Урочище Наталка з заплавним лісом під опорами Північного мосту — проектований ландшафтний заказник місцевого значення «Наталка»
Парнікоза І.Ю.
Об’єкт розташований в південно-східній частині Оболоні, на схід від Оболонської Набережної в межах Оболонського району м. Києва. Площа об’єкта 20,8 га.
Наталка — урочище, зазначене на планах кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Поява залізничного насипу (1916 р.) спричинила переміщення Наталки на 2 км на північ. В цей час Наталка мала популярність серед містян-ремісників, які заготовляли тут вербову лозу. Хутір Наталка розташовувався на правому березі Дніпра навпроти урочища Чорторий. В перші десятиліття ХХ ст. мешканці Наталки працювали на місцевому тартаку, займалися рибальством та володіли човновою переправою через Дніпро для мешканців Воскресенки, Вигурівщини та Троєщини. У 1938 р. у зв’язку з будівництвом НКШС №1 усіх мешканців було переселено до селища Шевченка (близько 10 хат). Тут розташовувалася база відпочинку заводу «Маяк» (кінець 60-х рр. ХХ ст.). У другій половині 50-х рр. ХХ ст. урочище Наталка було частково заліснено. Площа 20 га (сіножать, 1963 р.) (Вакулишин, 2014).
Прибережна та водна рослинність на відмілині в урочищі Наталка. Фото І. Парнікози, 2012 р.
На початку 1990-х рр. на площі 11 га був закладений парк з насадженнями клену гостролистого (Acer platanoides), дуба черещатого (Quercus robur), берези повислої (Betula pendula). Зустрічаються також робінія звичайна (Robinia pseudoacacia), клен американський (Acer negundo), ясен звичайний (Fraxinus excelsior), каркас західний (Celtis occidentalis), груша звичайна (Pyrus communis), горобина звичайна (Sorbus aucuparia), в’яз гладкий (Ulmus laevis) та малий (Ulmus minor). Самосівом поширені звичайні для заплави тополі біла (Populus alba) та чорна (P. nigra), верба гостролиста (Salix acutifolia) та біла (S. alba). З чагарників широко поширені свидина біла (Swida alba) та криваво-червона (S. sanguinea), крушина ламка (Frangula alnus), ліани: дівочий виноград п'ятилисточковий (Parthenocissus inserta) та здичавілий виноград (Vitis vinifera). Поширена також ожина сиза (Rubus caesius).
Найбільшу цінність в урочищі становлять ділянки заплавного лісу з білої верби (ці угруповання охороняється в Євросоюзі Оселищною Директивою), які мають природний гідрорежим, тобто навесні вони заливаються водами Дніпра. Найбільший їх фрагмент знаходиться під правобережними биками Північного мосту. Тут має місце незасмічена ділянка плавнів з добре вираженим трав’янистим ярусом, прибережно-водною та водною рослинністю. В складі тутешньої рослинності виявлено такі вологолюбні види: незабудка болотяна (Myosotis scorpioides), живокіст лікарський (Symphytum officinale), жеруха земноводна (Rorippa amphibia), плетуха звичайна (Claystegia sepium), розхідник звичайний (Glechoma hederacea), вовконіг європейський (Lycopus europaeus), м’ята водяна (Mentha aquatica), шоломниця звичайна (Scutellaria galericulata), чистець болотяний (Stachys palustris), плакун верболистий (Lythrum salicaria), алтея лікарська (Althea officinalis), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris), підмаренник болотяний (Galium palustre), вероніка джерельна (Veronica anagallis-aquatica), паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara), валеріана лікарська (Valeriana officinalis), берула пряма (Berula erecta) та інші. Зовнішній вигляд цього лісу нагадує славетні амазонські джунглі.
В урочищі Наталка збереглися ділянки, які відповідають трансформованим псамофітним (пісколюбним) лукам, в складі яких домінують злаки — кипець сизий (Koeleria glauca) та костриця Бекера (Festuca beckeri). Вони мають бути збережені з огляду на свою різноманітну флору. .
Водяний горіх плаваючий в урочищі Наталка. Фото І. Парнікози, 2012 р.
Насадження дуба черещатого в урочищі Наталка. Фото І. Парнікози, 2012 р.
Тут зустрічаються такі посухостійкі рослини, як верблюдка (Corispermum sp.), морква дика (Daucus carota), миколайчики плоскі (Eryngium planum), очиток звичайний (Sedum maximum) та шестирядний (S. sexangulare), ластовень лікарський (Vincetoxicum hirundinaria), хвилівник звичайний (Aristolochia clematitis), полин лікарський (Artemisia abrotanum), гіркий (A. absinthium) та дніпровський (Artemisia campestris), волошка дніпровська (Centaurea borysthenica) та лучна (C. jacea), любочки осінні (Leontodon autumnalis), кремена несправжня (Petasites spurius), деревій верболистий (Achillea salicifolia), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare), козельці великі (Tragopogon major) та українські (T. ucrainicus), гвоздика Борбаша (Dianthus borbasii), смілка звичайна (Silene vulgaris), псамофілієла мурова (Psammophliella muralis), звіробій звичайний (Hypericum perforatum), дрік фарбувальний (Genista tinctoria), в’язіль різнобарвний (Securigera varia), підмаренник північний (Galium boreale) та справжній (G. verum), льонок звичайний (Linaria vulgaris), дзвінець малий (Rhinanthus minor), дивина чорна (Verbascum nigrum), вероніка колосиста (Veronica spicata) та довголиста (V. longifolia), цибуля гранчаста (Allium angulosum), холодок лікарський (Asparagus officinalis) та перстач сріблястий (Potentilla argentea).
Всі форми псамофітної рослинності чутливі до витоптування та інших форм рекреаційної діяльності, а також надмірного засипання піском та заростання наступними в ряду сукцесії рослинними угрупованнями. Вони знищуються також внаслідок добування піску та забудови місцезростань. Зважаючи на це, вони перебувають під охороною Оселищної Директиви Євросоюза. Зокрема, перебувають під охороною піонерна псамофітна рослинність: угруповання костриці-келерії — код 6120 та остепнені луки — код 6210 (Siedliska — Przewodnik metodyczny).
На більш вологих лучних ділянках зростають конюшина польова (T. arvense), гибридна (T. hybridum), лучна (T. pratense) та повзуча (T. repens), горошок тонколистий (Vicia tenuifolia) та чотринасінний (V. tetrasperma), золототисячник малий (Centaurium erythraea), рутвиця лискуча (Thalictrum lucidum), перстач гусячий (Potentilla anserina) та очеретянка звичайна (Phalaroides arundinacea).
В складі прибережно-водної рослинності поширені: жовтозілля татарське (Senecio tataricus), осока гостра (Carex acuta), ситняг болотяний (Eleocharis palustris), куга озерна (Schoenoplectus lacustris), ситник сплюснутий (Juncus compressus), рогіз вузьколистий (Typha angustifolia) та широколистий (T. latifolia), їжача голівка пряма (Sparganium erectum), яка охороняється в м. Києві згідно до рішення Київради № 880/2290 від 23.12.2004 р. (Перелік рослин та тварин…), сусак зонтичний (Butomus umbellatus), частуха подорожникова (Alisma plantago-aquatica) та стрілолист (Sagittaria sagittifolia).
У водній флорі прибережної зони Дніпра та його заток поширені різак алоєвидний (Stratiotes aloides), глечики жовті (Nuphar lutea) — вид, який охороняється на території Києва рішенням Київради № 880/2290 від 23.12.2004 р. (Перелік рослин та тварин…), водяний горіх плаваючий (Trapa natans), включений до Червоної книги України (2009а), рдесник гребінчастий (Potamogeton crispus), а також рдесник пронизанолистий (Potamogeton perfoiliatus).
За даними https://www.inaturalist.org в урочищі виявлена норка американська (Neovison vison).
Зважаючи на загрозу забудови, все урочище Наталка, включаючи найцінніші збережені в природному вигляді частини вздовж узбережжя та під правобережними биками Північного мосту, має бути оголошене ландшафтним заказником місцевого значення.