Оголошення від 24 січня 1883 року
про створення скиту
Объявление.
Указом Святейшего Синода за № 2781 дано знать о высочайшем соизволении на укрепление за Бизюковым монстырем церкви и земли 145 десятин с постройками в Александрийском уезде, деревне Малой Чечелевке, в 4-х верстах от станции Куцовка Харьково-Николаевской дороги.
При приеме обители наместник оной, архимандрит Нектарий, в письме от 20 ноября 1881 года ко мне, уподобляет ее граду Иерусалиму! откуда мною, владельцем, вывезены освященныя на гробе Господнем патриархом Кириллом святости, о чем свидетельствует документ за его печатью, находящийся в Ските.
Богослужение в ските проводиться иеромонахом Евстратием, при хоре певчих из сельской моей школы, о чем я долгом поставил оповестить православным христианам. Ныне женская община при 2-м хоре монахинь.
Попечитель подполковник
Иван Иванович Чечель.
Дозволено цензурою. Киев, 24 января 1883 года. Киев, типография Е.Керер.
ІР НБУВ, ф. ХІV, спр. 5498, арк. 3.
Зображення примірника оголошення про скит, надрукованого у 1883 році
(У наведеному зображенні оголошення чітко простежується, що інформація про жіночу громаду при другому хорі монахинь з’явилася на ньому уже після виготовлення замовленого тиражу. Тим же почерком зроблено відповідний надпис і на рукописному недатованому плані і фасаді будівлі скита Чечель, які зберігаються в цій же архівній справі з колекції історичних документів Відділу рукопису НБУ України ім. В.І.Вернадського.
План і фасад скита Чечель // ІР НБУВ, ф. ХІV, спр. 5498, арк. 2.
Тут варто зазначити, що план скита Чечель у Херсонській губернії, за більш раннім описом рукописів Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії, початково згадується серед зібрання паперів Київського митрополита Платона, колишнього архієпископа Херсонського і Одеського (Александр Лебедев. Рукописи Церковно-археологического музея Императорской Киевской духовной академии. Т. І. – Саратов, 1916, с.841, п.26), з яких він, очевидно, і потрапив до вищезгаданої колекції історичних документів. За опублікованим описом та відповідним картковим каталогом О.Лебедєва, серед паперів Платона зберігалося також три листи до нього з проханнями чи донесеннями архімандрита Бізюкова монастиря Нектарія. Проте, у залишках цього колись досить об’ємного зібрання (нині ІР НБУВ, ф. 301, спр. 699) як плану скита, так і листів Нектарія відшукати не вдалося.
Григорієво-Бізюків монастир на фото з журналу "Огонек" за 27 вересня 1903 року
З огляду на київське походження документів, не виключено, що зазначені надписи на обох із них зроблено під час отримання виготовленого тиражу оголошення, тобто в тому ж 1883 році. Особа, рукою якої вчинені надписи, вочевидь була досить обізнана з тогочасним станом справ довкола організації скиту. Не виключено, що в даному випадку йдеться саме про згаданого в оголошенні ієромонаха Євстратія, який мав у своєму розпорядженні отримані у 1882 році в Херсонській духовній консисторії плани скиту, зокрема, влаштованого І.Чечелем над гробницею його діда молитовного будинку.
Цікаво, що поняття скита Чечель згадується у цей час також у листі ігуменії Валерії до архієпископа Тверського і Кашинського Сави, отриманому 10 липня 1883 року. На плані, укладеному після відмежування закріпленої за скитом землі, здійсненому 25 липня 1883 року, вже йдеться про Предтеченський скит.
Що стосується безпосередньо жіночої громади при другому хорі монахинь, варто враховувати, що уже в цьому ж, 1883 році, було прийняте рішення про утворення біля Херсона Благовіщенського жіночого монастиря, до якого належала жіноча громада скиту до визнання Синодом прав на її самостійне існування [11]. На жаль за відсутністю архівних документів ми можемо лише здогадувалися про перебіг всіх обставин, які передували становленню жіночої громади скиту, тим більше в умовах, коли фактичним розпорядником оформленої в дар землі певний час ще залишався чоловічий Бізюков монастир.
Повертаючись до доданого при оголошенні плану і фасаду молитовного будинку з надписом "Скит Чечель, в Херсонской губернии", маємо зазначити, що крім загального уявлення про його зовнішній вигляд, наявні на ньому цифрові позначення дають можливість отримати деякі відомості і щодо розміру передбаченого до зведення храму, освяченого у 1874 році.
В своїй основі – це дещо видовжений чотирикутник з напівкруглим у плані вівтарним виступом з двома бічними притворами, в одному з яких були влаштовані вхідні двері. Враховуючи, що за християнською традицією, абсида храму (за рідкісними винятками) була орієнтована на схід, ще одні двері були у його західній частині. В цілому, це була досить світла будівля, пронизана чисельними віконними отворами, три з яких знаходилися у виступі її центральної частини, 12 вікон розташовувалися по периметру основної частини храму, ще два вікна освітлювали бокові притвори.
На плані (вид зверху) зображене приміщення храму з напівкруглою алтарною частиною, до якого примикають пономарня і ризниця. В центрі алтаря знаходиться престол, помічений великим хрестом, і жертовник, помічений хрестом меншого розміру.
За наявними промірами основи виступу – 7 аршин 10 вершків, прораховується, що центральна чотирикутна частина храму мала ширину 12,5 арш., довжину – 18,2 арш., або відповідно 8,8 х 12,8 метра. Висота храму – близько 8¼ аршина, або 5,9 метра. Товщина стін – 1,3 арш., або 0,92 метра. Судячи з останнього – це була досить міцна споруда, яка навіть через півстоліття по тому, за проведеними у 1920-х роках оцінками мала лише 20 відсотків зносу. Така витривалість підтримувалася насамперед кам’яною основою стін, для зведення яких використовували як місцеві породи граніто-гнейсів, виходи яких доволі поширені по берегах річки Кам’янки та її чисельних притоків, так і більш стійкі граніти з сусідніх кар’єрів.
Щодо купольної частини, її наявність на фасаді храму лише окреслена. Тому про деталі влаштування та про форму куполу залишається тільки здогадуватися. Можемо лише зазначити, що при освяченні церкви чи молитовного будинку купол мав бути серед їх обов’язкових атрибутів. Виходячи з традицій тогочасної російської православної церкви, поширених на Україні, скоріше за все йдеться про купол-маківку, яка має опуклу форму з плавним загостренням при вершині, увінчаній хрестом. Зазвичай такі куполи мають більший діаметр, ніж їх основа, на якій вони встановлені.
11. Відповідна справа "По рапорту Преосвященного Херсонского о переименовании Благовещенской общины в монастырь" обсягом 23 арк. від 7 жовтня 1882 року в даний час зберігається в фондах Синодального архіву (РГИА, ф. 796, оп. 163, д. 1420). Не виключено, що в ній частково може бути окреслене і коло питань довкола скиту.
В указі про створення монастиря зазначалося: "Святейший Правительствующий Синод, согласно ходатайству Преосвященного Херсонского, определением 28 января – 9 февраля 1883 года постановил: находящуюся близ города Херсона Благовещенскую женскую общину переименовать в общежительный женский монастырь, с тем условием, чтобы монастырь этот ни книг для сбора, ни пособий от казны не просил" (ХЕВ, 1883, 1 апреля, № 7, с. 245).
Торжество перейменування відбулося 22 травня в присутності Преосвященного Долмата, єпископа Новомиргородського, першого вікарія Херсонської єпархії, який проживав у Херсоні (Прибавл. к ХЕВ, 1883, 1 июня, № 11, с. 277).