити.
в) Українська справа. [Павло] Аксельрод і [Карл] Данішевський заявили, що вони вповні признають попередні помилки відносно України. Тепер але думають вони, що вже найшли шлях для цілковитого упорядкування цього питання. Вони сподіються, що [Володимир] Винниченко створить нове Правительство на підставі коаліції українських комуністичних соціялістичних груп. Москва перестала впливати на большевиків України і сама тепер їм дораджує, щоби вони з українськими большевиками та незалежниками порозумілися. Потім головною задачею буде найти компроміс із українськими мужиками. Це все треба якнайскорше робити, бо Україна є одинока територія, з якої ще можна щось дістати та вивезти.
г) Українська большевицька Делегація. На її чолі стоїть названий [Карл] Данішевський. Окрім того є спеціяльна делегація Західної України (Галичини). Делегації є цілком самостійні, але виступають на переговорах разом і солідарно. Московська Делегація буде всі стремління навіть і до самостійности Галичини підпирати. До переговорів має вкоротці приїхати [Християн] Раковський.
д) [Петро] Врангель. Свою головну увагу звертають вони тепер на [Петра] Врангеля. По перемир’ю із Польщею сейчас почнеться перетранспортування військ на фронт [Петра] Врангеля, звідкіля большевикам грозить тепер найбільша небезпека. Большевики випустили вже 5 відозв для зібрання добровольців.
е) Загальнополітичні думки. [Павло] Аксельрод каже, що большевики є глибоко переконані, що всі Балтийські держави і навіть Польща є нездібні до самостійного існування. Тепер накроюється в закордонній політиці слідуюча ситуація: Мала Антанта: Чехія, Румунія, Югославія, почасти Угорщина і Австрія, з яких головно Угорщина та Румунія, почасти Югославія роблять військові приготування. Велика Антанта: Англія, Америка, Італія, яка не бажає дальшого продовження воєнних операцій. Ізольовано стоїть Франція із Польщею, які активно воюють проти большевиків. [Павло] Аксельрод радить німцям заключити негайно із большевиками військову конвенцію, направлену проти Франції та Версальського договору. Такий політичний факт вже сам собою створив би цілком нову ситуацію і присилував би Францію до ревізії Версальського договору або викликав би у Франції соціяльну революцію. Большевики і тепер цілком зорієнтовані на світову революцію і першим її кроком уважають цю планову конвенцію.
ж) Мій інформатор загалом скептично ставиться до большевиків помимо своїх лівосоціялістичних переконань. Із своїх особистих вражінь він ще сказав, що про війська [Симона] Петлюри і Уряд УНР большевики мовчанням переходять до порядку дня. Так хотять вони і цілком зігнорувати Польсько-Український договір як якусь приватну умову групи реакціонерів (!!). Загалом він каже, що большевики поволі замирають.
2) Маю за честь звернути Вашу увагу, пан Міністр, що для нас було би дуже великої ваги вислати кілька молодих та здібних дипльоматів у Ковно, а властиво у Вільно, куди переноситься тепер литовське Правительство. Там перетинається дуже багацько ниток східної політики. Там тепер працюють широко американці (більше як 80 офіцерів Червоного Хреста є там, властиво самі великі купці і промисловці), потім є там німці, англійці, поляки, большевики і т[ак] д[алі]. Тільки для таких місій не можна уживати дипльоматів-скороходів. Мій інформатор повертає на днях з порозуміння з німецьким Міністром закордонних справ назад до Мінська, і я з ним лишаюсь і далі у зв’язку. Коли Вас які питання спеціяльно цікавлять, то прошу мені дати до відома, і я їх переведу.
3) Сьогодні я мав довшу політичну конференцію із предсідателем німецької парляментарної комісії для закордонних справ, Послом [Gustav’ом] Stresemann’ом. Товаришував мені пан Посол [Арнольд] Марголін. Балакали ми півтори години. На поставлене питання, як відносяться німці до Сходу, сказав [Gustav] Stresemann слідуюче: Німеччині полишився тепер тільки Схід. Правда, із Америкою нав’язалися вже дуже гарні відносини і Гамбург зробився властиво тільки агентурою Америки. Та все-таки вся надія є на Схід, і тому вся увага політичного світа туди звернена. Німці рішучо антибольшевицько настроєні. Внутрі розвиток пішов так, що по всіх німецьких державах прийшли вже праві круги до правління, від демократів до націонал-лібералів. Тепер у Баварії, у Вюртембергії, Баденщині, Мекленбургії вже всюди міщанські правительства. Независимі соц[іял]-демократи розбились тепер по повороті їхньої делегації із Совдепії на дві частини, з котрих одна назад поверне до правительств ес-деків (Stresemann’івців). Це внутрішне поправіння матиме свої наслідки і в закордонній політиці. Ніколи не підуть вони із большевиками, а всі плани є строєні на повалення большевиків.
Відносно Randstaaten, то заявив він, що тепер всі бачать, що політика, яку німці розпочали, такі є правильною. Німці бажають щиро самостійности Фінляндії, Балтійських держав (оскілько вони не будуть виключно монополем англійських впливів), далі України. Відносно України запевняв він, що їх симпатії не є фрази. Та відносно Польщі питання цілком инакше. Широкі круги людей є в Німеччині, які є тої думки, що для існування держави не вистарчає ухвала признання других держав. Та держава мусить справді мати ті внутрішні сили, які би розумним правлінням оправдували би існування тієї держави. Польща але вже раз була поділена тому, що не вміла себе рядити. Це і тепер знову є факт, і Польща потопає у безплановій фінансовій господарці і шовіністичнім імперіялізму. Тому, хто знає, чи вже за кілька літ Польща не буде новим питанням межи Німеччиною а тими державами, які на Сході повстануть. І хто знає, чи Познанщина не повернеться назад на федеративних зв’язках до Німеччини, а Конгресівка до Москви. На кожний спосіб знищення польського коритаря є питанням життя для Німеччини.
Зійшовши на справу нашої німецько-англійської орієнтації і діставши відносно того інформації від Посла [Арнольда] Марголіна і мене, [Gustav] Stresemann заявив, що англійсько-німецьке порозуміння є справді одинокою правильною орієнтацією німецької політики і він тому незвичайно вітає такий напрямок України.
4) Я дуже Вас прохаю, Вельмишановний пане Міністр, прислати мені відносно цеї точки інструкції, бо я мав би тепер нагоду почати із [Gustav’ом] Stresemann’ом вже конкретні балачки. [Gustav] Stresemann є заступник великої індустрії, і тому треба його яскраве антибольшевицьке становище де нещо з резервою брати.
5) П[ан] Посол [Арнольд] Марголін, котрий у середу від’їзжає у Лондон, прощався сьогодні з референтом Сходу у Міністерстві закордонних справ бароном [Adolf’ом von] Maltzan’ом. Так як [Gustav] Stresemann антибольшевик і прямо радив до комбінації із [Петром] Врангелем, то [Adolf von] Maltzan цілком противно перестерігав [Арнольда] Марголіна перед всякими порозуміннями із [Петром] Врангелем! Дуже рішучо. Ви бачите, отже, пане Міністре, що є люди, які инше думають, як [Gustav] Stresemann. Тому дуже Вас прохаю, коли Ви би мали зробити якісь далеко ідучі рішення, вичекати звіту Посла [Арнольда] Марголіна із Лондону. Я із своєї сторони пришлю Вам якнайобширнійший матеріял із всіх кругів німецького громадянства, а про Східну справу взагалі.
6) Прикладаю Вам до цього звіту слідуючі матеріяли дипльоматичного відділу: військовий звіт про Польщу, східна політика (стаття писана на препоручення французької Місії в Берліні), військові матеріяли відносно: естонської, литовської, фінляндської і латиської армії.
Маю за честь прохати Вас, Вельмишановний пане Міністре, о інструкції відносно всіх порушених справ.
в[иконуючий] о[бов’язки] Посла,
радник [Роман Смаль-] Стоцький
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО України Ф. 3619. – Оп. 3. – Спр. 30. – Арк. 118-124.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 743-747.