Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Історичні джерела / Поселення задніпрських місць… / 14. Відомості про церковний устрій задніпрських поселень до…

Поселення задніпрських місць
до утворення Нової Сербії

14. Відомості про церковний устрій задніпрських поселень до утворення Нової Сербії

Пивовар А.В.

Криловська протопопія

Сорочинська протопопія

Кобеляцька протопопія

Полтавська протопопія

Криловська протопопія

Успенська соборна м. Крилова

Рік відкр. : не пізніше 1732 (1728); післявоєнне відновлення 1742, перебудована у соборну 1752-1753

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Симеон Петров (1734, з 1735 – намісник, з 1747 – хрестовий намісник, з 1750 – протопоп)
Петро Микитин (першосвященик) помер (1742-1743)
Дмитро Петров /Грабко/ (1743)
Пилип, вікарій (1749)
Наум Євстафієв, диякон (1751) сл. Грузька (1755)
Яків Васильєв /Левицький/, дяк шанець Глинськ (1755)

Георгіївська с. Андрусівки

Рік відкр. : не пізніше 1732; післявоєнне відновлення 1741

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Петро Петров (1741)

Покровська с. Калантаєва

Рік відкр. : не пізніше 1732; 1756 церкву перенесено у шанець Ольховатський

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Петро (першосвященик) помер (1744-1745)
Семен Петров Рошошинський (1745) помер (1755-1756)

Успенська с. Войтове

Рік відкр. : не пізніше 1732 (1729); 1754, 1755 звернення церковної громади про перенесення у с.Романково, 1755 церкву перенесено у шанець Коробчинський?

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Андрій Білостоцький с. Романково (1754)

Миколаївська с. Стецовки

Рік відкр. : не пізніше 1732, новозбудована 1750; 1755 звернення громад сл.Пушкарівка і сл.Грузька про перенесення церкви залишилось без задоволення

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Микола Шимановський (1735) м. Полтава (1736)
Іоан Петров (1742) Кодак (1754), с. Ковалі Хорольскої сотні (1755)

Покровська м. Цибулева

Рік відкр. : не пізніше 1732

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Федір Іоанов
Василь Васильєв, вікарій (1744) помер (1754)

Михайлівська м. Глинська

Рік відкр. : не пізніше 1736 (1735); 1754 частина церковного майна перенесена у сл.Домоткань

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Василь Іоанов Левицький сл. Домоткань (1754)
Лукіан Йосипов Ковалевський (1745, вікарій) с. Федорки (1750)
Олексій Васильєв Родуцький /Левицький/ (1747) сл. Домоткань (1754)
Пилип Полтавченко, дячок сл. Пушкарівка (1755)

Покровська м. Крилова

Рік відкр. : не пізніше 1740, але не раніше 1736

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Афанасій Федоров (1740) помер (1753, з 1754 – Ілля Федоров, брат)
Євстафій Єфімов, вікарій (1748)

Михайлівська м. Архангельська

Рік відкр. : 1744-1746

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Константин Данилів Зерваницький (1744)
Іоан Михайлов Божовський, вікарій (1747) сл. Новоархангельська /Тернівка / (1754)
Федір Улевич, вікарій (1750) сл. Красна при урочищі Липняги (1754)
Іоан Улевич, син вікарія сл. Красна (1754, священик за концесом, з 1756 – священик)

Миколаївська с. Уховки

Рік відкр. : 1743-1747; 1754 церкву перенесено у сл. Вершино-Кам’янка

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Яків Леонтієв Бєлецький (1747) сл. Вершинокам’янка (1754)
Кондрат Яковлєв Коптевич, вікарій (1746) сл. Бешка в урочищі Криве Плесо (1754, помер у 1756)
Петро Коптевич, син вікарія сл. Бешка (1754, священик за концесом)
Федір Центилович, вікарій (1752) фортеця Св. Єлизавети (1754)

Преображенська с. Петрів Острів

Рік відкр. : 1745-1749; 1754 частина церковного майна перенесена у сл. Вись

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Григорій Єремеєв, 1745 відмовився
Михайло Степанов, 1746 відмовився
Захарій Іванов (1748) сл. Вись (1754)
Іоан Захарієв, вікарій (1748) сл. Вись (1754)

Троїцька с. Федорки

Рік відкр. : 1750; 1754 церкву перенесено у сл. Преградську

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Лукіан Йосипов (1750) сл. Преградська (1754)
Роман Симеонів (1752) сл. Аджамка, вікарій (1754, з 1755 – сл. Преградська, вікарій, з 1757 – шанець Мошорін)

Успенська с. Дмитрівки

Рік відкр. : 1750-1753

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Антоній Васильєв (1750) м. Київ (1750, під слідством у справі Капніста -Звенигородського)
Іоан Токаревський (1752) сл. Мурзинка (1754), слобода Грузька (1754, помер у 1755)
Данило Левицький, вікарій (1752) шанець Дмитрівка (1755)
Іоан Левицький, брат вікарія (1752) сл. Інгульська /Лелеківка/ (1756)

Богородицька с. Новий Миргород

Рік відкр. : 1751-1752

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Максим Данилів (1751)
Яков Іванов Суперфієнович, вікарій (1752) сл. Плетений Ташлик (1754)

Преображенська Цибулівської слободи

Рік відкр. : 1751-1752; 1754 церкву перенесено у сл. Аджамка

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Василь Степанов Логовик (1751) сл. Аджамка (1754)

Миколаївська, похідна Гусарського полку І.Хорвата

Рік відкр. : 1752

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Петро Булич (1752) Новомиргородський протопоп (1756)

Сорочинська протопопія (намістія Табориська)

Михайлівська с. Таборище

Рік відкр. : не пізніше 1732; післявоєнне відновлення 1743

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Симеон Яковлєв (1744, з 1750 – намісник)
Андрій Рябуха, вікарій (1744)

Преображенська с. Кам’янки

Рік відкр. : не пізніше 1732; післявоєнне відновлення 1741

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Йосип Іванов Вечорка/ (1733)
Антон Васильєв, вікарій (1743)

Покровська с. Крукова

Рік відкр. : 1743

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Йосип Леонтієв (1743)
Григорій Мойсеєв, вікарій (1744) сл. Вовнянка (1754)

Богородицька с. Нестерівки

Рік відкр. : 1736 [Указ від 14 лютого 1736 року про відкриття церкви в слободі Нестерівка залишився не реалізованим у зв’язку з початком російсько-турецької війни і переведенням жителів на лівий берег Дніпра]; повторне відкр. у 1743-1745

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Петро Романов Оробець, 1744 відмовлено
Лука Іванов (1745) сл. Мурзинка (1754)
Іоан Іванов, вікарій (1751) шанець Нестерівський

Кобеляцька протопопія (намістія Келебердянська)

Успенська с. Плахтіївки

Рік відкр. : 1744; 1754 частина церковного майна перенесена у с. Калужине

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Лук’ян Ревуцький (1744) помер (1747)
Федір Ілліч /Фідровський/ (1745, вікарій, з 1747 – священик) с. Калужине (1754)
Семен Федорів Ревуцький (1746, діакон, з 1747 – вікарій) сл. Бутівка (1749)
Артемій Зосимович, вікарій (1752) сл. Кам’янка (1754, з 1756 – Камўянський намісник)

Богословська с. Бутівки

Рік відкр. : 1749; 1754 церкву перенесено у сл. Буянська

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Семен Федорів /Ревуцький/ (1749) сл. Буянська (1754)

Вознесенська с. Дереївки

Рік відкр. : 1752-1753

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Данило Федорів (1752)

Полтавська протопопія (намістія Орлянська)

Симеонівська слободи Мишурин Ріг

Рік відкр. : 1738-1741

Священики до 1753 року Переходи та призначення священиків з 1754 року
Василь Ємельянов (першосвященик, 1741) помер (1745-1746)
Іоан Григорієв Попельницький (1744, вікарій, з 1746 – священик)
Василь Григорієв Щасний /Попельницький/, вікарій (1747)

Складено за архівними справами Київської єпархії 1730-1756 рр. (ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1020, 1024, 1028).

Примітка

Відомості про церковний устрій задніпрських поселень складені за даними архівних джерел, які вдалося відшукати серед численних, не завжди достовірно описаних справ, з архіву колишньої Київської митрополії (всього вдалося переглянути понад 250 справ, включаючи окремі щорічні реєстри вхідної і вихідної документації). Матеріали цих справ не передавались до Переяславсько-Бориспільської єпархії, у підпорядкування якої у 1756 році за рішенням Синоду були переведені новосербські поселення та задніпрські слободи навколо фортеці Святої Єлизавети. Чи не основною причиною була явна незгода Київської єпархії з доцільністю такої передачі (див. ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1020, спр. 2909). В результаті більшість фактів з історії церковного устрою краю до новосербського періоду не потрапили ні до загальної хронології церков (у хронологічних відомостях Гавриїла Розанова /ЗООИД. – 1848. – Т. II, с. 140-210/ їх відлік розпочинається лише з 1752 року), ні в інші дослідження, інформація для яких черпалась переважно в місцевих архівах Південної України.

Зрозуміло, що не всі документи збереглись також у архівах Київської митрополії, де більш-менш повно вони представлені лише починаючи з другої половини 30-х років ХVІІІ ст. Це, безумовно, не дозволяє відтворити в деталях церковну історію відповідного періоду, який припадає саме на найбільш ранні етапи заселення Задніпрського краю. Тому відомості щодо окремих із таких церков, утворених до 1732, та, частково, до 1740 років, нами датовані також за фрагментарними даними з літературних джерел (такі дати позначені в дужках, після найбільш ранньої достовірно підтвердженої дати).

Не краще збереглись в архівах і дані про поновлення церков після російсько-турецької війни 1735-1739 років. Окремі з них (у селах Кам’янці і Таборище), були спустошені татарами у 1736 році, щодо решти – такі відомості не зустрічаються. Навесні 1740 року вже поляки зруйнували дві церкви у Криловській слободі (див. док. 66). Стурбований таким станом справ Святійший Синод 3 липня 1741 року видав навіть спеціальний указ для Київської єпархії стосовно задніпрських церков, у якому зазачалось: "Прежде там в слободах и селах церквей было недовольно, но и из тех, оставленных во время войны впусте, от заграничных польских людей иные увезены и растащены, а иные и сожжены; церквей там должно быть построено довольное число с позволения Киевского архиерея и священнослужители к ним должны быть определены из Малой России из ученых людей; старание о том поручено иметь тайному советнику Неплюеву, требования коего и исполнять без отписки Святейшему Синоду, дабы за дальностью не тратить время". (Описание документов и дел, хранящихся в архиве Святейшаго Правительствующаго Синода – Спб., 1908. – Т. ХХІ, с. 303-304, д. 376).

Хронологічні дати післявоєнного поновлення раніше діючих церков у вищеприведених відомостях нами оговорені окремо. Крім того, після утворення Криловської протопопії у 1752-1753 роках Успенська церква м. Крилова була перебудована у соборну. Враховуючи, що від порушення клопотання про відкриття церкви, отримання дозволу на будівництво і освячення новозбудованої церкви інколи проходило кілька років, інформація про утворення церков подана, як правило, через відповідний діапазон дат.

Паралельно з відкриттям церков відбувалось призначення цілопархіальних священиків. У більшості випадків це мало місце після освячення новозбудованих церков. Після утворення Нової Сербії та Слобідського козачого полку такий порядок вже не дотримувався. У відомостях представлені як документально підтверджені дати призначення священиків на кінець 1752 року, так і їх переходи з 1754 року, після початку офіційного переселення жителів. Крім того, зазначена інформація про факти перенесення церков з окремих безуказних поселень. У більшості випадків такі клопотання церковних громад новопоселених слобод (переважно колишніх прихожан відповідної церкви), не дивлячись на згоду Київського митрополита, не були підтримані адміністрацією Нової Сербії або обмежені дозволом на перенесення окремих видів церковного майна. Такі заборони стосувались, насамперед, церковних споруд у поселеннях, в яких, за затвердженим планом, мали бути розміщені ротні шанці Нової Сербії. Не підтримувалось також перенесення церков з безуказних поселень за межі кордонів, відведених для розміщення Слобідського козачого полку.

Характерним прикладом тут є доля церкви села Войтово, стосовно якої І.Глєбовим було відмовлено її колишнім прихожанам, які переселились у запорозьке село Романково, навіть у проведенні обстеження церкви на предмет підтвердження її перебування "в пусті". В результаті переселенці змушені були закладати в Романково нову Успенську церкву і повторно просили лише дозволу повернути церковний інвентар, частину якого було забрано калантаївським ієреєм Семионом Петровим, до решти не допускав церковний ктитор Іван Турик, під охороною якого залишалася і сама церква. Куди було пізніше перенесено цю церкву, достовірних відомостей знайти не вдалося. Використання даних хронології церков Херсонської єпархії Гавриїла Розанова показує, що це міг бути Коробчинський шанець (2 рота Гусарського полку), де однойменну Успенську церкву було закладено в 1755 році, у той час як в інших шанцях цього полку церкви почали з’являтися лише після утворення відповідної протопопії (1756 рік) та призначення протопопом капеляна П.Булича, одного з вірних сподвижників І.Хорвата.

Не менш цікава доля Стецовської церкви, на перенесення якої претендували відразу дві церковні громади новопоселених слобод Грузької і Пушкарівки. І.Глєбов віддавав перевагу останній. Але і надана згода не входила в реальні плани новосербської адміністрації, яка після розміщення вздовж Тясмину додаткового шанця (в селі Андрусівці), приймає рішення про переведення у Стецовку сусіднього, Калантаївського шанця. Відтепер предметом торгу стає вже вивільнена церква села Калантаєва, яку очевидно вже після смерті калантаївського священика, за клопотанням І.Хорвата, що збереглось в архівах Київської єпархії, перенесено в Ольховатський шанець. Стецовська ж церква ще впродовж кількох років (до 1758 року) залишалася пустою. Цікаво, що саме тут, на все тій же посаді ктитора, за пізнішими сповідальними розписами церков 1767 року зустрічається прізвище 69-річного Івана Турика, колишнього відданого охоронця Войтівської церкви.

В цілому наведена інформація про переходи священиків та перенесення церков або церковного майна суттєво доповнює наявні відомості стосовно переселення так званого безуказного населення Задніпрських місць, основні напрями якого розкривають документи, які приведені у ІV розділі цього видання.

Опубліковано: Пивовар А.В. Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини ХVІІІ століття. – К. : Академперіодика, 2003 р., c. 117 – 119.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2018 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 3193

Модифіковано : 17.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.