Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / Б / Володимир Баняс / Альбом прозових мініатюр / Хорватія

Альбом прозових мініатюр

Хорватія

Володимир Баняс

Люба сестричко!

Пишу до тебе кілька слів і повідомляю, що я вже не в Модорівці: звідти виїхав у лютому, короткий час пробув у місті Дрездені, недалеко від Берліна, там ми вступили до війська, відтак вирушили на Хорватію.

Скоріше не міг написати, бо не мав твоєї адреси. Коли ж приїхав на Балкани, зразу відправив листа додому, не дістав жодної відповіді, склав іще два й заледве тепер дочекався відпису.

Вислали мені адресу, де ти проживаєш, тож і пишу. Небагато, бо не знаю, чи отримаєш мою кореспонденцію. Коли дістану звістку від тебе, то другим разом повідомлю більше.

Зараз мені живеться весело, тільки жаль, що на свята не буду вдома, бо сама знаєш, як довго не приїжджав я на Великдень до України. Маю надію, що після Паски дістану урльопа.

Як одержиш вістку від мене, то прошу негайно повідомити, чи добре тобі живеться і чи дістаєш ти листи із Сосниці. Бо я вже стільки туди писав, а ніхто не озивається, тому не знаю, що є. Іще пришли мені свою знимку, а я тобі якось передам свою.

Кінчаю тих кілька слів і знову прошу скорої відповіді.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Христос воскрес!

Повідомляю вам, дорогі родичі, що отримав кореспонденцію, за котру щиро дякую. Коло мене немає нічого нового, все гаразд. Здоровий, дякувати Богу, чого і вам усім засилаю. Час мені скоро сходить, чекаю того менту, коли здобуду урльопа й буду могти приїхати додому.

На урльоп пускають. Наразі не міг їхати, сподіваюся, другим туром, десь із початком червня, примчу. Коли того листа читав, жаль мені було, що не побував удома на святах. Іще в Модорівці я все казав, що Великдень проведу з ріднею, але тим часом інакше сталося, бо змушений і дальше воювати. Не жалію того, тільки аби вже здоровий був щасливо вернутися додому. Хотів би чим найскоріше побачитися з вами.

Тепер питаєте щодо татового пакунка: раніше я писав вам, що дістав його, все в порядку. Тому висилаю вам відповідь. Як дочекаєтеся листа, напишіть, чи й знимка прийшла.

Здоровлю вас зі щирого серця.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сестричко!

Послання і знимку від тебе отримав, а ще того ж дня з дому кореспонденція прийшла. Щойно дістав листа, миттю відписую, бо знаю: будеш чекати. Тішуся, що ти здорова, й життя твоє не таке зле. Здогадуюся: є й недобре, адже тепер нігде добра немає.

Коло мене все по-старому: я, хвала Богові, живий-здоровий, ведеться мені весело, хоча не завжди. Із Сосниці нікого зі мною немає, лиш один із Радимна та ще хлопчина з Перемишльського повіту. Виїжджаючи з Модорівки, залишив Феранича Миколу в шпиталі.

Наразі щодо харчів: сказати можу небагато, дістаємо так, що всього вистачає, тільки-от із куривом трохи зле, адже на день дають нам три дзигари. Мусить вистачати: одержав я з України пакунок із дзигарами, не раз мої хлопці таке ж отримують, од них перепадає.

У короткім часі маю дочекатися урльопа, бо вже одні від нас виїхали, ждемо, коли приїдуть назад, а тоді, можливо, і я поїду на Батьківщину. Думаю, буде це десь на Зелені свята, якщо ж ні, то при кінці червня напевно.

Надійшов лист од Петра стрийкового, каже, на Зелену неділю буде вдома. Хотів би і я також, адже такий довгий час не бачився з ним.

Відправляю тобі ще одну знимку, вибач, що кращої не маю, й ту, котра є, ледве дав зробити, бо коштів наразі брак. Зроблю інші, надішлю знову. Писала ти, що хочеш ту знимку Гані, котру я раніше від неї дістав, як був у Австрії. Незадовго отримаєш: вона й мені дорога, бо більше з нашої любої Сосниці тут не побачиш нікого.

Жаль, що ніколи Ганя з думки мені не сходить, і листи, котрі я писав до неї ще перед святами, тепер назад одержую.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Мільцю!

У перших словах красно тобі дякую за новий пакунок і листа. Коли зачав його читати, дуже засмутило мене, чому ми такі нещасливі: правду кажеш, що непотрібно нам було в чужинні сторони їхати, а вдома самі мусимо мучитися. Дивуюся, що тобі хотілося з Батьківщини їхати, бо маєш знати: в теперішнім часі добра нігде не знайти. Адже коли я йшов із дому, то не сподівався, що аж так довго в чужині блукатиму, думав, незадовго назад вернуся, але бачиш, із Німеччини урльопа не можу дістати. За три роки ледве всього три тижні відпочивав. Хоча… От Ступків Андрій уже четвертий рік воює, а в Україні ще ні разу не був.

Пишеш, ніби добре тобі ведеться. І я тішуся, що втрапила ти до такого пана, котрий дає змогу приїхати додому. Пам’ятаєш, повідомляв я, що в червні приїду? Тепер докладно не знаю, чи зможу. Для мене краще здобути урльопа в липні, тоді міг би вдома дещо помочи: в полі роботи буде, а немає, кому працювати. Тут відпускають на двадцять днів, тоді би й користь од мене була на ланах.

Живу добре, бо воякові все мусить бути гаразд. Але всього бракує, навіть такі черевики з дерев’яними підошвами нігде не знайдеш. Тільки того легко дістати, що одного вина: є його всюди досить, ціла літра коштує півтори сотні грошей. Коли приїду в Україну, привезу його: вже незадовго буде новий виноград, а ще старого є чимало.

Казала ти, що німка, котра з тобою, пришле дзигарів: можливо, в тебе є її знимка, то відправ мені, нехай подивлюся на неї. Ще дай адресу, де вона живе, я їй напишу.

Сестричко, кінчаю свого короткого листа. Вже скоро будемо вдома, тоді й говоритимемо більше, бо все писати не маю змоги. Ось знимка: недобра, та що поробиш. Зробив її зі своєю групою: тут німець говорить, а я тлумачу хлопцям. Так, тепер я за тлумача.

Щиро бажаю сповнення мрій на майбутнє.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Моя дорога дитино, пишу зараз розпачливі слова: вчора пополудні ми отримали з команди повідомлення, що наш Стефан убитий.

Опишу тобі повідомлення: «Високоповажний пане Яворський! Змушений подати вам сумну звістку: два тижні тому вашого сина було вбито. Битва сталася на півночі Хорватії. Він був дуже хоробрим вояком, який, вірний своїй присязі, життя віддав за свободу Європи від більшовизму. О нім ніколи не забудуть. Його приватні речі скоро вам надішлють. Обер-лейтенант Клінгамер».

Боже, Боже, такий жаль: моя дитина спочиває в чужій землі…

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 79

Модифіковано : 10.12.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.