Олександр Шульгин, справоздання Андрію Ніковському, Париж, 25 березня 1921
Високоповажний пане Міністре.
Свого довшого листа я перешлю Вам на тому тижню через одного з урядовців, які нарешті виїдуть до Відня. Ви знаєте мою телеграму від 20.ІІІ, в якій я пишу що момент не є сприяючий, але я певен, що становище зміниться. Перше ствердження є результатом моєї розмови в Міністерстві зак[ордонних] справ з одним з керівників Міністерства. Зараз Франція дуже близько йде за політикою Англії. Але через своїх приятелів знаю і те, що самі французи таким станом річей незадоволені. Отже, в політиці конче прийдуть зміни. З другого ж боку, a priori ясно, що стан зміниться дуже скоро, бо большевики мусять викинути якусь штуку і розбити всі фантазії [David’а] Lloyd George’а…
Зараз допомоги негайної, може, й не дадуть, але тут серед самих французів, цілком поза українським представництвом, велася і ведеться певна акція на нашу користь. До України є багато симпатій, вони розуміють, що тепер симпатій не досить, треба дійсної акції.
Можу з певністю констатувати, що все те, що [Артем] Галіп говорив про «одіозність» імени С[имона] В[асильовича] абсолютно не відповідає дійсности. В Міністерстві добре поінформовані яку ролю відограє С[имон] В[асильович] на Україні і скоріше симпатизірують йому. «Плани»[Артема] Галіпа були тільки ідеями певних кол, котрі на один мент зацікавили і урядові кола, але дуже скоро ідеї були забуті. До того ж все це більше торкалися кавказців, ніж українців. В усякому разі Франція не збиралася ставити домагання, щоб ми зміняли Уряд, С[имона] В[асильовича] і т[ак] д[алі], як це говорив [Артем] Галіп. До речі, [Артем] Галіп приводив з собою зовсім не «Віце-директора», а якогось маленького французика Маньяна, котрий з Міністерством не має нічого спільного. Це мені тут і сам [Артем] Галіп говорив. Про [Артем] Галіпа я ще писатиму в слідуючому великому листі, поки що скажу тільки, що його вплив, зв’язки були безкінечно перебільшені ним самим і віденцями.
Ці два тижня у мене пішли головним чином на вияснення нашого становища, на розмови з українцями всіх напрямків (крім Галичини, з ними ще не говорив), які тут є, і на полагодження внутрішніх справ Місії.
Поки не ліквідую урядовців, старого помешкання, і не матиму нового, нормальної роботи не буде.
Був у аргентинського Міністра і передав Вашу телеграму. Бачився з деякими депутатами, письменниками і представниками кавказців. На цім поки що кінчаю. Подаю докладий мемуар. Роблю все, що тільки можливо.
З щирою пошаною
О[лександр] Шульгин
***
Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 64. – Арк. 26-27.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 387-388.