Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Історичні типи держави

Шестопалова Л. М.

Типи держав – їх поділ і об’єднання за сукупністю найбільш суттєвих ознак (основна класифікація держав).

Суспільно-економічної формація – сукупність усіх суспільних відносин у їх взаємозв’язку з домінуючим способом суспільного виробництва (критерій історичної типізації держав).

Суспільно-економічної формація – певний тип суспільства, цілісна соціальна система, що функціонує і розвивається за своїми специфічними законами на основі конкретного способу виробництва. Кожне суспільство характеризується певним типом суспільних відносин.

Суспільні відносини – відносин між людьми, які виникають, змінюються чи припиняються в процесі їх спільної практичної і духовної діяльності.

Види суспільних відносин:

Матеріальні суспільні відносини – виробничо-економічні суспільні відносини, що виникають у процесі виробництва матеріальних благ;

– Ідеологічні суспільні відносини – вторинні, надбудовані відносини, похідні від матеріальних.

Суб’єкти суспільних відносин:

– спільності людей;

– організації;

– групи;

– особистості.

Спільності людей – національно-етнічні об’єднання людей, що характеризуються такими формами як рід, плем’я, нація, народ, населення та тощо.

Народність – спільність людей, які проживають на одній території, пов’язані спільною мовою, особливостями психічного складу, культури і способу життя та іншими загальними цінностями, закріпленими в звичаях, традиціях та інших соціальних нормах.

Нація – народ, спільність людей, які проживають на одній території, пов’язані загальними економічними відносинами, спільною мовою, культурою, одним законодавством, національними інтересами, митними кордонами та іншими ознаками державності.

Народ – населення певної країни.

Населення – сукупність людей, які проживають на певній території, здійснюють свою життєдіяльність у межах адміністративної чи політичної одиниці.

Групи людей – різновид соціальних суб’єктів, об’єднань людей по статевому, расовому, національному, професійному та інших критеріях, в основі яких – природні чи громадські причини.

Форми виникнення держави:

Давня афінська держава – класична форма, що характеризується появою політичної організації суспільної влади внаслідок протиріч у середині первісного суспільства, яке розкладалося у зв’язку зі зміною способу виробництва.

Давньоримська держава – крім загальних передумов, прискорення державності спонукала боротьба патріціїв (родової знаті) та плебеїв (зайшлого населення).

Ранньонімецькі держави – державність у німців виникла як ранньофеодальна. У час, коли німці підкорили собі території Римської Імперії, в них був період розпаду первісних суспільних відносин. Для того, щоб тримати у покорі завойовані землі і людей, загарбники почали створювати князівства, що прискорило процес виникнення державності.

Держави Давнього Сходу – крім основних передумов виникнення державності у цих народів важливу роль відіграла організація суспільних робіт для побудови каналів, що виконували функцію зрошувальної системи.

Держави інків і майя – утворення державності було прискорено розвитком землеробства.

Східнослов’янська державність – виникла як результат поступового переродження органів військової демократії на державні органи.

Положення наукової класифікації історичних типів держав:

– певним історичним етапам розвитку людства відповідають притаманні тільки їм спосіб виробництва й характер виробничих відносин;

– економічний лад обумовлює всі інші суспільні відносини і разом з ними утворює історичний тип суспільства;

– кожному історичному типу суспільства властивий тільки свій тип державної організації.

Історичний тип держави – сукупність найбільш суттєвих ознак, певних рис, властивих державам, що існували на певних етапах історії людства.

Історичний тип держави – сукупність певних рис держави, існуючих у межах однієї суспільно-економічної формації, які характеризуються єдністю економічної основи, соціальної сутності та зовнішніх форм виявлення.