Переклад Богдана Гирича

Вельмишановний пане

Я посилаю вам сьогодні ноту на ім’я Міністерства закордонних справ Його Величності, темою якої є прохання з боку України про негайну матеріальну допомогу в час цієї кризи, і тривалої боротьби з більшовиками за незалежність. Кінець цій боротьби є очевидно близьким, і на плечі Великої Британії, провідної світової держави, лягає відповідальність прийняття рішення щодо результату цієї боротьби. У той час як в ноті підкреслюється, що матеріальна допомога в боєприпасах і так далі, має надаватися з єдиною метою самооборони, є очевидним факт, що поразка Петра Врангеля ставить під загрозу всю позицію на Сході Європи. Повне панування радянської влади в Україні без сумніву спричинить напад більшовиків на прикордонні держави, а падіння цих держав, у свою чергу не може не привести до падіння Польщі, і таким чином подолання більшовиками останньої перешкоди на шляху до Центральної і Західної європейської цивілізації.

Я маю за честь бути, пане Голово,

Вашим покірним слугою.

Ярослав Олесницький

До Міністерства закордонних справ Його Величності

Події останніх кількох днів змушують українську дипломатичну Місію в Сполученому Королівстві вкотре рішуче висловити позицію національного українського Уряду. Ми вкотре констатуємо, що український національний Уряд, в боротьбі з совітським Урядом Москви не має наміру втручатися у внутрішні російські справи. Більше того, український національний Уряд ніяким чином не був пов’язаний з будь-якими силами «білих», що прагнуть повалити совітський Уряд. Український Уряд ніколи не був в союзі з Петром Врангелем. Український Уряд був задіяний у виключно оборонній війні, спрямованій на забезпечення незалежності та вільного розвитку України; незалежності, до якої так рішуче і неодноразово закликали усі представницькі органи української нації.

В разі якщо армії більшовиків знову пронесуться Україною, Європа встане лицем до лиця із небезпекою вторгнення сильної, імперіялістичної і агресивної сили. Якщо ж, навпаки українська армія зазнатиме успіху, більшовики повинні будуть укласти мир з Україною, мир, який є таким необхідним для її розвитку, мир, який є так палко бажаним, доки суверенітет і вільне існування України не знаходяться під загрозою зникнення.

Для ведення цієї праведної війни задля самооборони, Україна потребує великої допомоги. Вона вже засвідчила свою мужність, але потребує боєприпаси та обладнання для своєї армії (яка є нині добре дисциплінованою, і налічує 100 тисяч чоловік). Вона потребує промислових товарів всіх видів для тих частин країни, що знаходяться під іноземним ярмом – московськими окупантами.

Переконана в справедливості свого невід’ємного права на самовизначення і існування, Україна, через свій Уряд звертається до урядів Антанти, всіх одразу і до кожного окремо, з проханням забезпечення боєприпасами і товарами – такими бажаними і необхідними, за які Україна готова і в змозі платити продуктами харчування і сировиною – з єдиною метою самооборони.

Ярослав Олесницький,

виконуючий обов’язки голови Місії

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 461-462.