Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Переклад Георгія Потульницького

Ваша Екселенціє.

В момент, коли більшовизм загрожує не тільки моїй країні – Україні, але і Польщі та Румунії, коли оборонна система за посередництва царських генералів рухнула, врешті-решт, в час, коли через зняття блокади торговельні відносини між багатими українськими кооперативами і західними країнами могли б сильно вплинути на зниження вартості життя в цих країнах, визнання всіх прикордонних демократичних антибільшовицьких держав, що утворилися внаслідок російської революції, потребує уваги найвищих представників держав-союзників.

Я маю честь, в цей важливий момент, просити про визнання держави України й антибільшовицького Уряду генерала Симона Петлюри, що діє в повній згоді з Польщею і Румунією, а також надати необхідну допомогу для формування з ними спільного фронту.

Я маю честь просити Вас, пане Голово, прийняти запевнення у моїй глибокій повазі.

Граф Михайло Тишкевич,

голова Делегації УНР

Звіт про ситуацію в Україні. Війна з більшовизмом

За наказом генерального отамана Симона Петлюри я вам повідомляю останні новини щодо ситуації в Україні. Насамперед, я вас прошу прийняти всі заходи, щоб покласти край намаганням повірити в те, що наш уряд домовляється з більшовиками. Це не відповідає дійсності і це смішно. Більша частина нашого уряду як ви знаєте перебуває з нашою армією у Вінниці. Ми займаємо лінію, що проходить через Жмеринку, Бар, Вапнярку, Звенигородку і Таращу.

Після розгрому армії Антона Денікіна наші військові сили значно зросли і збільшуються з кожною годиною. Більша частина галичан визанал наш уряд і підкорилися українському верховному командуванню. Наші військові операції розширюються з таким же успіхом, з яким ворог (Антон Денікін) постійно уникає зіткнення. Антон Денікін намагався перетягнути на свою сторону як наш уряд, так і повстанців. Він їм пропонував боротися разом з більшовиками. Але, пам’ятаючи про його недавню жорстокість, ніхто не хотів навіть погоджуватися на розмову з ним. Що стосується селян, то вони повсюди бунтують. Українські повстанці визнали владу українського національного уряду і висловилися категорично проти Антона Денікіна.

Щодо відносин між українцями та російськими більшовиками, потрібно, щоб країни Антанти знали, що не тільки влада (Директорія і Кабінет міністрів), але і всі повстанці, та навіть українські комуністи (крихітна меншість) рішуче відмовляються від можливості будь-якої угоди з совітами. Апріорі, вони категорично проти будь-яких спільних дій з ними. В очах всіх російські більшовики – вороги України більше, ніж коли-небудь раніше. Тому не може бути й мови про жоден політичний чи військовий союз з більшовиками. Навпаки, боротьба з ними відбувається і надалі: в районі Бердичева повстанці щосили бьються з червоними. Навіть в Києві українські комуністи відмовляються брати участь в роботі радянського уряду.

Слід зазначити, що навіть у останні найважчі дні, коли після зради Мирона Тарнавського наша ситуація стала дуже серйозною і гнітючою, навіть тоді, не з’явилося жодного нахилу до більшовизму. Ми єдині в думці, що ніякої розмови з совітами не може бути проведено до тих пір, доки Україна не буде незалежною державою. Для того, щоб зробити можливими переговори, необхідно, щоб, більшовики насамперед позбавили Україну від своєї присутності.

В Києві радянський уряд складається з російських комісарів Володимира Затонського, Дмитра Мануїлського і Григорія Петровського. У своїх виступах вони люблять називати членів українського національного уряду і прихильників незалежності буржуазними елементами і контрреволюціонерами! Незважаючи на ці просторікування, ми вважаємо, що більшовики, знаючи, які сили є в нашому розпорядженні, не схильні виступити проти нас.

Для того, щоб зміцнити свою владу, український уряд має намір скликати найближчим часом свого роду Установчі Збори, що підготують грунт для створення майбутнього остаточного Парламенту. Ми вже почали підготовку до цього великого політичного акту. Їх необхідність була визнана всіма класами, партіями і урядом. Їх скликання не можна більше відкладати.

В армії спостерігається наплив новобранців, сповнених ентузіазму у справі визволення. Умови дуже сприятливі. Тому нам буде легко обєднати наші сили і забезпечити існування держави. Жага порядку і спокою залучає до нас не тільки українців, але всіх, хто живе в Україні.

Всі політики, всі партії об’єдналися в одному прагненні: сторення єдиного національного фронту проти загарбників. Вся Україна з нетерпінням очікує повернення головного отамана Симона Петлюри, який під час свого перебування в Варшаві, де він з користю працював, захворів, що не дозволило йому повернутися до України раніше. Мирон Тарнавський постав перед військовим трибуналом. Його виправдали, оскільки вдалося довести за допомогою офіційних документів, що диктатор Євген Петрушевич відав наказ здійснити зраду. Як військовий, він змушений був підкоритися своєму начальнику. На даний момент дуалізм припинив існування. Є тільки один український національний уряд і всі частини галицької армії вступили в наші ряди. Нашою армією командує генерал Михайло Павленко-Омельянович.


Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 323-325.