Арнольд Марголін, лист Андрію Лівицькому, Лондон, 10 березня 1920
Лондон, 10 березня 1920
Вельмишановний Андрію Миколайовичу.
Моя остання розмова з головнимим радником тутешнього Прем’єра по закордонній політиці дає мені можливість зробити твердий висновок (определенное заключение), що єдиний шлях до успіху нашої справи – це зацікавлення фінансових і промислово-торговельних кол. Знов мені казали: «у Вас нема території, як же Вас визнати», – але все ж, в кінці кінців, додали, що мені треба буде цими днями бачитися з представником М[іністерст]ва продовольчих справ, котрий звернеться до мене, згідно вказівці «з гори»… Це значить, що вони цікавляться нашим хлібом.
Зроблено багацько заходів щодо питань будування залізниць, регуліровання рік і т[ак] д[алі], а також щодо займа.
Взагалі цілком згідно з листом п[ана] Президента С[имона] В[асильовича] Петлюри й Вашим до мене все робиться, що тільки є можливим. Але може бути, що скоро прийде час, коли від загальних розмов треба буде переходити до більш детальних питань щодо концесій – для цього дуже був би бажаним приїзд сюди Міністра господарства п[ана] [Миколи] Шадлуна. Коли б справа була зовсім налагодженою, тоді, натурально, треба буде кінчати та й підписувати там, де буде в той час С[имон] В[асильович] Петлюра, Прем’єр та й Уряд. Тільки – знов мушу повторити – через зацікавлення фінансових та торговельних кол можемо мати надію на тутешню допомогу в політичному смислі.
З другого боку, все робиться для того, щоб вплинути на большевиків (Совітську Росію) щодо визнання України. Про це писав вже, про це пише також сьогодня д[окто]р [Ярослав] Олесницький.
Сидимо весь час без грошей, за лютий не видано навіть платню членам Місії. Обіцяють, що п[ан] [Григорій] Супрун пришле гроші, але тілько на 2 місяця (себто за «прошлое») – та й по новим скороченим штатам… Я не маю навіть можливости взяти в готелю помешкання, в котрому міг би робити прийом… Це дуже фатально, що в найбільш рішучий мент нашої напруженої боротьби, якраз в Англії, Місія є в такому скрутному становищу. Починаємо обережно делікатну справу про 400 000 000 марок боргу… Це зв’язуємо з питанням займа і т[ак] д[алі], але на все це треба багато часу і терпіння, бо за два-три тиждні цього не «склеїш». Маю надію, що мої листи та й інформаційні відчити доходять до Вас. Хоч би на фронті трошки поліпшало, хоч би взяли весною Одесу…
З дійсною пошаною й товариським привітанням
Ваш А[рнольд] Марголін
***
Друкується за копією, машинопис редагований для Андрія Ніковського, але 10 березня 1920 адресувався Андрію Лівицькому/ ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 121. – Арк. 3-4.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, недатований / Сергійчук В. Неусвідомлення України. Ставлення світу до Української державності: погляд у 1917 – 1921 роки з аналізом сьогодення / В. Сергійчук. – 2-е видання, доповнене. – К.: ПП Сергійчук М., 2012. – С. 325-326.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 443-444.