Арнольд Марголін, лист Андрію Ніковському, Лондон, 19 жовтня 1920

Вчора вислав я Вам таку телеграму: «Exceptons avec impatience reponse nos lettres envoyées derniers deux mois aussi comment fut résolue questions représentation Paris». Прохаю ще раз дати відповідь на усі питання, поставлені в серпні на з’їзді у Відні, спеціяльно ж як полагоджена справа з нашим заступством в Парижі. Щодо штатів, то ми остаємо уже третій місяць без грошей, а також не отримали дотепер ніякої постанови про зміну штатів, яку заповів був п[ан] Міністр [Андрій] Ніковський. Так само нема відповіди на письмо д[окто]ра [Ярослава] Олесницького, яке він вислав у вересні з Відня, та на поставлені в нім питання.

Сьогодня ми внесли до Ліги Націй ноту, якої копію долучаю. Сю ноту підписав я разом з д[окто]ром [Ярославом] Олесницьким – від імени Уряду УНР – тому, що письмо Ліги Націй з зазивом о предложення документів було звернене до Президента Ради Міністрів УНР, а не до Місії.

Прохаю негайно прислати нам письмо на французькій мові, підписане Президентом Міністрів або його заступником, сього змісту, що Уряд УНР уповажнив нас до внесення повищого письма до Ліги Націй. Текст його може бути такий: «Le Gouvernement de la République Démocratique Ukrainienne a charge et authorise et-même-temps M[onsieur] le Sénateur A[rnold] Margoline et D[octo]r J[aroslav] Olesnitsky de présenter a la Société des Nations la réponse a la lettre de 25 Aout, 1920, concernant l’admission de notre la République D[émocratique] Uk[rainien] a la Societe des Nation aissi que le présenter toutes les autres informations et demandes dans cette matière». Таке письмо нам необхідно мати своєчасно, щоб ми могли переслати його до Ліги Націй до 15-го листопада. Сю ноту ми були приневолені внести якнайскорше, зібравши бодай найконечнійші матеріяли до нього, бо Ліга Націй переноситься на днях уже до Женеви, де 15 листопада починається повне засідання усіх членів Ліги, які мусять мати уже на якийсь час перед тим в руках усі матеріяли нашої справи.

Ситуація в Англії така, що цікавість до України все тут зростає, хотя й зараз мають вони багато своїх клопотів, як страйк, Ірландія й т[аке] и[нше]. Цікавляться передовсім Одесою.

Тяжко, однак, працювати, коли в Парижі ведеться нашим заступництвом инша лінія, взглядно не ведеться ніяка – та коли зовсім не маємо вже средств.

Цими днями їде до Варшави, Мінську й України з дорученням від англ[ійського] уряду Sidney Reilly, один з тих англійських діячів, що знає дуже добре бувшу Росію й російську мову. Раніш, в Одесі, – у лютому й березні, де [Sidney] Reilly також був представником англійськ[ого] Уряду, він тримався – як всі представники англ[ійського] Уряду – денікінськ[ої] орієнтації, але зараз він є цілком поінформований в українс[ькій] справі й буде щиро захищати перед англ[ійським] урядом право укр[аїнського] народа на самостійне й незалежне існування й вільне вирішення питань щодо відношень до сусідних народів. [Sidney] Reilly має на меті побачитись з п[аном] Головним Отаманом, й з п[аном] М[ініст]ром закорд[онних] справ – треба прийняти його як можно найкраще, позаяк він має величезний вплив на головних провідників англ[ійської] політики. Його головна мета – поборювання большевизму спільними зусиллями Польщі, України – в контакті з такими росіянами, як [Борис] Савінков, але відмежовуючись від централістичн[их] й консерват[ивно]-чорносот[енних] елементів [Петра] Врангеля.

З глибокою повагою,

А[рнольд] Марголін

***

Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 121. – Арк. 53.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 451-452.