Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / Б / Володимир Баняс / Альбом прозових мініатюр / Оголена

Альбом прозових мініатюр

Оголена

Володимир Баняс

Сторонній

Вона йде. У голові в неї сонна музика. Її тіло втомлене, її душа заціпеніла. Вона не пливе, вона ступає важкою ходою, де наче відбився весь віковічний відчай.

Вона знесилена. Натомість місто просякнуте очікуванням свят: Нового року та Різдва. Чи відчуває вона відповідний настрій?

Вона торує свій шлях нечутно, непомітно для інших. Вона у натовпі. Це – природно: стати молекулою броунівського руху, вселенського змішання. Неодмінно.

Херувим із крилами голуба

Знаєш, десь там є блакитна площина неба.

Херувим із крилами кажана

Ти бачиш сама: воно навіть не сіре, воно чорне.

Сторонній

Вона обвітрена, бо не хоче щоразу прикривати тіло товстим шаром одягу, захищаючись од світу.

Її обличчя артистично посічене ледь помітними гострими крапельками зимового дощу.

Їй тяжко, бо в руках дві великі сумки з покупками до свят. Часто тільки ці штуки створюють потрібну ауру.

Вона згадує літо. Тоді вона популярна. У неї є маленька чорна спідничка, яка лише трішки прикриває два з трьох найбажаніших тілесних скарбів доньок Єви.

Так, влітку вона притягує. Дорога з дому кудись і звідкись – додому перетворюється на шлях перелюбу: не один самець в уяві роздягає її. Все залежить од фантазії.

Без сумніву, влітку вона відчуває на собі увагу.

Херувим із крилами кажана

Вони вбачають у тобі лише засіб для вдоволення хоті.

Херувим із крилами голуба

Вони вбачають у тобі Жінку, плодовиту Матір-Землю.

Сторонній

Тепер зима. І вона цього не забуває.

Холодно тільки зранку, коли виходить надвір. Згодом організм пристосовується. І навіть отой болоньєвий плащ, який не застібається через поломку, добре гріє. Мабуть, інколи не суттєво, чи кружляє тепло: кінцівки, тулуб, голова вже не такі чутливі.

Вона просувається, не озираючись. Чоловіки тимчасово не цікавлять її. Спрагла плоть у неї оніміла від морозу відчуження.

Чи усвідомлює вона це?

Херувим із крилами кажана

Невже ти ніколи не здійсниш вольового вчинку? Ти боїшся. І ти огидна своїм страхом. Але ти злоблива – мені це подобається.

Херувим із крилами голуба

Він бачить тебе, не забуває. Ти – Його дитина. А наразі ти розчарована. Однак незабаром над головою з’явиться морозне зимове сонце. Це всього-лиш хвилинна слабкість…

Херувим із крилами кажана

…Яка була вчора, є сьогодні й буде завтра.

Сторонній

Вона перед своїм під’їздом. У такий час небезпечно ходити самій: із настанням ночі в двоногих помилок Творця активізуються гени, що мають коріння в чотирилапих істотах.

Та вона не лякається. Вона «на автоматі»: механічно підходить до ліфта, механічно натискає на червону кнопку (де зсохлися тисячі звивин, залишені брудними пальцями), механічно заходить до кабінки, механічно знаходить потрібний поверх.

Вона висмоктана. Підіймається, заплющивши очі. Відчуває внутрішній підйом (чи то пак, спуск). Таки-так, вона спромоглася на згадку. Згадку законів фізики. Добряче колись вона їх зубрила!

Коридор без освітлення.

Херувим із крилами кажана

Вони всі повинні бути вдома.

Херувим із крилами голуба

Може, вони кудись поїхали.

Сторонній

Темно й тепло. Друге твердження здається суперечливим і неймовірним. Хіба це можливо?

Двері зачинено зсередини. Вона (нарешті!) прокидається. Бо вона сама! Двокімнатна квартира – величезний палац. Більшого й не треба.

Гуркіт у серці посилюється.

Першою йде біло-синя шапочка. Вішалка з радістю приймає свою власність.

Плащ тепер не здається таким важким, як завше. Вушка вішалки байдуже звалюють його на себе.

Взуття. Воно набридло, воно просякнуте потом і брудне. Його чиститимуть не зараз.

Реглан коричневого кольору. На сім гудзиків. Руки вже тремтять, утім, не поспішають. По черзі, шановні, по черзі.

Джинси. Вони заляпані. Коли їх відіпрати? Завтра. Вона попросить маму.

Білі шкарпетки з вишитими на них котиками. Улюблені. Вони теж потребують прання. Проте їм також доведеться зачекати.

Розім’ятися. Вона крутить головою, намагаючись пришвидшити рух гемоглобіну.

Тсс! Вона звільняє свої перса від бавовняної шкаралупи. На крісло її! Вочевидь, лише тепер вона дихає на повні груди.

Останній штрих. Рамена, стегна, коліна, литки, одна нога, друга (цю ношу вдячно приймає ліжко). Жадано вільно.

Вона цнотлива (в цьому віці – як так сталося, чи дуже це травмує її?). Вона літає. Ставить чайник, миє посуд, робить легеньке прибирання. Її тіло живе, виграє плавними збуджуючими рухами. Почергово здіймається то одна принада, то інша.

Херувим із крилами кажана

Ти товста, у тебе великі сідниці, малі груди, нерівні ноги.

Херувим із крилами голуба

Ти пишна.

Сторонній

Диван. Скільки втоми втягнув старенький у себе! Лягла на нього. Спочатку трохи неприємно: ворсинки лоскотно торкаються шкіри. Згодом тіло звикає.

Й ось – Пітер Гебріел, «Увись», «Крапля»…

Херувим із крилами голуба

Злови цю мить і насолоджуйся!

Херувим із крилами кажана

Котику, це ж ненадовго. Ти шукаєш те, що злочинно непомітне, а рутина вічна й усеосяжна. Мені навіть жаль тебе.

Сторонній

Вона на вершині тимчасовості.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 115

Модифіковано : 10.12.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.