Андрій Ніковський, нота Міністру закордонних справ Польщі, Тарнів, 26 січня 1921

Ваша Ексцеленціє.

Відповідно відомостям, поширюваним польською пресою, як також висловами офіційних дипльоматичних представників Польської Речі Посполитою, справа заключення тривкого миру між Польською Річчю Посполитої, а Російською Соціялістичною Федеративною Совітською Республікою та реально не існуючою Українською Радянською Республікою, являється питанням найближчої майбутности.

Нотою від дня 20 жовтня 1920 року Уряд Української Народної Республіки мав честь звернути увагу Високого Уряду Польської Речі Посполитої, що заключення прелімінарів розмирного і мирного договору між Польською Річчю Посполитою і Совітською Росією та т[ак] зв[аною] Радянською Україною, якого логічним висновком являється визнання де-факто на Україні самозваного окупаційного Уряду п[ана] [Християна] Раковського, порушує основи Політичного Договору, заключеного 21-го квітня 1920 року поміж Польською Річчю Посполитою і Українською Народною Республікою. Щоби не допустити до хибного толкування становища польського Уряду в цій справі, яке робило б важке становище Уряду Української Народної Республіки ще більш ускладненим, Уряд Української Народної Республіки висловив в зазначеній ноті побажання, щоби Високий Уряд Польської Речі Посполитої перед розпочаттям переговорів в справі тривкого миру з Совітською Росією зложив заяву, яка відповідала б постановам договору від 21-го квітня 1920 року та випливаючим з цего договору зобов’язанням Польської Речі Посполитої супроти Української Народної Республіки.

Зазначеної заяви Високий Уряд Польської Речі Посполитої дотепер не зложив та розпочав мирові переговори з Совітською Росією – мимо, що не підлягає сумніву, що серед загалу польського громадянства немає зараз віри в можливість тривкого миру з Совітською Росією і що ця віра цілком підірвана навіть в нечисленних давніх приклонниках. Цеї віри не підтримують також останні ноти п[ана] [Георгія] Чичеріна і [Адольфа] Йоффе, а тим менше нагромадження великої кількости большовицьких військ на демаркаційній лінії, в околицях Мінська та ліній Кам’янець-Подільський – Жмеринка – Проскурів. В кінці надії на тривкий мир ослаблює сам хід теперішніх переговорів в Ризі, так діяметрально ріжних від минувших переговорів, який відслонює третє, правдиве обличчя Совітської Росії – грізне цілому культурному світу.

Заключення прелімінарів о мир та розмир з Совітською Росією в Ризі 12-го жовтня 1920 року нарушило права та інтереси Української Народної Республіки, хоч до оборони зазначених прав та інтересів Української Народної Республіки, як свого союзника, Високий Уряд Польської Речі Посполитої був відповідно постановам договору з 21 квітня 1920 без сумніву зобов’язаний. Тому, що прелімінарна умова о мир мала по своїй суті характер тимчасовий, переминаючий, Уряд УНР мав повну надію, що при майбутніх переговорах о тривкий мир Високий Уряд Польської Речі Посполитої не допустить до винесення постанов, які порушували б права та інтереси Української Нар[одної] Республіки як свого союзника, тим більше, що договір від 21-го квітня 1920 року, заключений між Польською Річчю Посполитою а Українською Народною Республікою, являється відповідно думкам польських знатоків міжнародного права та офіційної заяви Вашої Ексцеленції, зробленої представнику Української Народної Республіки в Варшаві, як фактично, так і юридично для Польської Речі Посполитої обов’язуючим. Під нинішній момент, коли переговори о тривкий мир польської Делегації з Делегацією Совітської Росії в повному ході, положення являється принципіяльно иншим, а висновки заключених в майбутньому умов дальше ідучі.

Уряд Української Народної Республіки не може погодитись з тим, щоби в майбутньому тривкому мировому договорі Польської Речі Посполитої з Російською Соціялістичною Федеративною Совітською Республікою права та інтереси Української Народної Республіки були нарушені, і тому, спираючись на зазначений договір, висловлює своє безумовно оправдане побажання, щоби в текст мирового договору включено заяву Високого Уряду Польської Речі Посполитої в тому напрямкові, що Польська Річ Посполита вважає договір з 21-го квітня 1920 року, заключений з Українською Народною Республікою для себе важним і обов’язковим.

Ваша Ексцеленція зволить прийняти запевнення в моїй високій пошані.

Міністр закордонних справ

Андрій Ніковський

***

Друкується за редагованим примірником Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 325. – Арк. 90-91.

Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 325. – Арк. 89, 92.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 205-207.