Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Роман Смаль-Стоцький, справоздання Андрію Ніковському, Берлін, 25 грудня 1920

Остання кур’єрська пошта відійшла до Вас 12.ХІІ ц[ього] р[оку] до Тарнова, тепер маю за честь докласти Вам слідуючі справи.

1) Посольство УНР у Німеччині вислало за останній час слідуючі вербальні ноти: а) вербальну ноту до французького, англійського, італійського, сербського Посольства із прилогою: офіціяльний друк про прийняття України в Лігу Націй; б) вербальну ноту із економічними матеріялами Міністерству закордонних справ Німеччини; в) вербальну ноту з дипльоматичними матеріялами до Правительства Польщі; г) вербальну ноту з економічними матеріялами про Схід Европи до господарського відділу польського Посольства; д) вербальну ноту із проханням о поміч для інтернованих до американського Посольства. На всі ноти дістало воно від поодиноких посольств відповідні вербальні ноти з потвердженням одержання й передачі.

2) Прикладаю копії листування п[ана] Посла [Арнольда] Марголіна із п[аном] Олександром Лотоцьким і мої з «Впередом».

3) Посольство УНР у Німеччині брало участь на слідуючих дипльоматичних прийняттях:

а) на чаю у Міністра закордонних справ Німеччини д[окто]ра [Walter’а] Simons’а. При цій нагоді познакомився я із сербським Послом, якого секретар був в Атенах і там добре знайомий був із Модестом Левицьким. Таким чином серб, помимо неприхильного становища його Правительства до нас, був дуже ввічливим і попрохав зайти.

б) Д[окто]р [Роман Смаль-] Стоцький був запрошений на обід до президента Міжсоюзницької комісії по контрибуції проф[есора] Гагенена.

в) Радник польського Посольства д[окто]р Зборовський дав у честь українського Посольства вечір, при якім брало участь 18 осіб, по більшій части члени польського Посольства. Він звернувся при вині з промовою на польській мові, на котру д[окто]р [Роман Смаль-] Стоцький коротко відповів.

г) 21 ц[ього] м[ісяця] дало Посольство УНР у Німеччині чай для цілої німецької преси. Присутніх було около 100 осіб, посли Randstaaten’ів, всі шеф-редактори берлінських денників і референти Сходу, редактори агентури і кореспонденції й поодинокі визначнійші журналістичні письменники. Німецьке Міністерство закордонних справ було заступлене референтом України [Wipert] von Blücher’ом, паном Ляне і Маєргайденгаген. Гості балакали між собою майже три години, розбирали зі стола інформаційну літературу, яку поодинокі посольства Randstaaten’ів поприносили, та попрохали багацько українців о статті для часописів.

4) Капела УНР звернулася до Посольства УНР в Берліні, щоб воно роздобуло для неї двомісячну візу для Німеччини. З огляду на досвіди Посольства із Капелою, Посольство заявило, ще дасть візу тільки по заяві варшавської Місії, що Капела є на два місяці фінансово забезпечена. Варшавська Місія дотепер не хотіла тої запоруки дати, а на телеграми відповідав завжди п[ан] [Олександр] Кошиць. П[ан] Посол [Микола] Василько розпорядив, щоби без запоруки варшавської Місії Капелу, з огляду на скрутний стан фінансів Посольства, щодо візи не попирано.

5) Дня 18 ц[ього] м[ісяця] був я на урядовій подорожі у Ляйпцигу, щоб зацікавити проектом кооператив щодо друку українських підручників в Липську торговельну палату. Ціль осягнена, тільки, на жаль, можність роздобути капітал для цієї справи у Німеччині майже виключена.

6) Посольство УНР у Німеччині має в своїй палаті здепонованих 32 ящиків медикаментів, які воно дістало від французького Червоного Хреста для українського Червоного Хреста.

7) Повідомляю Вас, пане Міністр, що вчора явився до мене радник польського Посольства на припоручення польського Посла, який від кількох тижнів лежить хорий в санаторії. Польське Міністерство закордонних справ дало Посольству телеграфічне припоручення не давати більше віз на українські дипльоматичні паспорти. Мотив: [Адольф] Йоффе хотів у Ризі зірвати переговори задля цієї справи. Ця заява зроблена була дуже чесно та з дуже багатьома вибаченнями. Я йому заявив, що, чи вони візи даватимуть, чи не даватимуть, це судьбу ризьких переговорів не ні трохи змінить.

8) Як я Вам в попередніх звітах докладав, Посольство поробило відповідні кроки перед німецьким Міністерством закордонних справ щодо українців у інтернованій червоній армії й вислало в цій справі дві ноти. Ця справа була предметом інтерпеляції в Парляменті, де лідер німецької «Volkspartei» заступився і за білих москалів та інородців. Міністр закордонних справ [Walter] Simons у відповідь на інтерпеляцію сказав довшу промову, у якій слідуюче відноситься до України: «Пан Посол Fleischer звернувся із запитом до Міністерства закордонних справ, як це можливо, щоби латиші й українці, що находяться між інтернованими совітськими військами, не стояли під контролею латиського й українського Посольства, а були залишені під контролею совітського Правительства. Мої пані і панове! Це питання, як мається справа із горожанами другої влади між інтернованими совітськими військами, юридичний відділ Міністерства закордонних справ дуже основно провірив. Я не хочу торкатися питання, відколи і в якому об’ємі існує в Берліні признане латишське й українське заступництво. Я тільки хочу заявити, що так довго, як довго громадянин чужої держави при совітських військах находиться, то так довго треба його уважати за підвладного совітському Правительству». Звертаю Вашу увагу, пане Міністр, як німецьке Міністерство закордонних справ чимраз більше старається обмежити об’єм діяльности Посольства. Причини ясні.

9) Докладаю Вам, пане Міністр, що відписи всяких таємних звітів берлінського Посольства находяться у всяких політиків. Тому що ці звіти пишуться тільки у чотирьох примірниках, з яких три йдуть до Уряду, а один остається в посольському архіві, є виключене, щоб ця індискреція виходила з Берліну. Із цієї причини я перестаю посилати копію звітів п[ану] Прем’єр-Міністрові і буду при всіх дальших звітах вилишати часто імена тих осіб, з якими я балакаю або які мене інформують, бо я не бажав би, щоби їх потім волочили по всяких українських сплітках. Із цією передмовою маю за честь подати Вам слідуючі міркування одного дуже впливового англійця, активного дипльомата, до відома:

10) «Обзнакомившись із українсько-англійсько-німецькою орієнтацією, кажу я вам, що вона у своїй суті є безумовно правильна, тільки ви починаєте до Англії балакати трохи запізно. Ви випробували всі політичні шляхи, нема ніякого дрантя, з яким би ви не в’язались, і тепер, по розбиттю надій, хочете з нами балакати. Я вам одверто скажу теперішнє становище англійського Міністерства закордонних справ. Воно може змінитись, але поки що ми не бачимо для цього даних. А це становище є слідуюче: Англія тієї думки, що в майбутности будуть тільки три великодержавні сили: Америка, Англія та Росія. Ви дивуєтесь, що Росія, бо думаєте, що інтереси Англії суперечать із інтересами Росії. Це почасти. Та розбиття Австрії настільки навчило, наша торговля так терпить під тими численними кордонами, що тепер навряд чи найдуться люди, які попирали б балканізацію Східної Европи на самостійні держави. Одно, але Вам заявляю щиро й одверто: Англія ба навіть Франція ніколи не признають тепер самостійности України.

Я вас, українців, не розумію! Ваші політики прямо божевільні, бо треба вже по трьох роках досвіду уміти вдуматись у становище другої держави. Ви жадаєте від нас, щоби признали самостійну Україну без порозуміння із великоруським народом. Знайте, це є виключене! 80 мільйонів москалів, які вкоротці знов стануть на ноги, ми ніколи не посміємо так образити, нехтуючи їх великодержавну ідею! Знайте, що це не зробить ніяка друга держава без порозуміння із москалями. Вашу справу вирішатиме не Антанта й Україна, а Антанта москалі й Україна. І ваша боротьба проти большевизму в цім нічого не може змінити, бо цей большевизм є глибоко національний й цю закваску він скорше чи пізніше прийме, а з цим мусимо числитись».

Я Вам одверто заявляю, Вельмишановний пане Міністр, що це становище для мене цілком зрозуміле й я переконаний, що коли би [Симон] Петлюра був [David’ом] Lloyd Georg’ом, то він так само мусив би думати в інтересах Англії. Може би, справді, роздумати, чи не варто б піти нашій політиці тим шляхом, який берлінське й лондонське Посольство Міністерству закордонних справ дуже довгий час пропонувало. Цей шлях є осягнути посередництво Англії й Німеччині у большевиків, щоби уможливити всій інтелігенції поворот у край й з її допомогою зробити фікцію Совітської України фактому формі демократичної України, проганяючи терор організацією дядька. Одверто Вам заявляю, що, роздумавши всі можливости, які закордонна політика могла б українській справі дати, я прихожу до висновку, що наше теперішне становище веде нас до ліквідації, коли події на Сході підуть шляхом еволюції. Одинока надія є, що ми живем у періоді катастроф та що з весною ми знов випливемо наверх на филях польсько-російських непорозумінь. Хоч би навіть ця надія справдилась, так і далі не бачу можливостей. Скинення большевиків довело би тільки до того, що демократичний москаль з демократичним поляком поділив би Україну.

А коли б ми пішли англійсько-німецьким шляхом, то могли б створити соборну Україну та перевести у життя лозунг: пускай большевика на Антанту! По лопненню большевизму ми могли б потім сотворити цілковито самостійну державу, бо поки російська інтелігенція та еміграція поверне й наладить апарат, то в нас було би вже готове.

11) У зв’язку з цим хочу Вам дати деякі інформації із певних джерел про большевицьку торговлю, відносно якої дало Міністерство закордонних справ посольствам відповідні інструкції. Даючи ті інформації всяким антантським економічним представникам, я натрапив на логіку комерсанта: я даю товар, а він платить, чому ж не маю торгувати? Хоч як погане є харчове та економічне становище Совітської Росії, то треба знати, що большевики розпоряджають колосальними средствами для закуплення товарів: а) запас золотий є ще 500 мільйонів рублів, бо чотириста вже видали; б) запас платини є 1900 пудів, майже ненарушених; в) російські бриліянти представляють собою після даних американських експериментів об’єкт 10 мільярдів фунтів. Американські експерти вже 2 місяці працюють над вириванням бриліантів та їх оцінки. Між бриліянтами находяться унікати світа: синій бриліянт княгині [Катерини] Орлової, п[а]ні [Олександри] Воейкової і т[ак] д[алі]. Большевики розпоряджають від 2-40 каратів; г) большевики випродують всі цінні картини та головно перські коври на чужоземну валюту.

Торговля йде у всіх балтійських пристанях повним ходом, і большевики так розбалувані англійськими й американськими купцями, що приймають тільки один % офертів та платять за товар по його приході у балтійські пристані. Дуже великі транспорти йдуть у Совітську Росію воєнного або напіввоєнного характеру. Большевики навіть на дуже великі суми закупили і вже відтранспортували обув’я та матерії для мундирів. Великі числа головно товарових автомобілів вже відійшли у глибину Росії. Зброя йде тільки контрабандою, хоча англійці доставляють їм поодинокі матеріяли для фабрикації вибухових матеріялів. Ви розумієте, пане Міністр, що тут купців не переконаєш чисто теоретичними міркуваннями.

12) Звертаю Вашу увагу далі на слідуючі дві великі акції російських кол закордоном: а) парляментарний російський комітет в Парижі; б) регістрація членів Конституанти й її майбутнє скликання. Цею акцією проводять с[оціялісти]-р[еволюціонери].

З приводу цього відбулося між мною а п[аном] Послом [Миколою] Василько ж слідуюче телеграфічне листування: «Посол [Микола] Василько Вааггассе Відень. Коли годитесь, прохаю телеграфічно передати [Андрію] Ніковському слідуючу пропозицію: Звертаєм увагу на російський парляментарний комітет у Парижі й регістрацію членів Конституанти. Скликання Конституанти рішене. Ціла акція проводиться з порозумінням Франції, щоб при теперішньому затишші українську справу знову видвигнути в европейській політиці, пропонуємо дозволить взяти участь українським членам Конституанти, щоб при цій нагоді заманіфестували українську самостійність. Евентуально пропонуєм скликання українських членів у Празі для парляментарної акції. Помимо особистих труднощів, що [Олександр] Севрюк, [Микола] Ковалевський, [Михайло] Грушевський вплинуть, справа важна. [Роман Смаль-] Стоцький».

Відповідь: «Українське Посольство [Роман Смаль-] Стоцький. Можу пропозицію тілько тоді передать, коли російський комітет звернеться до нас офіціяльно відносно участи українських членів. Можете але Вашу пропозицію з поданням моєї думки впрост [Андрію] Ніковському передати. Шеф».

Ситуація слідуюча: як з моїх розмов із послами Randstaaten’ів показалось, ми є цілком ізольовані. Ні Фінляндія, ні Естонія, ні Латвія, ні Литва, ні Кавказькі держави не можуть нам нічого допомочи, а ми залишені віч-на-віч з москалями. Тому треба нам із ними балакати. Із моїх подрібних інформацій додаю ще слідуюче. Парляментарний комітет має виключно інформативні ціли і матиме свої філії у Берліні, Празі, Лондоні, Римі, Софії, Бухаресті і т[ак] д[алі]. Його ціль – інформація парляментів через російських парляментаристів. Акція [Олександра] Керенського має за ціль селянськими повстаннями нищити большевиків. Із обох акцій багацько вийти не може. Москалі між собою так розсварені і так здеморалізовані, що їх діла у корінні нездорові. Ми могли б тілько знов голосно забалакати при цій нагоді про українську справу й знайти деякий контакт для майбутности. Подорож кілька визначних українських Міністрів або діячів для цих цілей з чисто інформативним характером та для нав’язання контакту мала би велике значіння та вартість.

13) У зв’язку із Лігою Націй треба нам особливу увагу звернути на новоприйнятих членів. Польща повела себе скандально, бо здержалася від голосовання за Україну, котра за врятування Польщі проливала свою кров. Але Албанія прийнята в Лігу Націй, здається, із голосом Польщі! На Румунію, Фінляндію та Австрію повинні піти всі наші зусилля, щоби їх голоси собі забезпечити. Окрім того зі всіма американськими державами, особливо південними, треба нав’язати як найвужчий контакт. У цім напрямі пороблю я всі потрібні кроки інформаційною літературою та товариськими прийняттями.

14) Коли зреасумувати потреби теперішньої нашої закордонної політики, то це були би слідуючі моменти: а) англійсько-німецька орієнтація; б) праця над контактом із московськими демократичними колами закордоном та опанування їх преси; в) праця для здобуття новоприйнятих членів Ліги Націй.

15) Прохаю Вас, Вельмишановний пане Міністр, не відмовте мені дати відповідь на слідуюче питання: Посольство УНР у Німеччині дає разом зі всіма посольствами Randstaaten’ів чаї й намітило слідуючий план на цю зиму: а) прийняття німецької преси, б) прийняття антантської преси, в) прийняття німецької індустрії й торговлі, г) прийняття німецьких парляментських кол, д) прийняття наукових і письменницьких кол, ж) прийняття російських діячів і преси.

Знаючи спліткарство українське, прохаю Вас спеціяльного дозволу на прийняття російської преси та деяких діячів, щоби потім не пішло по кав’ярнях, що Посольство вже робить федерацію.

Прохаю прийняти вираз моєї глибокої пошани.

[Роман Смаль-] Стоцький,

керуючий справами УНР у Німеччині

***

Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО України Ф. 1429. – Оп. 2. – Спр. 18. – Арк. 523-531.


Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 758-764.