Повідомлення про Височайшу згоду
від 16 червня 1879 року
ВЫСОЧАЙШЕЕ СОИЗВОЛЕНИЕ на укрепление за Бизюкским монастырем участка земли.
Государь император, в 16 день июня сего года, Высочайше соизволил на укрепление за Бизюковым Григориевским монастырем Херсонской епархии жертвуемаго, по доверенности штабс-капитана Исаевича, подполковником Иваном Чечелем участка 145 десятин, с постройками на оном, находящегося в Александрийском уезде при деревне Малой Чечелевке.
ХЕВ, 1879, 1 октября, № 19, с. 569.
(Про подальший розвиток подій довкола організації скиту у цей час можемо мати певне уявлення хіба що із пізніших згадок, за якими вже з 1879 року при Іоано-Предтеченській церкві села Чечеліївки започатковано ведення власних метричних книг та сповідальних розписів прихожан. Проте, за відсутності священника, призначеного лише через 5 років, їх оформлення, скоріше за все, покладалося на церковний причт Троїцької церкви містечка Новгородки, у приході якої, за наявними відомостями про церкви 3-го благочиння Олександрійського повіту за 1880 рік, чи не вперше згадуються селяни-власники сільця Чечеліївки у кількості 255 осіб чоловічої і 223-х – жіночої статі (ДАОО, ф. 37, оп. 2а, спр. 588, арк. 38 зв.).
Щодо Вершинокам’янської Миколаївської церкви, до приходу якої вони раніше належали, тут у цей час залишалося лише сільце Єлисеєвка, а фактично одне помістя, де проживала родина штабс-ротмістра Мефодія Єлисеєвича Чечеля /2 особи чоловічої і 2 – жіночої статі/ (там же, арк. 27 зв.). Не виключено, що це було зумовлене його входженням до церковно-приходського опікунства цієї церкви. А наприкінці 1881 року Мефодія Чечеля обрано тут ще й церковним старостою (ХЕВ, 1882, 1 января, № 1, с.14).
Схоже, що Мефодій Чечель і в подальшому тримався дещо осторонь від свого двоюрідного брата Івана та започаткованої ним справи: обслуговувався насамперед у Дворянському земельному банку, в той час коли Іван був вкладником менш превілейованого Земського банку Херсонської губернії. Та й поховано його після смерті ((29.12.1893) не біля скитівської гробниці, яку І.Чечель хотів зробити родовою, а в сімейному склепі на кладовищі при сільці Єлисеєвці (ДАКО, ф. 694, оп. 1, спр. 6, арк. 104 зв.).
Показово, що в інформації про кошти на утримання причту Вершино-Кам’янської церкви за 1880 рік зазначено, що, крім щорічних казенних пожалувань, "есть еще вклад от владельца Чечеля на сумму 100 руб., приносящий ежегодно 4 руб.", а у відомостях про капітал, що "при ней имеется 100 руб. капитала, заключающегося в билете банка. Капитал этот пожертвован подполковником Чечелем для вечного поминования его родных причтом за проценты с капитала" (ДАОО, ф. 37, оп. 2а, спр. 588, арк. 26 зв., 27).
У цих же відомостях Вершинокам’янської церкви щодо наявності тут домової церкви міститься запис: "В приходе сей церкви есть часовня в деревне Малой Чечелиевке. Этою заведует Бизюков монастырь от которого при означенной часовне служит иеромонах. Сообщение с оною часовнею удобно" (там же, арк. 27). При цьому зазначено: "Приписной к сей церкви нет".
Щодо 15 дес. землі, яку мав подарувати Іван Чечель Покровській церкві села Бокового – у відомостях останньої за той же 1880 рік про такий дар не згадується. Стосовно його грошового вкладу зазначено: "а от безвозвратного вклада в казну 300 руб. подполковником Иваном Чечелем, приход не получает процентов, а таковые получил г-н Чечель по настоящий 1880 год" (там же, спр. 588, арк. 100 зв.).
У 1880 році "Чечелева пустынь" вперше потрапляє до розпису маршруту, яким мав прослідувати Херсонський і Одеський архієпископ Платон при огляді церков Херсонської єпархії (ХЕВ, 1880, 1 сентября, № 17, с. 504), де з 26 на 27 вересня була передбачена також його ночівля. Проте вочевидь, що крім суто ознайомчих відвідин, у планах преосвященного була і низка інших питань, які потребували вирішення. Щодо останніх – певну інформацію з цього приводу можемо отримати з наступного подання архієпископа Платона в Синод та матеріалів відповідної справи "По рапорту Преосвященного Херсонского об укреплении 145 десятин земли, жертвуемой Бизюковскому монастырю подполковником Чечелем" обсягом 10 арк. за 07.01 – 20.07 1881 року (РГИА, ф. 796, оп. 162, д. 1513) з наслідками його розгляду.