Опис плану землі, відмежованої для Предтеченського скиту 25 липня 1883 року
План Херсонской губернии Александрийского уезда участка под названием Скита Предтеченского владения Григориево Бизюковского монастыря. Генерально межевана в 1802 году ноября 10 дня землемером, коллежским ассесором Михаилом Ниловым, а участок этот по полюбовной сказке вымежеван из дачи сельца Малой Чечелевки, и план составлен с отклонением от хода генерального межевания в правую сторону на 7 градусов, 1883 года июля 25 дня Елисаветградским уездным землемером Михаилом Мускоиди. В участке состоит земли: степи удобной 167 десятин 1600 сажень, под фруктовым садом 5 десятин 1200 сажень, под усадебными и огородними местами 4 десятины 500 сажень, под полутечениями оврагов 1 десятина, под проселочными дорогами 1 десятина 1500 сажень. А всего удобной и неудобной земли сто восемьдесят десятин, за исключением неудобных мест удобной 177 десятин 900 сажень.
План землі Предтеченського скиту 1883 року. Масштаб: в англійському дюймі 100 сажень (РГАДА, ф. 1354, оп. 577, ч. 2, д. П-271)
Описание смежных земель Херсонской губернии Александрийского уезда: от А до Б – сельца Малой Чечелевки, от Б до В – сельца Васильевки и Николаевки, от В до А – хутора Котенкова.
Межевал землемер, коллежский ассесор Нилов. Согласно полюбовной сказке участок вымежевал, межи утверждал, и план этот сочинял Елисаветградский уездный землемер М. Мускоиди. При сем были и подписуются: депутат от Бизюкова монастыря наместник архимандрит Нектарий руку приложил. К сему плану землевладелец фельдфебель Епифан Здорик руку приложил. А прочие господа владельцы смежных дач по посланным к ним повесткам ни сами не прибыли, ни поверенных от себя не выслали, в том нижеподписавшиеся понятые сторонние люди свидетельствуют. К сему плану вместо понятых, поименованных в межевой книге, неграмотных по их личной и рукоданной просьбе и за себя: понятой Трофим Ведьма.
РГАДА, ф. 1354, оп. 577, ч. 2, д. П-27.
План в установленому порядку посвідчили службові особи тогочасної Межової канцелярії: директор Креслярні, інженер, статський радник Соловйов, начальник 1-го відділення Креслярні Гиленкін та молодший землемір 2-го розряду Яків Скрицький. При затвердженні плану, скріпленого печаткою імператора Олександра ІІІ, підписалися: голова Межової канцелярії генерал-лейтенант Ахшарумов, старший член канцелярії, дійсний статський радник Фольц, молодші члени канцелярії: дійсний статський радник К.Єфремов та статський радник М.Четвериков.
Фрагмент плану 1883 року із зображенням місця розташування церкви та інших будівель Чечелівського скиту
З питань використання землі варто зазначити, що у фонді Херсонської духовної консисторії у свій час зберігалася справа обсягом 40 арк. за 31 січня – 28 листопада 1784 року "Об отдаче в арендное содержание участка земли Григориево- Бизюкова монастыря бериславским мещанам Дементию Чечелю и другим" (ДАОО, ф. 37, оп. 1, д. 3337), але за її втратою перевірити, чи йшлося при цьому про оренду землі Чечелівського скита, відповідних можливостей не маємо. Не відомо також, чи перебували у родинних зв’язках бериславські і олександрійські Чечелі. Можемо лише зазначити, що за інформацією з Херсонських єпархіальних відомостей розпорядженням Синоду від 3-25 березня 1883 року за № 50 бериславського міщанина Дементія Чечеля було відзначено благословінням /без грамоти/ (ХЕВ, 1883, 15 июня, № 12, с. 438), а 23 травня 1885 року повторно обрано старостою Успенської церкви міста Берислава (ХЕВ, 1885, 15 июля, № 14, с. 400). Імовірно, саме про його сина Павла Дементійовича Чечеля, названого бериславським чумаком, згадує у 1914 році в своєму листі до етнографа Федора Вовка єлисаветградський дослідник Павло Рябков (Наулко В.І. Листування Павла Рябкова з Федором Вовком // Південна Україна XVIIІ – XIX століття. – Запоріжжя, 2001, № 6, с. 118).
Вже у 1884 році в Малій Чечеліївці було освячене місце для зведення Соборної церкви на подвір’ї майбутнього монастиря. Детальних відомостей про цю подію не маємо. Затверджений єпархіальним начальством "Маршрут Преосвященного Никанора, епископа Херсонского и Одесского, при обозрении Херсонской епархии в 1884 году" передбачав, що це має відбутися 23 травня, під час його перебування у місті Миколаєві, звідки до Чечелівки у той час уже можна було дістатися залізницею (з зупинкою на новозбудованій станції Куцівка). Зокрема, у планах щодо Чечелівки для новопризначеного єпископа (з 20.03.1886 року – архієпископ) цим маршрутом передбачалося:
Май месяц:
23. Среда. Чечелевка
По железной дороге, ночлег и назавтра служение молебствия с водосвятием для освящения места под церковь
ХЕВ, 1884, 1 апреля, № 7, с. 208.
Тихвінська ікона Божої Матері при знятому окладі
За наявними відомостями храм було закладено на честь Божої Матері Тихвінської. Традиції подібних найменувань на теренах Херсонської єпархії в цей час не було. Тому не виключено, що вибір цього імені для назви соборного храму належить безпосередньо ігуменії Валерії, яка під час судового слідства над Митрофанією супроводжувала останню для молитви перед її образом в Тихвінській обителі і, вочевидь, свято вірила в чудодійну силу і заступництво останньої (Записки баронессы Прасковьи Григорьевны Розен, в монашестве Митрофании // Русский архив, 1902, № 5, с. 293-294). Проте для очікувань самої ігуменії цей вибір не справдився. А невдовзі після смерті І.Чечеля ((1885 рік) за браком коштів зупинилося і будівництво самої церкви, хоча в деяких довідкових виданнях пізнішого часу її все ще продовжували називати другим кам’яним храмом Чечелівського монастиря.
Вочевидь, що саме під час відвідин скиту Преосвященним Никанором у травні 1884 року була досягнута також його домовленість з І.Чечелем про призначення до влаштованої тут Іоанно-Предтеченської церкви самостійного священика – Івана Черниченка, рукопокладеного вже після повернення Никанора до Одеси: "Состоявший на псаломщицкой вакансии при Николаевской церкви посада Новой-Праги Александрийского уезда диакон Иоанн Черниченко, согласно его прошению, Его Преосвященством 3-го июня рукоположен во священника к Иоанно-Предтеченской церкви Чечелевского скита того же уезда" (ХЕВ, 1884, 15 июля, № 14, с. 425-426).
Архієпископ Херсонський і Одеський Никанор (Бровкович) (12.12.1883 – 27.12.1890†)
В цьому ж році було вирішене і питання призначення ігуменії Благовіщенського монастиря, у віданні якого перебувала жіноча громада скита (РГИА, ф. 796, оп. 165, спр. 168 обсягом 7 арк. від 7 серпня 1884 року "По представлению Преосвященного Херсонского о назначении монахини Анатолии настоятельницею Херсонского Благовещенского общежительного монастыря с возведением в сан игумении").
Варто зазначити, що перші згадки про Анатолію, як монахиню Благовіщенської громади, маємо ще з її вітального листа від 15 лютого 1882 року на адресу новопризначеного Київського Митрополита Платона (ІР НБУВ, ф. 174, спр. 1777). Ще до урочистого відкриття Благовіщенського монастиря у 1883 році на неї було покладено виконання обов’язків наставниці цього монастиря (ХЕВ, 1883, 1 ноября, № 21, с. 666). Збереглися також відомості про справу обсягом 25 арк. "По прошению прихожан Благовещенской общины, жителей Арнаутских хуторов об избрании вместо настоятельницы Благовещенского монастыря Анатолии другой", розглянуту в Херсонській духовній консисторії 8 лютого – 23 серпня 1884 року, яка, на жаль, відноситься до втрачених (ДАОО, ф. 37, оп. 1, спр. 3345). Проте зроблений вибір виявився не довготривалим, і вже 4 листопада 1888 року в Синоді було заведено більш об’ємну справу (обсягом 145 арк.) "По рапорту Преосвященного Херсонского о безпорядках, произведенных в Херсонском Богоявленском [Благовещенском] женском монастыре настоятельницею оного Анатолиею" (РГИА, ф. 796, оп. 169, спр. 2193). Ще через три роки по тому наставницею монастиря була призначена монахиня Євфросинія (РГИА, ф. 796, оп. 172, спр. 163 обсягом 3 арк. від 22 листопада 1891 року "О назначении монахини Евфросинии на должность настоятельницы Благовещенского женского монастыря Херсонской епархии").
Як розвивалися у цей час події довкола скиту – прямих документів до кінця 1884 року не маємо. Але не виключено, що саме їх певним відголоском була справа від 17 січня 1885 року "По прошению подполковника Ивана Чечеля касательно захвата Бизюковым Георгиевским [Григорьевским] монастырем земли, принадлежащей просителю", виявлена нами в описах матеріалів, які перебували на розгляді у Обер-прокурора Синоду (РГИА, ф. 797, оп. 55, отд. 5, стол 5, д. 15), але, крім згадок про неї, будь-яких інших матеріалів щодо підстав для порушення цього питання відшукати не вдалося.
У 1885 році за поданням І.Чечеля в Синоді була розглянута і одна з головних для становлення майбутнього Чечелівського монастиря справ, що стосувалася перезакріплення подарованої Бізюковому монастирю землі за жіночою громадою Чечелівського скита (РГИА, ф. 796, оп. 166, д. 1287 обсягом 8 арк. від 24 лютого 1885 року "По прошению подполковника в отставке Ивана Чечеля о земле, пожертвованной им Бизюковому монастырю Херсонской епархии и уступленной сим монастырем женской общине и о мерах по обезпечению сей общины"). Проте, як з’ясувалося, відповідних очікувань про вирішення цього питання, як і самого листа І.Чечеля, документи (таких 7), з яких сформовано справу, не містять, хоча і розкривають деякі додаткові обставини його розгляду та закриття справи у 1893 році, остаточно вирішеної, схоже, лише після 1899 року.