V

Клим Поліщук

Як страшно йти в пустиню душ померлих,

Де смерклися віки давно минулих снів,

Де чорні хіни зла серця святих пожерли,

Де родиться в пітьмі майбутній розпач днів.

Моя ж черга в акаціях розквітла, –

І це душа відчула лиш одна, –

Так мушу йти із сонячного світла,

І випить келих свій до бунтарного дна.

Тоді пустиня вся гучним сміхом озветься,

А чорні тіні зла пісками зашумлять

І там, де ляже труп, троянда розцвітеться,

Щоб барвами краси про вічне нагадать.

18. II. 1919 р.

Примітки

Подається за виданням: Поліщук К. Звуколірність. – Станіслав-Коломия: Бистриця, 1921 р., с. 25.