Марево страждань

Клим Поліщук

Сумно-сонні вулиці смугою безмежною

Простягнулись в мареві заснулих днів. –

В’ються, б’ються прапори з думкою бентежною,

Кров’ю червоніється наболілий гнів.

Хтось прийшов із темряви і чогось регочеться.

Жартом сміло кидає на камінний брук. –

Чорним душам в сяйві жити щось не хочеться. –

Хай їм пісню вічності проспіває крук…

Я ж на сонній вулиці з ними буду битися,

Станеться, що, може, заслужу й вінець. –

Зранений, зневажений не піду молитися,

З думкою бентежною буде мій кінець…

Заясніле марево. Що тебе розсіяло,

Чи початок казки, чи кінець жадань? –

Сумно-сонні вулиці вітром не провіяло,

Сумно-сонні вулиці в мареві страждань…

1919 р. 11 III.

Примітки

Подається за виданням: Поліщук К. Звуколірність. – Станіслав-Коломия: Бистриця, 1921 р., с. 32.