Роман Смаль-Стоцький, справоздання Андрію Ніковському, Берлін, 8 грудня 1920
Вельмишановний пане Міністре.
Остання кур’єрська пошта й кур’єрський багаж відійшли до 27 листопада через кур’єра Рубіса. Тепер маю за честь доложити Вам слідуючі справи.
1) Я звертаю Вашу увагу на грошовий стан Посольства. Посольство живе майже виключно із фондів, які Посол [Микола] Василько дає, бо по нашій невдачі консульські збори зменшилися до мінімума. Посол [Микола] Василько обіцяв мені і далі дбати про Посольство УНР у Німеччині, так що я цілком заспокоєний, бо я його слову вірю. Уважаю тільки за свій обов’язок звернути на це увагу Міністерства закордонних справ.
2) Із-за браку коштів не міг я тому сейчас замовити друк кур’єрських листів, бланків та дипльоматичних і горожанських паспортів. По Вашій телеграмі, в якій Ви наказуєте приступити до евентуальної реалізації посольського майна, я негайно розпорядив друк всіх замовлень і сподіюся, що вже на протязі цього місяця відішлю до Міністерства перший транспорт. По гроші звернувся я до п[ана] Посла [Миколи] Василька, евентуально сам роздобуду їх позичково.
3) Взагалі старатимусь роздобути позичкою для Посольства УНР в Німеччині фондів, щоби так важний апарат для нашої державної справи не став. Бо тут всі урядовці не мають так як у державах з хорошою валютою, заощаджених копійок, і невиплата жалування потягла би за собою катастрофу цілого апарату. Правда, я не вірю, що найдеться чоловік, який би під теперішню хвилю нам щось позичив. Але пробувати треба. Коли удалось би, то тоді міг би я і Міністерству кілька тисяч місячно пересилати.
4) Поки я ще надію маю дістати гроші від [Миколи] Василька або їх самому роздобути, так довго я майна Посольства реалізувати не буду. Вже, головно, із тої причини, що ціле помешкання посольської палати замешкує Посол [Микола] Порш, а тільки звідтіля можна би щось продати. Він це, може, зле зрозуміє, й наражу себе й Вас, пане Міністре, на якусь неприемність. Коли Ви другої думки, що Державі обов’язково треба за всяку ціну роздобути фондів, то прохаю Вашого спеціяльного розпорядження.
5) Посольство вислало з нагоди Білорусько-Литовської угоди дуже теплий привіт білоруському Послові [Олександру] Цвікевичеві, який на нього так само тепло відповів. В розмові виложив мені Посол [Леонард] Заяць і [Олександр] Цвікевич широко білорусько-литовські плани. Вони зробили свого роду польсько-українську угоду. Але заразом пертрактують із поляками і навіть із большевиками.
6) В розмові із Послом Угорщини Еміхом міг я констатувати дуже ворожий настрій угрів до Чехо-Словаччини. Угри за всяку ціну стараються зірвати Чехо-Словакію або в Карпатській Русі, або у Словаччині і таким чином дістати союз із поляками. Це вони хотять зробити або мирним шляхом, плебісцитом, або, не виключено, й оружжям.
7) Так само мав я побачення на гостині із графом Бідінгеном, мужем довір’я угорського і баварського Правительства, доброго знайомого Посла [Миколи] Василька, разом із п[аном] Міністром [Христофором] Барановським. Про всі деталі докладе усно п[ан] Посол [Арнольд] Марголін.
8) Змінена політична ситуація вимагає від Посольства деякої зміни головних напрямків праці. Як довго політична ситуація не виясниться, то Посольство мусить у своїх політичних виступах заховати деяку резерву. Головну свою увагу постало але Посольство на допомогу інтернованій українській армії у Польщі. Посольство УНР дало ініціятиву до слідуючої акції: я звернувся особистими нотами до послів Англії, Франції, Бельгії й Америки з проханням о посередництво перед їх Червоними Хрестами в справі допомоги нашим полоненим. Заразом Посольство зателеграфувало до наших місій в Бельгії, Лондоні і Парижі, щоби домагалися так само допомоги а) із складів Антанти, які находяться у Польщі, б) із складів, які находяться в Німеччині, в) із складів, які є у Франції, Англії і Бельгії.
Вже тепер я маю певність, що у Німеччині я, через добрі зв’язки до французів і англійців, таки дещо одержу. План загальний іде для допомоги по 4 точках: 1) медикаменти, 2) харчі, 3) убрання, 4) культурно-просвітні потреби, книжки і т[ак] д[алі]. Я прохаю Міністерство подати негайно до відома табори, де українська армія інтернована й яким шляхом висилати посилки.
9) Роблю Вас, Вельмишановний пане Міністр, вже тепер уважним, що услуги чужинців ми можемо тільки таким шляхом дістати, щоб і їх особистій амбіції щось дати. У нас орденів нема і т[ак] д[алі], а самим обідом або вечерею цього зробити не можна. Я думаю, отже, що працюю по Вашій думці, коли за великі услуги обіцюю і дещо для честолюбія рішаючих чужинців. Я маю вигляди дістати один вагон медикаментів від французького Червоного Хреста у Берліні через п[ана] Обрена. Це є шеф Червоного Хреста при французькому консуляті у Берліні, за це але повинен я для нього вистаратися титул консула УНР honoris causa. Коли справа зреалізується, що я перешлю Вам на пергаменті написаний дипльом для підпису та прибиття печатки. Я думаю, що за подарунок медикаментів, якого вартість буде около мільйон нім[ецьких] марок, це зробити варто. Також і тому, що хай француз і ходить з українським титулом, і домагається його признання. Коли Ви другої думки, то прохаю телеграфічного розпорядження, щоби припинити розмови.
10) Дня 4 грудня було Посольство УНР у Німеччині запрошене на чай до Амбасадора Франції [Charles’я] Laurent’а. На чаю був присутній весь дипльоматичний корпус. При цій нагоді мав я довші розмови із радником англійського Посольства лордом [Hay Victor’ом] Kilmarnock’ом і радником французького Посольства графом [René Doynel de] Saint-Quentin. Обидва заперечили дуже рішучо чутки про французько-німецькі переговори про Схід.
11) Дня 7 грудня дало Посольство УНР у Німеччині чай. Присутні були: Посол Фінляндії, Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Білорусії, Чехо-Словакії, Угорщини, Арменії, Грузії, Кубані, Австрії із дипльоматичними корпусами. Окрім цього була і вся українська колонія. Чай зробив дуже добре вражіння. Дня 21 ц[ього] м[ісяця] буде запрошена на чай ціла німецька преса. Із тих чаїв старається Посольство УНР у Німеччині вив’язати контакт між всіма «Randstaaten’ами» та сусідами і впливати на користь нашої справи на поодинокі посольства.
Прохаю Вас прийняти вираз моєї глибокої пошани.
[Роман Смаль-] Стоцький.
***
Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО України Ф. 3619. – Оп. 3. – Спр. 32. – Арк. 70-73.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 756-758.