Додаток: Арнольд Марголін, справоздання Михайлу Тишкевичу, Спа, 11 липня 1920
Розмова особистого секретаря [David’a] Lloyd Georg’a п[ана] Philip’a Kerr’a з Послом [Арнольдом] Марголіним
Стратегічне становище Польщі на всіх фронтах катастрофальне. В засіданню конференції союзників взято на увагу, що большевики мають надію через два тижні бути в Варшаві. На южному фронті ще гірше – польська і українська армії не відступають, а панічеськи тікають.
Маючи, з другого боку, на увазі домагання Польщі заступництва з боку Антанти, конференція ухвалила: послати, через посередництво Англії, телеграму до совітського Уряду з пропозицією дати відповіди через тиждень, чи згоджується совітський Уряд на armistice умовах:
1) Польща лишається в своїх етнографічних межах (кордони Берестя Литовського, Грубешів, Перемишль), Східна Галичина в тих межах, які будуть de facto по лініям перебування большевицьких військ в день заключення armistic’y. Литва одрежує Вільно.
2) Армія [Петра] Врангеля мусить обмежитись тільки територією Криму, який лишається «убежищем для беженцев». Кордон з Совітською Республікою й Кримом, себто тимчасовим місцем перебування біженців під охороною армії [Петра] Врангеля є Перекопський перешийок.
3) Коли совітський Уряд прийме armistice, на загаданих умовах, то через деякий недалекий час скликається конференція Антанти з участю представників Совітської Росії, Фінляндії, Польщі, Латвії, Литви й Східної Галичини. Ця конференція буде скликана в Лондоні і має остаточно вирішити питання кордонів Польщі, Східної Галичини, Фінляндії, Литви, Латвії з Совітською Росією.
4) Коли б сов[ітський] Уряд не прийняв armistic’у на згаданих умовах, то держави Антанти дадуть допомогу Польщі зброєю, амуніцією в її війні з Совітською Росією, установлять повну блокаду і т[ому] п[одібне]. В цьому разі буде дана допомога Антантою і [Петру] Врангелю, українськ[ій] армії і т[аке] и[нше].
5) На моє запитання щодо Наддніпр[янської] України відповідь була така: «Це внутрішнє російське питання, котрого ми не торкаємось, що ж до Східної Галичини, то це питання про частину бувшої Австрії. Нехай саме населення України виявить своє бажання, свою волю й силу». Але ж мій бесідник думає, що Україні найкраще бути автономним штатом в федеративній Росії.
6) [Петро] Врангель, як і Уряд [Симона] Петлюри, не будуть визнаними членами згаданої конференції в Лондоні, але можна їх вислухати, коли вони являться.
[Арноль Марголін]
***
Друкується за оригіналом, рукопис / ЦДАВО України Ф. 1429. – Оп. 2. – Спр. 18. – Арк. 209.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 334-335.