Торжество Білого Рояля

Віталій Ковалинський

Це урочисте дійство – Торжество Білого Рояля – мало місце в Музеї Михаїла Булгакова та прилеглій до нього території 7 вересня 2008 року. Андріївський узвіз того вечора був щиро і щедро наповнений тим, з чим у нашому сприйнятті уособлюються герої творів письменника та дім Булгакових – Турбіних. Настрій гостей, які о пів на восьму зібралися на свято, був повністю «булгаковським».

Білих роялів того вечора побачили не один, а цілих три. Перший був напівпрозорим білим ажурним фантомом, який пронесли з факелами урочистою ходою від Андріївської церкви до пам’ятника Булгакову біля будинку № 13. Перед ним стояв другий рояль, і на ньому на початку дійства один з найкращих київських піаністів лауреат Державної премії ім. Л. Ревуцького, лауреат премії «StART» Євген Громов грав твори Клода Дебюссі. А третій, рояль-ювіляр, зайняв відведене йому місце на першому поверсі «дому Турбіних». За нього Євген пересів пізніше, коли свято з вулиці перейшло під дах.

До цих урочистостей мав безпосереднє відношення музейний проект «Журфікси у Булгакових», перший з яких відбувся у Музеї 13 квітня 2006 року. Автором проекту стала провідний науковець Ірина Сіренко. «Журфікс» – французьке слово, що перекладається як «визначений день». Колись, до руїнницького 1917-го, цим словом у шляхетних сімействах називали день, призначений для прийому гостей без попередніх на те запрошень. У Булгакових журфікси проходили щомісяця по непарних суботах. І тепер сучасні, започатковані Музеєм, стали відродженням старовинного звичаю музично-творчих салонів, які були не тільки формою вишуканого проведення дозвілля, але й своєрідною мистецькою лабораторією. Природно, що фіксованим днем журфіксів було обрано 13 число кожного місяця.

На зустрічах у Музеї М. Булгакова брали участь відомі українські музиканти і композитори В. Сільвестров, В. Годзяцький, В. Польова, Н. Свіриденко, Л. Войнаровська, М. Которович, С. Сулдьдіна, І. Семененко та інші, їхні блискучі виступи зіштовхнули музейників з нагальною потребою придбати відповідний рояль, бо наявне меморіальне фортепіано, що належаF ло о. Олександру Глаголеву, духівнику Булгакових, не відповідало вимогам концертного інструмента.

Піаніст Євген Громов	Учасники «Торжества Білого Рояля»

Невдовзі Музею запропонували салонний рояль відомої у минулому фірми «Кернтопф та син», яка існувала у Варшаві з 1840 року й до початку Другої світової війни. 1862 року Ян Кернтопф почав робити фортепіано виключно своєї власної системи, відмовившись від послуг сторонніх комплектувальників. З 1878-го фірмою керував син засновника – Едуард, й через 10 років, у 1888-му, було виготовлено 100 інструментів, половина з яких потрапили на російський ринок. На Хрещатику, № З З знаходилося «Депо роялів, піаніно та фісгармоній «Кернтопф та син», де були представлені різні виробники.

Найкращим інструментом фірми «Кернтопф та син» є салонний рояль, який нині придбаний Музеєм М. Булгакова. Відомо, що рояль знаходився в Києві з 1920-х років. Він був зроблений спеціально до Всесвітньої виставки у Парижі 1889 року, й тому серійний номер на ньому відсутній. Цей унікальний рояль отримав тоді найвищу нагороду – золоту медаль (Grand Prix). Цікавий факт – на Паризькій виставці був присутній класик французького імпресіонізму композитор Клод Дебюссі, який оцінював звучання музичних інструментів. Тому саме його твори гралися на святі «Торжество Білого Рояля».

Михаїл Булгаков – над усім	Привиди на даху

Реставрований рояль вперше зазвучав на журфіксі у «домі Турбіних» 13 вересня 2006 року, коли під його акомпанемент виступив ансамбль «Українські акварелі» під керівництвом заслуженої артистки України Анни Середенко. І того вечора працівники Музею запропонували присутнім стати меценатами новаторського проекту «Білий рояль» – взяти участь у колективному придбанні унікального інструмента.

Рояль умовно розібрали на складові частини – корпус, пюпітр, чавунна рама, дека, педальна ліра, упорна шпиця, струни, клавіші та дрібні деталі внутрішньої механіки. У такий спосіб кожний бажаючий міг за свій благодійний внесок «придбати» будь-яку частку роялю й подарувати її Музею!

Так само, як за широкої підтримки киян будинок Булгакових свого часу був збережений, як у 1982-му на ньому з’явилася меморіальна дошка, як 15 травня 1991-го відкрився Літературно-меморіальний музей, так і тепер пропозицію ініціативних науковців підтримали численні прихильники творчості видатного киянина. Акція «Білий рояль» тривала півтора роки й стала дійсно масовою. У грошовій сумі, за яку придбали унікальний музичний інструмент, внески 98 киян і гостей міста – доброчинців, офірувачів Музею Михаїла Булгакова.

І безкінечно праві його співробітники, коли кажуть: «Ми щасливі, що дали людям змогу долучитися до доброї, красивої справи! Ми святкуємо не тільки те, що нарешті Білий Рояль оселився у будинку Булгакова, а й те, що ми разом з добрими, небайдужими людьми. Ми разом будуємо нашу культуру, будуємо наше суспільство!»

Завершення благодійної акції й було відзначено багатолюдним святом «Торжество Білого Рояля». Насамперед на нього запросили учасників-дарувальників, відзначених персональними значками «Офірувач Музею М. Булгакова», та багатьох інших друзів Музею. Безпосередніми організаторами свята були директор Музею Людмила Губіанурі, автор науково-художньої концепції Музею Кіра Пітоєва, керівник проекту Ірина Сіренко, виконавчий директор Фонду музею М. Булгакова Ірина Воробйова.

Для проведення свята був запрошений режисер Владислав Троїцький – художній керівник Центру сучасного мистецтва «Дах» та організатор міжнародного мистецького фестивалю «Гоголь-фест».

Так само, як коріння булгаковської творчості живила різноманітна київська атмосфера – від вишуканості й до вуличних народних гулянь, так і на театралізованому святі 7 вересня В. Троїцький сміливо, але абсолютно природно поєднав рафіновану музику Дебюссі з автентичними співами гурту «Даха Браха». У внутрішньому подвір’ї та на даху будинку Булгакових з’являлися булгаковські персонажі, а на білих полотнищах, що утворювали своєрідний просторовий «лабіринт» і водночас служили кіноекранами, кадри кінохроніки змінювалися сімейними булгаковськими фото, сторінками рукописів та партитур (кінопроекції режисера Олександра Дірдовського). Вируюча симфонія мистецьких жанрів захоплювала публіку, створюючи містичну ауру булгаковського світу.

Рояль фантом	Владислав Троїцький, Валентина Дерід, Кіра Пітоєва, Людмила Губіанурі, Олена Шарашидзе, Роберта Пічч, Федеріко Руссо, Ірина Воробйова, Ірина Сіренко, Далі Капанадзе

Головну спонсорську підтримку акції «Білий рояль» та проекту «Журфікси у Булгакових» Музей отримав від міжнародної фінансової групи UniCredit Bank та особисто голови правління Федеріко Руссо.