Переклад Дмитра Буріма
Високоповажний пане Міністре!
Пишу Вам водночас «конфіденційно» про інформацію, яку мені вдалося отримати тут у Швейцарії.
1 серпня їду з Берна прямо до Парижа, де я маю звернутися безпосередньо до англійців (англійської місії) щодо питання відносно візиту нашої офіційної делегації з Вами, пане міністре, на чолі, до Лондона.
Як член Паризької делегації дозволю собі висловити найглибше переконання у необхідності відкликання подання про відставку Олександра Шульгина та його подальшого перебування на посаді. Його праця в Парижі є дуже важлива та дуже необхідна, особливо через його репутацію франкофіла та його добрі стосунки з французькими колами. Його відставка матиме дуже поганий вплив, особливо на французів та росіян.
Саме зараз, коли ми, непомітно для французів, мусимо зосередити всю нашу увагу на англійцях, необхідно просити аби Олександр Шульгин продовжував підтримувати відносини з французами. Крім того, Олександр Шульгин проводить кампанію у газеті «Temps» та інших газетах, добре володіє французькою та справляє враження освіченої, думаючої по-європейському та високо порядної людини. Я дуже прошу Вас, пане міністре, задіяти всі Ваші можливості аби Олександр Шульгин відкликав свою відставку.
Думаю, що якщо Ви йому це негайно запропонуєте телеграфічно, він все ж таки залишиться у Парижі.
У випадку, якщо Ви, пане міністре, пан В’ячелав Липинський та інші члени офіційної делегації прямуєте через Голландію, я буду намагатися зустрітися з Вами в Голландії, де нам необхідно обговорити з нашою голандсько-бельгійською місією питання щодо торговельних та промислових відносин з Бельгією, оскільки я також маю відповідні відносини в Бельгії. Нарешті, хотів би повідомити Вам, вельмишановний пане Міністре, основні напрямки перемовин з росіянами у Парижі.
Після повернення з Англії до Парижа (в кінці травні), я роз’яснив пану Григорію Сидоренку та іншим співробітникам у Парижі свій план:
Ми маємо запропонувати росіянам скликати конференцію присутніх у Парижі представників тих народів, які ведуть боротьбу на території старої Російської імперії проти анархії та більшовиків. У цій конференції має взяти участь рівна кількість представників від росіян, українців, білорусів, естонців, литовців, латишів, грузин, народів Північного Кавказу, вірменів, азербайджанців, народів Дону та Кубані (наприклад, по п’ять представників від кожного вищеназваного народу).
Завданнями цієї конференції було б вимагати у Ради Мирової Конференції:
1) проводити рівноправні політичні відносини та надавати технічну допомогу не тільки Олександру Колчаку та Антону Денікіну, а також Симону Петлюрі та іншим народам, які протистоїть анархії (кожний на своїй території);
2) негайно визнати де-факто уряди всіх вище перелічених державних утворень, що повстали на території старої Російської імперії, і кожен з цих урядів має отримати всю можливу допомогу, щоб перемогти анархію та навести лад, та шляхом скликання власних Установчих зборів зрештою вирішити долю цих територій.
Усі мої співробітники, в тому числі пан Григорій Сидоренко, були тієї думки, що цей план має позитивні сторони, головним чином тому, що ми нарешті запропонуємо росіянам, щоб вони говорили від імени «Великої Росії», а не від імени всієї бувшої Російської імперії. З іншого боку, було б також дуже важливо, говорити з Антантою від імени поважного колективу, тому що Антанта опиняється в складному становищі, коли їй доводиться говорити з кожним окремим урядом про боротьбу проти більшовизму та інше, та оскільки вона також має схильність мати справу лише з Олександром Колчаком та Антоном Денікіним.
Коли ми поговорили про цей план з Олександром Керенським, Миколою Авксентієвим та іншими російськими соціялістами-революціонерами, виявилось неможливим переконати цих людей, що вони мають говорити тільки від імени великоросійського народу, як ми маємо говорити лише від імени українського народу. Лише Василь Маклаков зрозумів, що ми маємо рацію в цьому відношенні та справедливо піднімаємо це питання. Він навіть обіцяв, що, хоча він сам як офіційний посланець в Парижі не може взяти участь у подібній конференції, докладе зусиль, розшукати серед великоросів таких, хто міг би взяти на себе представництво великоросійських інтересів. Ці «пошуки» подібних росіян Василем Маклаковим тривали три тижні. Зрозуміло, що таких він не знайшов, бо таких, як я про це розповів англійській делегації, взагалі ще не існує.
Пане міністре, я повідомив Вам, про цей план з тієї причини, щоб показати, як обережно ми проводимо переговори з росіянами, і, якщо до цього часу вище зазначена конференція не відбулась, все одно є дуже важливим наочно показати англійцям та американцям, що росіяни і зараз не бажають з нами говорити та поводитися як з рівними, і, як завжди, бажають пригнічувати всі народи старої Російської імперії.
З глибокою пошаною Арнольд Марголін
«Конфіденційно»
Протягом останніх 3-4 тижнів тут, в Швейцарії, я мав можливість познайомитися з думками провідних німецьких кіл щодо нашої зовнішньої політики. Спочатку я мав багаторазові зустрічі з місцевим німецьким послом паном Adolf’ом Müller’ом (соціал-демократом Scheidemann’івського спрямування), потім окремо з доктором Ludwig’ом Hass’ом (мій знайомий), якого було призначено на моє прохання та за посередництвом Міністерства закордонних справ в Берліні до Берну. Він є депутатом Рейхстага та Веймарського Національного Зібрання, колишнім Міністром внутрішніх справ в Бадені. З ним та з послом я мав повторні зустрічі. З усіх цих перемовин стало зрозуміло, що також вищеназвані пани вважають, що Англія відіграє провідну роль у справах державного будівництва на території колишньої Російської імперії. Тому вони нам радять, щоб ми сконцентрували всю увагу на англійцях. Що стосується ролі Німеччини, то Німеччина на сьогоднішній день не повинна демонструвати свої симпатії щодо самостійності України, оскільки це викличе природний рух спротиву з боку Антанти. В будь-якому випадку, ці пани, як наші щирі друзі, вважають за необхідне спочатку дочекатися результатів наших дипльоматичних заходів перед англійцями, лише після цього можна буде констатувати, яким чином Німеччини може бути нам корисна в контактах з Англією.
Я попросив доктора Ludwig’а Hass’е налагодити зв’язок з нашим посольством в Берліні – з іншого боку, є надзвичайно необхідним, терміново пояснити нашому послу в Берліні, щоб він встановив контакт з доктором Ludwig’ом Hass’е. Депутат Ludwig Hass є євреєм за національністю та може бути корисним для нас у єврейсько-німецьких колах.
Aрнольд Mарголін
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 259-262.