Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Історичні джерела / Поселення задніпрських місць… / 38. Карта Задніпрських місць Данила де Боскета 1745 року та її опис

Поселення задніпрських місць
до утворення Нової Сербії

38. Карта Задніпрських місць Данила де Боскета 1745 року та її опис

Пивовар А.В.

Карта Задніпрських місць, виконана де Боскетом у 1745 році, є однією з перших і найбільш повних картографічних зображень території краю середини ХVIII століття. Для складання карти Боскет з командою козаків 11 квітня 1745 року відправився "из города Архангела … до устя Синюхи, а от Синюхи Богом вниз до Гарду, а отъихавши Гард на вершину Мертвовода, на устя Каменки, а из устя Камянки на устя Комиссаровой балки, а от балки следовать меть прямо на Орлянские села". (О.Андрієвський, 1886, с.81).

За результатами обстежень складені детальні крупномасштабні карти цього регіону, де були позначені майже всі новозасновані чи поновлені після російсько-турецької війни поселення, земельні угіддя, річки, ліси, буєраки і навіть назви окремих могил, які, очевидно, пов’язані з місцями виготовлення селітри та слугували маяками на тогочасних шляхах сполучення. Враховуючи, що згадки про окремі поселення та назви давніх урочищ не збереглися в інших документах, карта Задніпрських місць де Боскета 1745 року продовжує залишатись, по-суті, єдиним джерелом для їх вивчення та уточнення місць розташування.

На жаль, ні оригіналів, ні копій цих багатокольорових карт в картографічних зібраннях України виявити не вдалося. Збереглися вони хіба що в російських архівах. Зокрема, у фондах Відділу рукописів Бібліотеки Російської Академії Наук у Санкт-Петербурзі зберігається чотири варіанти карти. З них найдавніша, датована 1745 роком, складена за власноручним підписом інженер-підполковника де Боскета (масштаб 16 верст у дюймі, розмір – 32 х 40 см). Решта – копії, з яких дві, що виконані кондуктором Матвієм Ієвлєвим у листопаді 1749 року та інженер-прапорщиком Михайлом Засєцким у травні 1763, мають такий же масштаб, як і карта, складена де Боскетом у 1745 році. Третя, найбільш повномасштабна – (М. 1: 210000, або 5 верст у дюймі, розмір – 125 х 139 см.), виконана кондуктором князем Данилом Мещерським і отримана з Києва при донесенні генерала Леонтьєва від 19 грудня 1749 року. Ще три такі карти за інформацією В.Кабузана зберігаються в московських архівах (ЦДВІА, ф. ВУА, дд. 26029 (масштаб 5 верст), 21116 і 21505 (масштаб 10 верст), ознайомитися з якими, на жаль, не вдалося.

Приведений нами фрагмент карти 1745 року, за виключенням нижньої частини, практично повністю відтворює її загальний вигляд. Але навіть при цьому прочитати неозброєним оком рукописну карту далеко непросто. Як непросто було при виготовленні самої карти відобразити на ній всі назви нанесених поселень та урочищ. Ці ускладнення частково ліквідовує нижченаведений опис карти. Зазначені в дужках уточнення щодо назв безіменних поселень і урочищ, отримано при співставленні карти з її більш крупномасштабною копією Д.Мещерського, розмір якої, на жаль, не дозволяє передати багатий зміст карти у цьому виданні [З ксерофотокопіями зазначених карт де Боскета 1745 і 1749 років, виготовленими з наданих нами плівок, можна ознайомитись в Інституті картографії Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (№№ 43528, 43530)].

В той же час, карта 1749 року містить деякі елементи пізніших доповнень, насамперед пов’язаних з утворенням форпостів для боротьби з гайдамаками. Більш повно відображено склад поселень (переважно хуторів) у місцях їх найбільшої концентрації. Зокрема, на карті 1749 року зазначені хутори Артюхів, Резників, Матюхів на Інгульці та при усті Кам’янки; Онуфрєв (при усті балки Лозової), Адаменків – на безіменній балці (з кінця ХVШ ст. відома як Бабцева); Іляшенків, Григорів, Протопопенків, Волошиненків, Корчеків, Лелеків, Смоли, Мишків, сотенного осавула Свистуна – при Омельнику та його притоках; Петриченків при Макарисі; Бабичів, Денисенків, Лемешів і байрак Вовчий при Великій Березівці, сільце Козачківка при Цибульнику тощо.

При співставленні варіантів карт між ними простежуються також деякі інші розбіжності. Але в цілому дислокація відображених задніпрських поселень відповідає даним описів, які були використані де Боскетом при складанні карти (див. док. 37). Інша справа, що не всі з поселень та урочищ, зазначених в описах, були нанесені на карту, як і не всі з тих, які представлені на карті, зазначені у відповідних описах. Окремі розбіжності можна пояснити браком вільного місця на карті, застосуванням словоскорочень у прізвищах власників хуторів, які суттєво ускладнюють їх ідентифікацію. Гірше, коли назви могли бути перекручені при виготовленні численних копій карти та описів, як це має місце у випадку з хуторами Семена Гриценка (на карті Григорів) або Григорія Усика, названого Гусиковим (у пізніших варіантах зустрічається також "Густов").

Копію карти де Боскета, датовану 1763 роком, а також список приведених на карті поселень (без зазначення їх місця розташування), вперше опублікував у 1929 році Сергій Шамрай (див. Записки історико-філологічного відділу ВУАН, кн. ХХІV, с. 217 + карта). За окремими редакційними розбіжностями, список С.Шамрая досить повно відтворює назви наявних поселень. Крім того, дослідник приводить перелік окремих поселень з інших, більш пізніх прикордонних карт території краю 1755 року (там же, с. 218). На жаль, передача їх назв має досить сумнівний характер і в переважній більшості вони не можуть бути ідентифікованими з наявними на той час поселеннями на території краю.

Копія карти Задніпрських місць 1745 року Данила де Боскета

Копія карти Задніпрських місць 1745 року Данила де Боскета (фрагмент без нижньої частини).

РВ БАН Росії (м.Санкт-Петербург), д. 545; М 1:69300, або 16.5 верст в дюймі, багатокольорова, розмір 32:40 см. На оригіналі зазначено : Карта Заднепрским местам, снята и сочинена мною вновь в 1745-м году после высочайших Ея Императорского величества указов из Государственной коллегии иностранных дел, от устья реки Тясмин до устья реки Синюхи, гдк впала в Буг, с показанием вновь поселения от 1740-го по 1745 год. Инженер-подполковник Данила де Боскет".

Опис карти Задніпрських місць Данила де Боскета
1745 року (мовою оригіналу)

в долині річки Тясмин (від впадіння в Дніпро до Старого Чигирина)

в устье реки Тясмин на Днепре – остров Гайдуцкий и деревня Походеевка (справа);

выше – местечко Крылов, слева – Крелов Польский;

выше Крылова – деревня Воробцовка, слева через остров – польская деревня Ветрева;

слева – село польское Андрусевка, напротив – остров с безименным селом (Андрусевка), балка (Лобачовка) и буерак при вершине (Бутков);

справа – село Калантаево, слева через остров – село польское Калантаево;

справа – село Войтово, напротив слева – село польское Войтово;

справа – устье речки Чута, вдоль речки хутора: Косминин (мельница), Карноухов, Супрунин;

между речками Чутка и Ирклей – село Стецовка, на левом берегу Тясмина – село Польская Гущевка;

справа – речка и деревня Ирклеевка, вверх по речке безименное село (Нестеровка), справа – Караул, в верховьях – леса: Чута (справа) и Мотронин (слева, в границах Польской области);

в Польской области вверх по Тясмину слева – местечко Чигирин Польский, справа – старый город Чигирин.

в долині річки Цибульник (від впадіння в Дніпро
до витоків від лісу Чута)

справа от устья – два безименных хутора (сотника Майбороды);

слева – безименная балка и слободка Лубенка (лубенского полковника Апостола);

справа – слободка Ревовка и хутор (сотника Майбороды) на устье Обломеевки; вверх по речке – балка и буерак Чолновий (слева), выше – деревня Скулевата, в верховьях – буераки Довгий (справа) и Артюхив;

между Обломеевкой и безименной балкой (Ужванка) – хутор (Дайнеки), деревни Золотаревка (справа) и Хомовка (слева), на балке Ужванке – безименный хутор (попа табориского Семиона);

выше Ужванки – три безименных хутора (попа Кононова, попа власовского, Данилков) и деревня Быковка, в вершине безименной балки (справа) – буераки и безименная деревня (Волевачевка, отставного асаула);

выше Быковки справа – безименная балка и слободка (Устимовка), слева – безименный хутор (Устименка), село Глинское и еще два безименных хутора (Устименков и сотника Рудя); выше – деревня Федорки и при безименной балке (справа) – хутор Назарев Устименков.

на правому березі Дніпра (вниз від Цибульника до устя Омельника)

против местечка Власовки село Тубурищи, деревня Конотоп и хутора: два безименных, Динисив и Григоренка (при вершине речки Свинарни), вниз от Табурища вдоль Днепра – безименная протока (речка Круков);

против местечка Кременчука безименная речка (Свинарка), на ней справа от устья – село (Круков), вверх до устья безименной балки (Малая Свинарня) – три хутора (сотника Гаврилова, Байдаков и казака Лелека), на устье Малой Свинарки (справа) – деревня (Белецкова), вдоль Малой Свинарки – деревня (Паскивка) и хутора: Сорочинков, Таранцов, Лемешев, в верховьях Свинарки – хутора Пузенков, Назаренков, справа – на устье и в вершине безименной балки (Володкова) – деревня и хутор (полковника Капниста);

против устья Псла – безименное село (Каменка) и протока вдоль Днепра (Каменка);

против местечка Калиберды – села Бутовка при безименном озере (Долго) и Плехтеевка (при озере Добытном).

в долині річки Омельник Келебердянський

слева от устья – деревни Жебковка и Манзуровка, справа – деревни Косевка (Кисевка) и безименная (Дереевка), хутор сотника Козельского на устье безименной балки, в верховьях балки – буерак Мосачев;

речка Куплевата (справа), на устье речки – хутор Романенков и два безименных (оба Лиховы);

выше – безименная балка (Лозовата) и буерак Парной при вершине, против устья балки – хутор Булачов;

от Лозоватой до устья Сухого Омельничка – хутора Сенев, Гонторев, Никонов, Росошин и "9 хуторов" [Тут і нижче "9 хуторів" на Омельнику і "12 хуторів" на річці Малій Кам’янці – групи хуторів Потоцької сотні, які в пізніших документах (1753 рік) згадуються вже як окремі поселення цієї сотні – Онуфріївка і Христичівка (див. док. 56)];

вдоль Сухого Омельничка от устья к вершине – хутора Бондаренков, Мокрого, Кондретенков, Пащенков, Гриценков, Ляшенков, в верховьях – байраки Байдаков (справа) и Долгий;

в вершине Омельника (Омельничка Мокрого) хутора Курильцев, Волошенинови (два) и хутор сотника Гаврилова.

на правому березі Дніпра між Омельниками Келебердянським і Переволочанським

деревня Порохнявцы, две безименные (Тройницкой и Буянская), крепость и слобода Мишурин Рог.

в долині річки Омельник Переволочанський

справа от устья – деревни Каменка, Калужена и хутор Макогонов, слева – мельница брегадира Апачинина;

в верховьях справа – Княжи боераки и балка, в вершине – буерак Шевский (слева) и Попельнастый.

у верхів’ях річки Малий Інгулець (від устя річок Жовтої і Зеленої до витоків за Чорним лісом)

справа – балка и речка Верблюжка, в верховьях речки – Верблюжьи боераки, выше – балка Бересневата;

вдоль Бешки справа – балка и Мурзин боерак при вершине, слева – Зарудные боераки, справа – Некрасовские боераки, в верховьях – снова Зарудный боерак и отроги Чорного леса;

между Бешкой и Каменкой слева – речка Гивненка;

речка Каменка (слева), в вершине речки – граница Миргородского и Полтавского полков, при безименной балке (Малая Каменка) – "12 хуторов", при устье балки слева – хутор Овсяника (очевидно помилково, мав би бути при р. Грузькій), в верховьях Каменки слева – балка Лозовата (Лозова) и могила Кашталянова;

между устьем Каменки и Березовки – два хутора: Шолкунов и Гусиков, справа от устья Березовки (Малой) – хутор Чечелев и Сурганов боерак при вершине;

выше – вторая речка Березовка, при ней два хутора – сотника Гаврилова и Науменков, против устья Березовки на Ингульце – хутор Делятинского;

на безименной речке (Березовка Большая) хутора Овечин, Макарев, Таранцов, Леонтиев, Девляшов, Косенков, Костенков, Кайдашов, Мулявин, в вершине лес (Великий);

справа между речками Большая Березовка и Макариха – безименная балка и буераки (Дорошеви);

вдоль безименной речки (Макарихи) – хутора Воробцов, Щербинин, Пащенков и буерак (Плоский);

выше, к безименной речке (Говнянка) – хутора Малежев, Данов, Шарков, Данилченков, Головка, Павлов;

от речки Говнянки до речки Чорнолески (справа, в Чорном лесе) – хутора Диков, Хоменка (против устья), далее – Векаренин /очевидно попа-вікарія/, Сокуров;

против устья Чорнолески – местечко Цебулев и дорога из Крилова на Архангельск (вдоль дороги – три караула), в верховьях у польской границы ("Вершина Ингульца") – два леса (слева – лес Круглик, справа – лес Нерубай, при нем караул Польский).

у верхів’ях річки Великий Інгул (від устя балки Бересневатої до витоків з-під Нерубаївських лісів)

справа – балка Бересневата, в верховьях к речке Бузовой (приток Сухаклеи) – могила Галаганова, выше – речка Ушивая и балка Калиновка, речки Сухоклей Каменовата и Груская с Овсяниковыми боераками и Миргороцкой могилой у вершины;

слева – речка без названия (Каменка), выше – речка Амтъжамка и Зарудные боераки при вершине;

в верховьях Ингула – безименные буераки у польской границы и лес Нерубай.

в лівобережному басейні річки Висі (від Синюхи до верхів’їв вздовж російсько-польсъкого кордону)

выше устья Выси – речки Ольшанка ("посреди поле и лес") и Беребнянка, "а упала в речку Кильтенку";

далее речка Кильтенка, "а упала в реку Вись", в верховьях – Хмелев боерак и вторично "Хмелевий боерак, которий упал в Кильтень речку";

Петровский остров, на изгибе Выси – речка Виска и балка Берешневая;

балка Коропченина, "ис которой течет дви реки: б. Шкарпова и б. Коропченина", слева в вершине – буерак Коропчений, выше – балки Шкарпови и Коропчини "которие впали в реку Высь", в верховьях боераки Шкарпови, вдоль дороги из Цибулева в Архангельск – могилы Рядние;

балка Дедова, на устье слева – форпост Первий и хутор Гонтарев, на правом берегу Выси в границах Российской державы – Прилуцкие могилы, за границей – Найденов боерак;

далее к вершине Ингула – буераки Шляхови, при них – караул Болтеш, за границей – пасика Иреемова и лес Нерубай, "в котором поселений никаких, городов, сел и деревень кроме Польской держави неимеется".

в лівобережному басейні річки Синюха
(від Висі до Чорного Ташлика)

речка Торговица, слева от устья – крепость Архангельская;

речка Кагарлык, слева от устья – лес Наумов;

между Кагарлыком и Сухим Ташлыком – три Тишковые боераки и боераки Плоские (два), речка (Троянка) и Робление могили при вершине;

речка Сухой Ташлык, в верховьях справа – балка Скарбная;

между Сухим и Чорным Ташлыками – Рядовие могилы (при вершине речки Добренки) и боерак Афицурев,

речка Чорной Ташлык и могила Халядника при вершине, справа от устья – безименная речка и Семи боераки при вершине, речка Плетеный Ташлык, слева – речки Помочная и Груская, при ней Бешь Байраки;

На правом берегу Синюхи – лес Пристайка Гетьманская (против устья Сухого Ташлыка), речки Вербовец, Журавленка, лес Злодейский и речка Злодейка, речка Ятрань, село Нерубай и лес Стародубово, село Торговица (против Архангельска) и лес над Иеничем, "в котором село и пасика".

Опубліковано: Пивовар А.В. Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини ХVІІІ століття. – К. : Академперіодика, 2003 р., c. 186 – 189.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2018 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 6409

Модифіковано : 17.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.