Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Історичні джерела / Архів Української Народної… / Департамент чужоземних зносин / Місія УНР у Польщі (Варшава) / Андрій…

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921)

Департамент чужоземних зносин

Місія УНР у Польщі (Варшава)

Андрій Лівицький, справоздання Ісааку Мазепі, Варшава, 3 грудня 1919

Характер праці Місії після надіслання попереднього звіта. Після засідання пленума українсько-польської Делегації, що відбулося 12 листопаду, на якому голова Місії сказав промову, направлену до вияснення доброї волі українського уряду нав’язати з польським Урядом союзні стосунки (копія промови долучена), – Місія в особах і окремих членів, і цілого грона – вела неофіціяльні переговори як з членами польської Делегації, так і з громадянськими колами.

Зносини з представниками лівої демократії. З ряду останніх зносин мали вагу і значіння два засідання, які відбулись приблизно 15 та 25 листопаду, з представниками польської лівої демократії (соціялісти П[ольської] П[артії] [Соціялістичної] і ліва інтелігенція). На цих зборах члени Місії інформували представників дотичних польських кол про соціяльно-політичні чинники революції на Україні, про економічні перспективи України і про ті інтелектуальні сили, на які Держава Українська може опертися в своїй організаційній праці. З боку представників польських лівих кол були зроблені заяви, що вони вважають польсько-українські ворожі відносини за вислід обопільного, часового, засліплення і за однаково шкідливі для обох народів. Натомість польська демократія вважає за конечне в інтересах же Польщі існування самостійної України.

Зносини з представниками польського Уряду. Зносини з представниками польської Делегації провадились в тому напрямкові, щоби вже остаточно дійти до порозуміння відносно засадничих пунктів Декларації, після чого тілько і могли бути нав’язані тривкі і фактичні польсько-українські союзницькі стосунки.

Спірні питання Декларації і суперечні течії в Місії. Найти такі пункти порозуміння представляло важке для Місії завдання, бо були розходження не тільки між домаганнями представників польського Уряду і Місії, але виявлялись ріжниці в поглядах і між членами Місії. Справа розходилась, головним чином, про два питання: а) становище Галичини і б) розв’язання аграрної справи. Ті директиви, які голова Місії одержав в вигляді копії постанови Директорії і Ради Народних Міністрів не давали ясної відповіді на суперечні питання, і інтерпретація цих директив викликала серед членів Місії ще більшу ріжноголосицю.

Рішуча позиція польського Уряду. Доки йшли в самій Місії дебати з приводу того чи можливі уступки полякам в питаннях про Східну Галичину та в справі аграрній і коли можливі, то в якій мірі, польський Уряд почав домагатися закінчення справи з Декларацією. В рішучій формі представники польського Уряду вимагали подачі приємливої для них Декларації негайно. До подачі Декларації польський Уряд припинив видачу віз на українських паспортах і цілком виразно дав зрозуміти, що буде закритий транзит для України перевозити належні їй грошові знаки з-за кордону.

Виїзд голови Місії на Україну. З огляду на те, що з України від членів Уряду отримувались в той же час відомости, які ясно говорили про катастрофічне становище влади, голова Місії, всупереч бажанням польської влади, рішив перед підписанням Декларації поговорити з українським Урядом, і для того 27 листопаду виїхав на Україну.

Нарада голови Місії з членом Директорії паном [Федором] Швецем і відношення члена Директорії [Федора] Швеця до Декларації. По дорозі з Львова голова Місії мав нагоду бачитися з членом Високої Директорії паном [Федором] Швецем і говорити з ним на тему про умови польсько-українського зближення. П[ан] [Федір] Швець висловився за необхідність негайної подачі приємлимої для польського Уряду Декларації.

Нарада голови Місії з членами партії с[оціялістів]-р[еволюціонерів]. Далі п[ан] голова Місії приїхав у Тернопіль і тут зустрівся з рядом діячів партії с[оціялістів]-р[еволюціонерів], працюючих на відповідальних державних становищах, а саме: п[аном] Аркадієм Степаненком, п[аном] [Павлом] Христюком і иншими. Тут був також присутній і М[икола] Ковалевський, екс-Міністр земельних справ УНР. Користуючись нагодою, голова Місії скликав нараду з цих діячів і познайомив їх з засадами Декларації, якої жадає від імени українського Уряду Уряд польський. Згадані діячі і керівники партії с[оціялістів]-р[еволюціонерів] – висловились за те, що інтереси момента вимагають конечного і негайного підписання Декларації, хоч би і ціною порушення партійних принципів.

Декларація і члени Директорії п[ани] [Федір] Швець і [Андрій] Макаренко. Осягнувши такі наслідки і маючи на увазі непевність дальшого, до Уряду, шляху, а також з уваги на те, що голова Місії виїздив із Варшави на певний короткий час, голова Місії повернувся назад, а по дорозі знов був у члена Директорії п[ана] [Федора] Швеця і познайомив його з наслідками тернопільської наради, після чого і п[ан] [Федір] Швець приєднався до постанови наради, підписавши протокол. Для вияснення відношення до Декларації члена Директорії п[ана] [Андрія] Макаренка голова Місії мав проїхати в Краків, але одержавши помилкові відомости, що п[ан] [Андрій] Макаренко вже виїхав з Кракова, голова Місії направився до Варшави, куди і прибув 1-го грудня. (Для ознайомлення п[ана] [Андрія] Макаренка з Декларацією і вияснення його відношення до неї п[ан] голова Місії виїздить сьогодні ж або завтра).

Або Декларація, або розрив польсько-українських стосунків. Доки голова Місії був відсутнім в Варшаві – польський Уряд ще побільшив свою енергію в справі домагань доведення українсько-польських стосунків або до акта засвідчення приязни, або до формального розрива. В цій своїй тактиці польський Уряд керувався тим, що, не маючи цілком певного і відвертого дипльоматичного акту, що свідчив би про певні вияви добрих замірів українського Уряду до Польщі, Уряд Польщі не може наражатися на несподіванки, сполучені з сучасним становищем української влади та Держави і робити якісь добросусідські послуги.

Місія готує нову Декларацію. Відомости, які доходили до Місії про становище й Уряду українського, й українського війська показували Місії, що справу Декларації далі відкладувати немає змоги. Декларація на підставі попередніх кроків та заяв Місії, була вироблена по можности з якнайбільшим захованням українських інтересів і прийняттям на увагу жадань польського Уряду.

Ультимативні поправки польського Уряду в справі кордону по Збручу. До первісного тексту проекта Декларації представники польського Уряду зажадали поправки стилістичного характеру, але головне – зажадали ясного зазначення в п[ункті] 1 Декларації того, що кордон по Збручу йде між Польщею й Україною.

Розбиття голосів Місії на пунктах Декларації. На пункті 1 Декларації і на пункті 3-му голоси членів Місії розбились. Радники-галичани протестували против п[унктів] 1 і 2-го (в части про Галичину), а по части і 3-го. Радник [Петро] Мшанецький так само заявив свою незгоду на підпис Декларації з огляду на п[ункти] 1, 2, 3-ій.

Поворот голови Місії до Варшави. Коли члени Місії, які вважали себе поставленими перед конечною необхідністю підпису Декларації, готові були вже підписати ту останню, 1-го грудня повернувся до Варшави голова Місії. Проект Декларації був наново розглянутий, були вжиті нові заходи добитись від польського Уряду відміни ультиматичної поправки до п[ункту] 1-ого, та всі заходи залишились без пожаданих скутків.

Нові відомости від Уряду УНР. 1-го числа грудня кур’єри Уряду [Віктор] Зелінський і Бондаренко привезли листи пана Прем’єр-Міністра, які стверджували, що важке становище українського Уряду і взагалі справи боротьби тільки погіршується.

Нова пресія польського Уряду. Напередодні ж одержано було донесення військового радника, що польський Уряд відмовився поновити умови тимчасового завішення зброї і перерва завішення могла перейти кожної хвилі в офензиву польських військ на українськім фронті проти нашої армії.

Остаточне рішення Місії в справі Деклярації. Місія поставлена такими перспективами, в особах: голови Місії, радників: [Леоніда] Михайліва, [Бориса] Ржепецького і [Прокопа] Понятенка рішила підписати Декларацію в редакції, задовольняючій ультимативну вимогу польського Уряду.

Апробація змісту Декларації представниками українських партій. З огляду, одначе, на тяжкий зміст Декларації голова Місії скликав нараду Місії з представниками партій, які зараз маються в Варшаві. Нарада така відбулась 2-го грудня і на цій нараді представники У[країнських] С[оціял] Д[емократів], У[країнських] С[оціял] Р[еволюціонерів], У[країнських] С[оціял] Ф[едералістів], Р[еспубілканців] Н[ародників], хліборобів-демократів, С[оціял] С[амостійників] і окремі особи висловились за необхідність, з уваги на політичний момент, підпису Декларації.

Подача Декларації. 2-го числа грудня, на засіданню пленума українсько-польської конференції Декларація була підписана і передана польській частині конференції.

Заяви польських представників, викликані Декларацією. Текст Декларації і ті заяви, які вона викликала з уст польської частини конференції, і які запротокольовані, до сього долучаються.

Наслідки подачі Декларації. Після подачі Декларації радники галичане зложили свій протест і заяву про вихід з Місії.

Візит п[ана] голови Місії до п[ана] Начальника Панства [Józef’а] Piłsudsk’ого. 3-го грудня голова Місії з приводу поданої Декларації був на авдієнції у п[ана] Начальника Панства J[ózef’а] Piłsudsk’ого.

Голова Місії, Міністр юстиції і

керуючий Міністерством закордонних справ

А[ндрій] Лівицький

Радник-секретар П[рокіп] Понятенко

Додаток: заява Андрія Лівицького, Варшава, 12 листопада 1919

Додаток: Декларація уряду, Варшава, 2 грудня 1919

***

Друкується за копією, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 275. – Арк. 90-93.

Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 1. – Спр. 30. – Арк. 32-35;

Примірник Місії УНР у Польщі, машинопис / Доценко О. Літопис української революції: матеріяли й документи до історії української революції / О. Доценко. – Тернопіль – Львів, 1924. – Т. 2. – Кн. 5: Польща визнає самостійність України. – С. 72-75.


Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 560-564.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2017 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 32

Модифіковано : 6.11.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.