Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / Б / Володимир Баняс / Альбом прозових мініатюр / …І колекція перекладів / Мусташ і Бамбльбі

Альбом прозових мініатюр

…І колекція перекладів

Мусташ і Бамбльбі

Азар Аттура
переклад Володимира Баняса

Мусташ та її брат Бамбльбі були дуже симпатичними й крихітними золотими рибками, які плавали у великому акваріумі в зоомагазині. Придбавши їх по 89 центів за кожного, принесла додому. Я розводила золотих рибок два десятиліття (багато з них жили по п’ять, шість і навіть сім років), утім, коли побачила Мусташ, відчула, наскільки нелегко буде виховувати її й підтримувати в ній життя: їй було десь шість місяців, що для цих коропоподібних дитячий вік, але вона залишалася надто маленькою – з ніготь на моєму мізинці. Дивлячись на обох (Бамбльбі був крупніший за Мусташ, а на боках у нього виднілися смужки, через що він трохи нагадував джмеля), на те, як швидко й тривожно вони сновигали в пакеті, я бажала найкращого цим крихітним створінням, охоплених переляком.

Удома, обережно відкривши пакет, виплеснула їх разом із водою в акваріум (заздалегідь наповнений очищеною від хлорки й насиченою киснем рідиною), до якого був приладнаний зовнішній фільтр, відтак накрила кришкою. Вони не могли вистрибнути, мали чисту водойму з достатньою кількістю повітря (золотим рибкам потрібно дуже багато кисню), проте малеча була настільки налякана, що наступні два дні намагалася викрутити дірку в склі, постійно втикаючись у нього носиками. Я годувала їх двічі на добу й розмовляла заспокійливим тоном. Незабаром вони зрозуміли, що я, велетень без зябер, – джерело їжі та приємних звуків.

Бамбльбі був швидшим і масивнішим за сестру. Невдовзі вони почали жваво вітати мене й «кричати» своєю мовою, беззвучно відкриваючи ротики. Мусташ нагадувала повновиду дівчинку у витонченій сукні (її хвіст), коли нетерпляче плавала колами й «розмовляла» зі мною. Мама називала її «світською левицею», бо та, відкриваючи ротик і привітно киваючи голівкою, примудрялася змахувати хвостом, наче королева (бачите, у них є індивідуальність!). Я грала роль її васала.

Мусташ була дівчинкою. Як я це зрозуміла? Не хочу видаватися сексисткою, та вона поводилась, як маленька вередлива леді. Тож коли підросла, я змогла підтвердити здогад: у золотих рибок жіночої статі задня частина тільця несиметрична. Натомість у чоловічих особин вона симетрична, інколи на зябрах і дорсальних (передніх) плавниках з’являються «вузлики», «бородавки». Отже, Бі був хлопчиком.

Вони утворювали чудову пару. Часом я прокидалася посеред ночі, щоби попити води або з’їсти бутерброд із желе й арахісовим маслом, і коли проходила повз акваріум, на мене дивилися дві пари блискучих очей. Рибки теж хотіли перекусити о другій ночі?

Вони з Бі добре ладнали, втім, якось я принесла в їхній акваріум невеличку й чарівну золоту рибку, котру назвала Б’юті. Коропоподібні, будучи соціальними створіннями (завважте: вони пересуваються зграйками), полюбляють проводити час разом. Новенька не була винятком: вона наполегливо підпливала до Мусташ, а та задирала свій риб’ячий носик і прямувала в протилежний бік. Бідолашну Б’юті відкидали! Після того, як це повторилося кілька разів, Мусташ, мабуть, вирішила, що закріпила свою позицію, відтак вони мирно співіснували. А Бі завжди чудово уживався з усіма.

Коли Мусташ подорослішала й стала більшою, її яєчники (чи як цей орган називається у риб?) почали тиснути на плавальний міхур, отож у неї виникли труднощі з пересуванням. Вона кидалася до мене з такою ж радістю, як і раніше, продовжувала кивати голівкою й беззвучно відкривати ротик. Утім, одного разу, привітавшись, упала, лишень останньої миті виправившись, аби не вдаритись об дно акваріума. Після цієї оказії мала дещо переляканий вигляд. На жаль, тоді вона востаннє кивнула мені. За кілька днів її плавальний міхур цілком відмовив, і рибка лежала на боці на дні водойми з п’ятьма галонами води (бо залишалася маленькою).

Хоча Мусташ була приречена до життя на дні, вона не змінила привітну манеру поведінки. А я підтримувала її здоров’я, як могла, хоча воно було підірване. Приблизно тоді ж у моєї мами почалися проблеми з ногами (наслідок діабету). Вона часто сиділа біля акваріума й дивилася на Мусташ, а та граціозно підповзала, щоби привітати її! Думаю, вони добре підтримували одна в одній стійкість духу.

Лікувати Мусташ доводилося спеціальними засобами для золотих рибок (опріч того, іноді я використовувала добавки з гідрастісу, потужного природного антибіотика), втім, у неї з’явилося щось на кшталт пролежнів од перебування в незмінному положенні. Хоча я регулярно чистила акваріум, часом підгодовувала її шматочками печива, котре кришила пальцями й кидала у воду так, аби крихти падали поряд із ротиком. То був чудовий подарунок для неї!

Якось уночі я «почула» внутрішнім слухом, що Мусташ кличе мене, наче дитинка, котра зве друга чи батька, кричачи: «Йди сюди швидше! Поглянь, що зі мною!» Я швидко підійшла до акваріума, постукуючи ступнями по підлозі, бо вона навчилася розрізняти ці вібрації (відчувала їх крізь скло), котрі означали, що я наближаюся. Мусташ підтягла себе до стінки й ніжно на мене подивилася (рибки можуть виражати емоції!). Я «почухала» їй носик крізь скло, вона мала дуже щасливий вигляд. Коли я почала повертатися, щоби піти, вона спробувала кинутися за мною, ніби благаючи: «Побудь іще трохи зі мною, будь ласка!» Тож я залишилася. Потім мені потрібно було відлучитись, але я пообіцяла їй, що незабаром повернуся.

За кілька хвилин побачила, що Мусташ перекинулася животиком догори. Вона спочила, а я й гадки не мала, що життя виходило з неї. Їй було всього три роки… Зате ми встигли попрощатись одна з одною, і вона про це знала! Мене оповив смуток: яскраве світло у прекрасному крихітному тільці згасло.

Сльози текли по моєму обличчю, коли я діставала рибку з акваріума. Аж ось її тільце, що втратило барви після смерті, раптом знову засяяло! Невже вона ще жива? Я зоставила її в акваріумі на всю ніч. Тієї ночі я майже не спала.

Наступного ранку одразу підійшла до акваріума. Тільце було в тому ж положенні, в якому я зоставила його. Яскрава луска зблякла, зябра не рухалися. Так, вона була мертва. Я витягла її з допомогою сачка і коли підняла над водою, замість запаху мертвої рибки відчула прекрасний аромат (згодом у ньому я впізнала олеандр!), який линув од неї. «Солодкий аромат святості золотої рибки» – хіба таке може бути? Та насправді я нічого не вигадую!

Я обмотала Мусташ стрічкою разом зі жменькою її улюбленої їжі (для підтримки рибки на шляху до іншого світу), потім обгорнула маленький «кокон» фольгою, відтак заклеїла, щоби до нього не дісталися хижаки. Рано вийшла з дому перед роботою і поховала її під дикою вишнею в парку, котрий відтоді називаю «парком золотої рибки». Він розташований не так далеко від мого тодішнього будинку, там поховано багато тілець (я не могла дозволити собі змивати чи викидати їх!). Був брудний вологий день. Цвів бузок, і я поклала кілька квіток під фольгу.

Я мусила повернутися додому, щоби змінити взуття, а коли зайшла в квартиру й поглянула на її акваріум, відчула страшну порожнечу в душі, бо пережила велику втрату. Нас із мамою покинув справжній друг! Брат Мусташ Бамбльбі дожив до семи років і спочив од пухлини на голівці. Я дбала про нього до смерті й упевнена, що Мусташ була щаслива знову побачити його.

«Всього-на-всього рибка»? Ні, прекрасне створіння, котре дарувало й отримувало радість. Сподіваюся, коли ця маленька леді з мереживними плавниками в золотих шатах граціозно пропливла крізь Перлинні Ворота, Бог посадив її на Своє коліно.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 29

Модифіковано : 12.02.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.