Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Олександр Шульгин, лист Андрію Ніковському, Прага, 8 листопада 1920

Пане Міністре.

За кілька день, коли тільки одержу гроші, я маю виїхати до Женеви, щоб поспіти на з’їзд Ліги Націй, який має розпочатися 15 ц[ього] м[ісяця]. Поки що чекаю повновластей, але вони не надходять. Через це я вирішив в порозумінню з п[аном] [Максимом] Славинським та з п[аном] [Миколою] Васильком взяти посвідчення від нашої чеської Місії, яке має бути підтвердженим швейцарською, що я є призначений представником України перед Лігою Націй. Це посвідчення часово може замінити справжні папери.

З розмов з Послом [Миколою] Васильком при його переїзді через Прагу я вияснив, що я далеко не буду мати потрібних мені технічних засобів для виконання дуже відповідальної моєї Місії. Я сподівався, що секретаріят, який проектував п[ан] Міністр [Микола] Василько в своєму листі від 3.Х.1920, вже є зорганізований. Але, на жаль, виявилося, що Міністерство залишило цей лист без відповіди і секретаріяту ніякого немає. Між тим після скорочення в бернській Місії навряд чи найдеться досить людей, щоб мені допомогти. До того ж Місія знаходиться в Берні, а Ліга Націй в Женеві; для урядовців переїзд до Женеви є річ занадто коштовна і при зменшеній платні майже виключена річ. Таким чином, в той час, коли на Мирову конференцію в 1919 році наш Уряд вислав 70 чоловік, тепер мене висилають одного. Все це до неможливости ускладнює мою майбутню працю і, звичайно, мусить відбитися на її результатах… У мене не буде ні одного чоловіка, який розуміє по-англійському (я сам не розумію теж), між тим ця мова буде відігравати чи не більшу роль, як французька. Треба пам’ятати, що з’їзд не може бути довгим і що під цей час праця мусить бути дуже напружена і енергійна. Треба приїхати вже з готовими матеріялами і докладом, на що теж потрібен час. На щастя, дякуючи енергії п[ана] [Миколи] Василька, деякий дуже цінний матеріял все ж знайшовся, і його я використаю в своїй праці.

Перед своїм виїздом з Праги я вирішив побачитися з чеськими делегатами до Ліги Націй (Міністр зак[ордонних] спр[ав] [Edvard] Beneš, Посол в Парижі [Štefan] Osuský та швейцарський Посол [Cyril] Dušek). Для цього я вирішив звернутися до Президента [Tomáš’а] Masaryk’а з проханням прийняти мене цілком приватно, на підставі наших давніх київських відношень. Сьогодні президент мене прийняв. Зустріч була персонально дуже тепла, але вияснилося також, наскільки п[ан] Президент відбиває активну політику, що відношення до України знов не є зле. Головне ж п[ан] Президент розуміє сучасне становище на Україні. В справі большевиків він думає, що для нас порозуміння з ними є неможливе, що на Україні большевизм є явище чужеродне і що самий режим на Україні через це є гірший, ніж у самій Росії. Що ж до останньої, то його дуже цікавить справа про коаліцію большевиків з другими групами. Він в це і досі вірить. Настроєний проти інтервенції, проти політики підтримування «авантюрників», як [Антон] Денікін, [Олександр] Колчак і [Петро] Врангель.

Я почав свою розмову саме з характеристики большевицького режиму на Україні і підкреслив, що єдиним позитивним фактом є те, що український нарід ясно зрозумів, хто є його ворог, що національна свідомість, самодіяльність високо піднялися вгору і що в цьому ми бачимо залог нашого майбутнього. Щодо большевиків, то я вияснював, що ми ніколи не збиралися іти на Москву нищити Совіти і т[ак] д[алі], а що вся війна завжди носила характер оборонний. Цілком в унісон мені п[ан] [Tomáš] Masaryk додав: «Вони приходять за хлібом, і тому Україна для їх так потрібна». Далі я характеризував большевизм як організовану анархію, організоване грабіжництво і свавільство, що знищення цього «ладу» буде великим щастям і для нас, і для самої Росії. «Але тоді почнеться страшенний хаос, я не бачу сили, яка могла б замінити в Росії большевицьку владу» – сказав п[ан] [Tomáš] Masaryk. На це я відповів, що такої сили, дійсно, і я не бачу, але хаосу я не боюся, бо це буде анархія неорганізована, а з нею люди знайдуть засоби боротись. Серед хаосу легше виявляться здорові сили, ніж при пануванні дикої большевицької сили.

Про чисто російську справу, про можливість коаліції я не хотів багато говорити, але сказав все, ж що я в це зовсім не вірю і вважаю таку коаліцію неможливою. [Tomáš] Masaryk послався на промову [Володимира] Леніна, де він кличе до коаліції, «я не дуже співчуваю большевикам, але з такою заявою можна погодитися». На це я погадав, що у большевиків є завжди добрі слова «для людей» і инші для практичного вжитку, при цьому послався на слова [Володимира] Винниченка, про якого взагалі була мова. Далі я сказав, що ми безперечно здобудемо свою державність, але нам потрібна допомога Заходу. Цієї допомоги ми досі не знаходимо. На це п[ан] [Tomáš] Masaryk сказав, що йому здається, начебто справа починає мінятися, в Англії і у Франції, і притому на нашу користь. На кінець я торкнувся болючої для чесько-українських відношень справи: польсько-українського союзу. Я вияснив, чому саме цей союз був необхідним і неминучим. Опозиції я не зустрів, навпаки, п[ан] [Tomáš] Masaryk сказав, що «ми також хочемо полагодити відношення з поляками».

Деяких цікавих моментів, на жаль, все ж передати в листі трудно. Наприкінці я сказав, що хотів би бачитися з Міністром [Edvard’ом] Beneš’ом і п[ан] [Tomáš] Masaryk обіцяв мені допомогти в цьому.

Вертаючи до Ліги Націй, мушу сказати, що, крім нот і переписки, яку мав [Арнольд] Марголін по моїм відношенням, д[окто]р А[ртем] Галіп також мав розмову з [Leon’ом] Bourgeois, делегатом Франції і головою Ліги Н[ацій]. Кажуть, що сам він має робити реферат в українській справі, наскільки це так, маю перевірити на місці.

Ще кілька слів про матеріяльну справу: коли я одержу дійсно тільки 15 000 н[імецьких] м[арок], себто 1150 ф[ранків] на дорогу і на перебування, то я навряд чи зможу навіть зробити, навряд чи зможу залишитися більше десяти день, а то і тижня. Через це я дуже прошу подумати про це і надіслати мені принаймні 3000 шв[ейцарських] ф[ранків] – на ці гроші я знайду всі ті мінімальні технічні засоби і зможу навіть оплатити деяких співробітників.

Прийміть, пане Міністре, запевнення в цілковитій пошані і відданості.

О[лександр] Шульгин

***

Опубліковано: Олександр Шульгин в українському державотворенні та міжнародній політиці / Збірник наукових праць та документів: Наукове видання / Упоряд. В. Піскун. – К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2016. – С. 189-191.


Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 351-353.