Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Додаток: Декларація уряду, Варшава, 2 грудня 1919

Від імени Уряду Української Народної Республіки, яко її представники, Українська дипльоматична Місія в Речі Посполитій Польській, – заявляє слідуюче:

Український нарід на протязі цілого ряду віків боровся за своє право на вільне національне життя, боронив політичну незалежність і самостійність утвореної ним Держави.

На протязі цих віків були історичні менти, коли під впливом складних економічно-соціяльних причин український нарід часово губив свою незалежність та самостійність, але ніколи, як то свідчить його многовікова історія, від тої незалежности та самостійности український нарід не зрікався.

Кожен раз по довгих роках політичного поневолення живі народні сили здіймали боротьбу за національне визволення, і сини своєю кров’ю покутували політичні гріхи батьків та розбивали огидні кайдани неволі, накинутої чужинцями.

От і тепер, разом з иншими поневоленими народами бувшої Російської Держави, український нарід повстав проти московського поневолення. Коли спільними зусиллями тих народів розвалились гнилі стіни «московської тюрьми народів» Перший Український Народний Парлямент – Центральна Рада, в перший же рік свого існування, – одмежувався від бувшої Росії, зрікся орієнтації на «царя восточного православного» і проголосив Україну самостійною і незалежною Народною Республікою.

За самостійність і незалежність тої Республіки Український нарід на протязі двох останніх років провадить невпинну боротьбу з російськими імперіялістами, з якого лагерю вони б не походили.

Провадячи ту криваву і тяжку боротьбу, Українська Народна Республіка одночасно прагне нав’язати добросусідські стосунки з усіма культурними державами, а передусім з тими, котрі з нею межують, з котрими Україну лучать історично-соціяльні і економічні взаємини, – в першу чергу з Річчю Посполитою Польською.

Згідно з тим своїм бажанням, український Уряд декларує:

1) Що територія Української Народної Республіки має бути установлена з такими кордонами: починаючи від Чорного моря по річці Дністру і від Дністра між Польщею та Україною по річці Збручу. Далі кордон Української Народної Республіки на території бувшої Російської імперії має пройти на західно-північній Волині, і остаточне вирішення тут кордону залежатиме від вирішення Мирової конференції в Парижі. Далі на півночі, сході і півдні кордон буде встановлений після опанування відповідних частин території українським військом і відповідних переговорів з заінтересованими державами.

2) Національно-культурні права, які Уряд Української Народної Республіки забезпечує на території України громадянам польської національности, повинні бути надані в межах Речі Посполитої Польської громадянам національности української і на відворот. Політичне становище Східної Галичини розв’язується польським Урядом в порозумінню з представниками українського народу, мешкаючого в тій провінції.

3) Остаточне вирішення складного земельного питання в напрямку справедливости і заспокоєння широких народних мас буде переведено через Всеукраїнський Уставодавчий Парлямент, обраний на підставі загального, демократичного, без ріжниці національности, для всіх рівного права виборчого і таємного голосування. На час від менту заключення і підписання між Україною і Польщею умов згоди і до скликання Уставодавчого Парляменту юридичне положення землевласників польської національности на Україні регулюється на підставі осібного погодження між українським і польським Урядами.

4) В справах економічно-торговельних Українська Народна Республіка бажає нав’язати якнайтіснійші стосунки з Річчю Посполитою Польською на підставах взаємности і обміну послугами в обсягу транзиту через свої території.

В свою чергу Уряд Української Народної Республіки від Уряду Речі Посполитої Польської жадає:

1) Признання Української Народної Республіки незалежною самостійною державою, підтримання змагань Української Народної Республіки до того перед третіми державами і заключення необхідних договорів та конвенцій, поперед всього військового, торговельного і консульського характеру.

2) Для ліквідації наслідків попередніх непорозумінь і скріплення сприятливої атмосфери взаємного довір’я, доброзичливого і скорого вирішення долі тих осіб української національности, які з політичних причин конфіновані, інтерновані польським Урядом чи знаходяться під арештами або ув’язнені.

3) Допомоги Українській Народній Республіці в її боротьбі з ворогами зброєю, набоями, амуніцією, військовим одягом і взагалі військовим майном в розмірах, які будуть оприділені окремою згодою українського і польського Урядів.

4) Відкриття дійсного і скорого транзиту з третіх держав через Польщу на Україну полонених українських вояків, належних Україні грошових знаків, військового знаряддя, одежі і всякого військового майна та матеріялів.

Подаючи до відома Уряду Речі Посполитої Польської повищу Декларацію, – Уряд Української Народньої Республіки вважає, що Декларація ця стане основою для нав’язання братніх і добросусідських стосунків між обома народами.

Щиро домагаючись сталого миру і найтіснішого зближення між Польською Річчю Посполитою і Українською Народною Республікою, ми сподіваємось, що обидва народи в спільному єднанню утворять могутню, непереможну силу, яка буде основою ладу і спокою на Сході Европи та спричиниться до пишного розцвіту культури обох народів.

За Уряд Української Народньої Республіки,

українська дипльоматична Місія в Річи Посполитій Польській:

голова Місії, Міністр Юстиції і

керуючий Міністерством закордонних справ УНР

Андрій Лівицький

Члени Місії: Л[еонід] Михайлів, Б[орис] Ржепецький

Радник-Секретар: П[рокіп] Понятенко

***

Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 275. – Арк. 52-53.

Примірник Місії УНР у Польщі, машинопис / Надія і розчарування українства. До 90-річчя підписання Варшавського договору між Українською Народною Республікою і Річчю Посполитою Польською / В. Сергійчук. – К.: ПП Сергійчук М., 2010. – С. 69-73.


Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 566-569.