Арнольд Марголін, справоздання Андрію Ніковському, Лондон, 28 червня 1920

В моєму листі від 23 червня я зазначив, що англійський Уряд виявив деякі ознаки емансіпування від впливу англійських крайніх лівих кол. На жаль, виявилось, що, не дивлячись на таке емансіповання, проводирі англійської політики дуже рахуються з фактом зайняття Києва большевиками. Цими днями я мав побачення з людиною, котру незручно назвати і котра цілком відбиває думки [David’а] Lloyd’а George’а і має на нього з свого боку величезний вплив. Цей чоловік в розмові зо мною яскраво підкреслив негативне відношення англійського Уряду до польсько-українського порозуміння (згоди) й дослівно сказав таке:

1) Поки що большевиків жодна сила не могла побити – тому було необережно з боку Польщі йти на цю авантюру.

2) Взагалі, Польща веде дуже погану політику: замість того, щоб робити гарні відношення з сусідами, вона свариться з німцями (!!!), росіянами й притісняє євреїв, що може довести її до дуже поганих наслідків.

3) Англійський Уряд й англійський нарід ненавидить комунізм й є за індивідуалізмом, але населення Росії за останні 2 роки терпить большевиків, значить, воно їх не може або не хоче скинути; через це [David] Lloyd George і веде розмови з [Леонідом] Красіним.

4) Англійський Уряд симпатизує українському рухові, але нічого не може зробити, бо «де-факто» територія України в руках большевиків, а коли на деякий час Київ і був взятий від большевиків, то це було дякуючи польській, а не українській армії.

5) Як це може бути, що 40-мільйоновий нарід не може сам себе оборонити!

До цього я з свого боку додаю:

1) [David] Lloyd George міняє свою лінію у всіх питаннях згідно з фактами; коли б Київ та Одеса були наші, то були б і другі розмови.

2) Знов підкреслюю велику вагу зайняття Одеси, Миколаєва й Херсона, що є нашим головнішим завданням.

3) Найбільш характерною була в згаданій розмові вказівка на німців. Над цим ми всі мусимо дуже серйозно подумати.

3-го липня маю на оці їхати у Спа, але не знаю, чи вже зробив Уряд необхідні заходи, щоб не повторилося непорозуміння, що було в С[ан]-Ремо з графом [Михайлом] Тишкевичем. Настоюю рішуче на необхідності побачення голов Місій з Міністром закордонних справ. Треба серйозно переглянути питання про напрямок всієї нашої закордонної політики. Зокрема зазначаю, що я особисто не можу продовжувати тут працю без згаданого побачення з Міністром.

А[рнольд] Марголін,

голова Місії

***

Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 286. – Арк. 69.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С.447-448.