Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Мовознавство / Рідкісні українські слова / Ж

Рідкісні українські слова

Ж

Жаcно – страшно (І. Франко)

Жак – спільна громадська робота (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Жалування – винагорода за службу (М. Грушевський)

Жарнівки – ракові жоренця, круглі білі камінчики, нанизані на нитку, носилися у вигляді прикраси на шиї (Г. Квітка-Основ’яненко)

Жас – жах (І. Франко)

Жасний – жахливий, згубний, страшний (різні автори)

Жбих – жбан (І. Франко)

Жваний – пожований (І. Франко)

Жвати – жувати (І. Франко)

Жвягтіти – чавкати (І. Котляревський)

Жеб (жеби) – щоб, щоби (різні автори)

Жебоніти – говорити (І. Франко)

Жегнати – прощатися (І. Франко)

Жегнатися – прощатися, розставатися (І. Франко)

Женада – сором, ніяковість (І. Франко)

Женений – летючий (різні автори)

Женишина – одне з двох закоханих: парубок чи дівчина (різні автори)

Жентиця – сироватка з овечого молода (І. Франко)

Женувати – соромити, бентежити (І. Франко)

Женуватися – соромитись; без женади – не соромлячись (І. Франко)

Женячка – одруження (І. Франко)

Жеретія – 1) гадюка, що лазить по деревах (І. Котляревський; І. Франко); 2) ненажера, ненаситний (І. Франко)

Жертва – пожертвування (М. Грушевський)

Жертися – сваритися (різні автори)

Жесний – страшний, жахливий (І. Франко)

Жестоковийний – упертий, непохитний (М. Грушевський)

Живець – стебло, з якого вирощують нову рослину (Ю. Дячук)

Живина – жива істота (І. Франко)

Живиця – тут: горілка (А. Свидницький)

Живіт – тут: життя (Є. Гребінка; П. Гулак-Артемовський)

Живло – 1) бурхлива течія; 2) основа живого, стихія, матерія; середовище, сфера; усе живе, живуще (І. Франко; різні автори)

Живловий – живий (І. Франко)

Живність – пожива, харчі; свійські тварини, птиця, живі істоти, призначені для їжі (І. Франко)

Живот – життя, майно, добро (І. Франко); тут: життя (А. Свидницький)

Животіння – життя в тяжких умовах; життя сіре, безбарвне (М. Грушевський)

Жидлик – дзбанок, келих (І. Франко)

Жирандоль – свічник (І. Франко)

Жирандоля – свічник (І. Франко)

Жлукто – посудина, видовбана з стовбура дерева, в якій золили білизну – парили, заливши її спеціально для цього приготовленим розчином золи (Г. Квітка-Основ’яненко)

Квітка-Основ’яненко)

Жмінка – жменька (від «жменя») (І. Франко)

Жовна – чорний дятел (різні автори); дятел (М. Грушевський; І. Франко); тут: іволга (А. Свидницький)

Жовнір, жовняр – солдат (різні автори)

Жовноватий – тут: із хворобливими гулями на обличчі (А. Свидницький)

Жовняр (жовнір) – солдат (І. Франко)

Жовтачка – гепатит, жовтуха, жовтяниця (І. Франко)

Жолд – плата, винагорода, грошове постачання (І. Франко)

Жондця (жонц, жонца) – управитель (М. Грушевський; І. Франко; різні автори)

Жорства – шматочки гірських порід або мінералів, утворені внаслідок вивітрювання чи обробки штучним способом (І. Франко); гравій (різні автори)

Жостіль – жостір, крушина (І. Франко)

Жубровий – зубровий (від «зубр») (різні автори)

Жудити – підганяти, підбурювати, нацьковувати (М. Грушевський)

Жужлиця – нагар (І. Франко)

Жуїр – людина, яка живе весело і бузтурботно, шукаючи в житті лише задоволень (М. Грушевський)

Жунуватися – соромитися (І. Франко)

Жупа – 1) одиниця адміністративного поділу; 2) соляна копальня або солеварня (М. Грушевський; І. Франко); 3) плата за оренду соляної шахти; жупна сіль – оплачена, державна сіль (різні автори)

Жупан – стародавній верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, поширений серед заможного козацтва та польської шляхти; верхній жіночий одяг переважно з дорогих тканин (Г. Квітка-Основ’яненко)

Жупанок – зменшувальне від «жупан», верхній чоловічий і жіночий одяг (різні автори)

Жупел (жупель) – дослівно (церковнослов’янське) – жар, розпечене вугілля, у якому катуються грішники в аду; переносно – пугало, предмет жаху (М. Грушевський; Ю. Дячук)

Жупник – суддя (І. Франко)

Жупчики ловити – тут: ловити гави, спати (А. Свидницький)

Жур – 1) харч, здобич; 2) страва з непросіяної вівсяної муки, розведеної на воді і вкислої; їдять жур із конопляною олією (І. Франко; різні автори)

Журавель – український народний сюжетний танець (І. Котляревський)

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2017 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 2332

Модифіковано : 13.10.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.