VI

Клим Поліщук

На попіл зраджених руїн

З небес блакитних іскра впала

І залунав забутий дзвін,

Огнем жадань мета засяла…

Як мак червоний, майовий,

Цвітуть визвольних днів прапори

] дзвонить заклик бойовий:

– Вперед, вперед, на сині гори…

Моя душа мовчить в сльозах, –

Я бачу жарт німого Бога;

Назустріч їм повстане жах,

Туманом вкриється дорога…

Повернуть знову до руїн, –

Бо тяжко світлом легковажать, –

Але ворони злих країн

Червоні гасла їх зневажать…

Тоді затихне віщий дзвін,

Настане час журби й остуди

І тільки спогад в тьмі руїн

Про жарт Німого жити буде.

19. [02?] 1919 р.

Примітки

Подається за виданням: Поліщук К. Звуколірність. – Станіслав-Коломия: Бистриця, 1921 р., с. 26.