III

Клим Поліщук

Завихрила кучері в бурі життя,

Розсипалась сміхом огненним

І стала загадкою злого Буття

І стала сумною пред Денним…

А Денний був тихий, прощально-німий

Таємності риси на чолі,

Весною – веселий, ясний, молодий,

Зимою – недвижний на полі…

Ухмілку брехливих і усміх святих

З’єднав він із нею сред бурі, –

Сам тінню незримо наблизивсь до них

І вгледів себе в їх натурі…

17. II. 1919 р.

Примітки

Подається за виданням: Поліщук К. Звуколірність. – Станіслав-Коломия: Бистриця, 1921 р., с. 23.